на жорсткому диску, представлені у вигляді файлів. Файли ж у свою чергу поміщаються на диск, розміщуючись в так званих кластерах. Кластери – це множина осередків певного розміру, на які розділений диск. Звичайно кластери мають розмір від 2 до 32 Кбайт. Розмір кластера залежить від інформаційного об'єму логічного диска.
Кожний файл залежно від своєї довжини займає деяку кількість кластерів. Якщо розмір файлу менше величини кластера, то він усе одно займає цілий кластер. Наприклад, bat-файл розміром в декілька десятків байт при величині кластера 32 Кбайт займатиме всі 32 Кбайт інформаційного простору жорсткого диска. В середньому можна вважати, що кожний файл займає свій останній кластер приблизно наполовину. Частина кластера, що залишилася, не може бути передана іншому файлу. Отже, на диску залишається багато незаповнених до кінця інформацією кластерів, а як наслідок – втрата в об'ємі. Втрати інформаційного простору будуть рівні кількості файлів на диску, помноженій на половину розміру кластера. Наприклад, при кількості файлів на диску 10000, розмірі кластера 32 Кбайт, при цьому втрачається приблизно 160 Мбайт: 10000 Ч (32 Кбайт/2) = 160 Мбайт.
Так, наприклад, для логічного диска, що займає весь простір жорсткого диска Seagate 1,08 Гбайт з інформаційною місткістю 1030 Мбайт, за наявності 20000 файлів втрати складуть 320 Мбайт, що відповідає 31% місткості жорсткого диска. До речі, для того ж жорсткого диска і при тій же кількості файлів, але величині кластера, наприклад, рівній 16 Мбайт, втрати складуть 160 Мбайт, що відповідає вже близько 16% місткості жорсткого диска. Зменшення величини кластера і втрати місткості можна досягти, як це буде показано далі, поділом інформаційного простору жорсткого диска на декілька логічних дисків.
Інформація про кількість файлів, каталогів (папок), розмірі кластера, місткості логічного диска і т.п. в Windows 9x виводиться програмою Проверка диска (ScanDisk) після закінчення її роботи.
Способи боротьби із втратами простору:
Зберігання файлів у вигляді архівів, звичайно це великі набори файлів, що рідко використовуються.
Поділ жорсткого диска на логічні диски меншого об'єму.
Установка і використання програм компресії Stacker, DriveSpace і т. д., які організовують власну структуру віртуальних дисків.
Перехід на файлові системи, які розподіляють простір для файлів більш оптимально, наприклад, HPFS/NTFS, FAT32.
Максимальна кількість кластерів на диску складає 65536. Отже, чим більший інформаційний об'єм логічного диска, тим більший розмір його кластера. Зменшити величину кластера можна, наприклад, розділивши жорсткий диск на декілька логічних розділів – логічних дисків.
Нижче в таблиці вказані розміри кластерів для різних розмірів дискового простору при використанні файлової системи FAT 16 для операційних систем DOS 4.0 – Windows 9x.
Таблиця 3.
Зв'язок розмірів кластерів з величиною логічних розділів (FAT16)
Розмір кластера | Розмір логічного розділу
2 Кбайт | 0-128 Мбайт
4 Кбайт | 128-256 Мбайт
8 Кбайт | 256-512 Мбайт
16 Кбайт | 512 Мбайт-1 Гбайт
32 Кбайт | 1-2 Гбайт
Для оптимального використання місткості жорсткого диска доцільно розділити його простір на декілька логічних дисків.
Слід зазначити, що всупереч поширеній думці про поділ дискового простору накопичувача на декілька логічних дисків продуктивність підсистеми дискової пам'яті практично не змінюється, але скорочуються втрати дискової пам'яті за рахунок зменшення розмірів кластерів.
Інший спосіб – це стиснути диск спеціальною програмою стиснення дисків DriveSpace 3. Ця програма зберігає дані певним способом, зменшуючи вказані втрати дискового простору майже до нуля.
Використання програми стиснення дисків DriveSpace 3 дозволяє значно скоротити втрати дискового простору, пов'язані з величиною кластерів.
Багато користувачів стискають диски з нульовим стисненням для того, щоб не втрачати вільне місце на диску і не відчувати зменшення продуктивності.
Для дисків великої місткості є можливість встановити файлову систему FAT32, що оперує кластерами порівняно малого розміру. Проте FAT32 підтримується тільки відносно новими версіями операційних систем, починаючи з Windows 95 OSR2.
Створена в 1981 році таблиця розміщення файлів FAT (File Allocation Table) стала першою файловою системою для персональних комп'ютерів з операційними системами MS-DOS і Windows xx.xx. FAT широко поширена і забезпечує високу швидкодію. Проте до останнього часу вона не підтримувала диски місткістю понад 2 Гбайт.
В даний час система Windows 9x включає вдосконалену файлову систему типу FAT, що одержала назву FAT32, яка підтримує диски місткістю до 2 Тбайт (1 Тбайт = 1024 Гбайт = 1024 Ч 1024 Мбайт = 1024 Ч 1024 Ч 1024 Кбайт). В порівнянні з FAT16 система FAT32 краще використовує простір жорсткого диска. Це здійснюється за рахунок зменшення розміру мінімальної ділянки диска – адресованого кластера.
Нижче в таблиці вказані розміри кластерів для різних розмірів дискового простору при використанні файлової системи FAT32 для операційних систем Windows 9x.
Таблиця 3.
Зв'язок розмірів кластерів з величиною логічних розділів (FAT32)
Розмір кластера | Розмір логічного розділу | Тип операційної системи
0,5 Кбайт | 0-260 Мбайт | Windows 95 OSR2, Windows 98
4 Кбайт | 260 Мбайт-8 Гбайт | Windows 95 OSR2, Windows 98
8 Кбайт | 8-16 Гбайт | Windows 95 OSR2, Windows 98
16 Кбайт | 16-32 Гбайт | Windows 95 OSR2, Windows 98
32 Кбайт | 32 Гбайт-2 Тбайт | Windows 95 OSR2, Windows 98
Файлова система FAT32 повністю сумісна з існуючими комп'ютерами і програмами для більш ранніх версій операційних систем MS-DOS і Windows. Проте можуть виникнути проблеми при використанні деяких програм обслуговування дисків.
Раніше існуючі програми дефрагментації, стиснення і відновлення дисків та їм подібні не працюють з дисками, що мають FAT32. Засоби обслуговування дисків починаючи з операційної системи Windows 95 OSR2, такі як програма Проверка диска (ScanDisk), програма архівації