Дискети мають ключ захисту запису. В дискет 5" заклеєне непрозорою наклейкою вікно не дозволяє накопичувачу (точніше, контроллеру) виконувати запис. В дискет 3" є висувна шторка, але тут, навпаки, перекрите вікно дозволяє запис. Захист дискет може і не спрацювати, якщо дріт 28-інтерфейсного шлейфу обірваний.

Незалежно від типу всі дискети в тій або іншій мірі критичні до дії сильних зовнішніх магнітних полів. Всупереч розхожій помилці, рентгенівське опромінювання в оглядових апаратах аеропортів для дискет безпечне. Правда, і магнітні металошукачі, через яких проходять пасажири, теж не можуть заподіяти шкоди, оскільки напруженість створюваного ними магнітного поля невелика (інакше «зіпсувалися» б люди, що проходять).

При сильному охолоджуванні (перенесенні по морозу) перед використанням дискетам потрібно дати відігрітися до кімнатної температури – щоб увійти до норми за розмірами і крихкістю.

Дискети застосовуються як для оперативного перенесення інформації, так і для зберігання архівів. Звичайно ж, особливо важливі дані не слід довіряти одному носію – пара копій може заощадити багато часу, нерви і гроші. При тривалому зберіганні читання даних з дискети може стати проблематичним через відхід їх розмірів – система позиціювання головок у накопичувачах розімкнена. Крім того, на неякісному носії може відбуватися мимовільне перемагнічування окремих ділянок, що приводить до втрати даних. З цих причин важливі архіви, що зберігаються на дискетах, корисно іноді «освіжати» – копіювати дані на інший носій і переформатувати (за повною програмою, не пропускаючи стадію LLF) дискету, після чого архів може бути знову збережений на тій же дискеті. Але ніщо не вічне, у тому числі й дискети – недаремно їх уважають витратним матеріалом.

Всі пристрої зовнішньої пам'яті, вживані в PC, мають уніфіковані конструктивні виконання. Їх типорозміри стандартизовані: найбільш жорстко задається ширина і висота пристроїв (оскільки їх лицьові панелі можуть «виглядати» з лицьової панелі комп'ютера), глибина обмежена тільки максимально допустимим значенням. Одноманітне розташування різьбових кріпильних отворів дозволяє уніфікувати конструкцію відсіків (Bay) корпусів PC, призначених для установки накопичувачів. Перші накопичувачі на гнучких магнітних дисках діаметром 5,25", вживані в PC, мали розміри лицьової панелі 146,1Ч82,6 мм (5,75"Ч3,25") і глибину близько 203 мм (8"). Цей формат називається повновисотним п'ятидюймовим форматом (частки дюйма скорочено опускають) – 5" Full-Height Form-Factor. Такого ж розміру були й перші вінчестери. Незабаром висоту накопичувача вдалося зменшити удвічі – до 41,4 мм, і цей формат (5" Half-Height – половинна висота) до цих пір використовується як стандартний для багатьох типів пристроїв: НГМД з 5" дискетами, накопичувачі CD-ROM, стримери, магнітооптика, накопичувачі на жорстких дисках (старі і нові значної місткості) та ін. НГМД з дискетами діаметром 3,5" мають ширину і висоту 101,6Ч25,4 мм (4"Ч1") і довжину (глибину) близько 146 мм (5,74").

Стандартизовані також і роз'єми підключення живлення (рис. 2). Мініатюрні роз'єми використовуються тільки для живлення тридюймових НГМД, практично вся решта пристроїв три- і п'ятидюймових форматів використовують великі роз'єми. Напруга +5 В використовується для живлення електронних схем, напруга +12 В – для живлення двигунів, хоча в деяких накопичувачах приводи можуть живитися і від шини +5 В.

Рис. . Роз'єми живлення накопичувачів

Не дивлячись на велику різноманітність фізичних носіїв і принципів запису і зчитування інформації, дискові накопичувачі мають своєю основою механізм, схематично представлений на рис. 3.

Рис. . Пристрій дискового накопичувача

Шар носія інформації нанесений на робочі поверхні дисків. Диски обертаються за допомогою двигуна шпинделя (Spindle Motor), що забезпечує необхідну частоту обертання в робочому режимі. На диску є індексний маркер, який, проходячи мимо спеціального датчика, наголошує на початку кожного обороту диска. Інформація на диску розташовується на концентричних треках (доріжках), нумерація яких починається із зовнішнього треку (Track 00). Кожний трек розбитий на сектори (Sector) фіксованого розміру. Сектор і є мінімальним блоком інформації, який може бути записаний на диск або прочитаний з нього. Нумерація секторів починається з одиниці і прив'язується до індексного маркера. Кожний сектор має службову область, що містить адресну інформацію, контрольні коди і деяку іншу інформацію, і область даних, розмір якої традиційно складає 512 байт.

Для запису інформації на носій і її зчитування використовуються різні методи частотної або фазової модуляції, що дозволяють кодувати і декодувати двійкову інформацію відповідно до природи носія інформації. Контроллер накопичувача виконує збирання і розбирання блоків інформації (секторів або цілих треків), включаючи формування і перевірку контрольних кодів, здійснює модуляцію і демодуляцію сигналів головок і управляє всіма механізмами накопичувача.

Для пластин гнучких дисків використовують майлар або лавсан. На поверхню пластини наносять робочий магнітний шар, який частіше за все заснований на окислі заліза. Збережену інформацію представляє стан намагніченості окремих ділянок робочої поверхні. Від якості матеріалу робочого шару (коерцитивної сили, розміру зерна) залежить допустима щільність запису інформації, Більш високої щільності зберігання інформації дозволяє домогтися використання металевого носія – Plated Media. Механічна міцність і стійкість робочого шару визначає довговічність носія.

Традиційно для запису і зчитування інформації використовуються магнітні головки, що є мініатюрними котушками індуктивності, намотаними на магнітному сердечнику із зазором. При записі головка намагнічує ділянку магнітного шару, що проходить під робочим зазором, в напрямі, визначуваному напрямом протікаючого струму. При проході намагнічених ділянок поверхні біля індуктивної головки зчитування у момент зміни