Інтерфейс визначає три типи портів: MIDI-ІN, MIDI-OUT і MIDI-THRU.

Вхідний порт MIDI-ІN є входом інтерфейсу «струмова петля 10 мА», гальванічно розв'язаного від приймача оптроном з швидкодією не гірше 2 мкс. Пристрій відстежує інформаційний потік на цьому вході і реагує на адресовані йому команди і дані.

Вихідний порт MIDI-OUT є виходом джерела струму 10 мА, гальванічно пов'язаного з схемою пристрою. Обмежувальні резистори оберігають вихідні ланцюги від пошкодження при замиканні на землю або джерело 5 В. На вихід подається інформаційний потік від даного пристрою. В цьому потоці може міститися і трансльований вхідний потік, але це далеко не завжди так.

Транзитний порт MIDI-THRU служить тільки для ретрансляції вхідного сигналу. Його наявність не є обов'язковою для всіх пристроїв.

В якості роз'ємів застосовуються 5-контактні роз'єми DIN, поширені в побутовій звуковій апаратурі, На всіх пристроях встановлюються розетки, на кабелях – вилки. Всі сполучні кабелі MIDI уніфіковані (див. схему на рис.1.6). Згідно правилам підключення, контакт 2 – екран кабелю – з'єднується із загальним дротом тільки на стороні передавача (на роз'ємах MIDI-OUT і MIDI-THRU). На роз'ємі MIDI-ІN цей контакт вільний.

Рис. 1.. Сполучні кабелі MIDI

В маркіруванні входів і виходів, вказаній біля роз'ємів, бувають різночитання. Одні виробники вважають, що треба писати In або Out відповідно до функції роз'єму даного пристрою, і це, мабуть, правильно: будь-який кабель буде сполучати In і Out. Інші вважають, що підпис повинен позначати функцію пристрою, що підключається, і тоді кабель буде сполучати роз'єми з позначеннями In – In і Out – Out. Така маркіровка зустрічається рідше, але і її слід мати на увазі.

Інтерфейс дозволяє об'єднати групу до 16 пристроїв в локальну мережу. Можливі варіанти топології повинні підкорятися головному правилу; вхід MIDI-ІN одного пристрою повинен підключатися до виходу MIDI-OUT або MIDI-THRU іншого пристрою. При плануванні MIDI-мережі необхідно керуватися знаннями інформаційних потоків і зв'язків пристроїв, Управляючі пристрої – клавіатури, секвенсори (в режимі відтворення), джерела синхронізації – повинні знаходитися, природно, перед керованими. Якщо пристрої потребують двонаправленого обміну, вони повинні з'єднуватися в кільце. Можливо застосування і спеціальних пристроїв-мультиплексорів, що дозволяють логічно комутувати багато вхідних потоків в один вихідний. Виродженим випадком кільця є двонаправлене з'єднання двох пристроїв. Декілька варіантів з'єднання наведено на рис. 1.7.

В PC MIDI-порт є на більшості платі звукових адаптерів, і його сигнали виведені на невживані контакти (12 і 15) роз'єму ігрового адаптера. При цьому для підключення стандартних пристроїв MIDI вимагається перехідній адаптер, що реалізовує інтерфейс «струмова петля». Перехідній адаптер звичайно вбудовується в спеціальний кабель, зразкова схема якого приведена на рис. 1.8, Деякі моделі PC мають вбудовані адаптери і стандартні 5-штиркові роз'єми MIDI.

Рис. 1.. Варіанти топології мережі MIDI:

а – ланцюг, б – кільце з мультиплексором

Рис. 1.. Варіант схеми кабелю-адаптера MIDI

В PC для MIDI-порту звичайно застосовуються мікросхеми UART, сумісні з MPU401. Ці мікросхеми відрізняються від звичайних UART 8250 або 8251 в основному тим, що мають регістр адреси пристрою. При прийомі команди з адресою пристрою, співпадаючою із заданим в цьому регістрі (або з широкомовною адресою), виробляється запит апаратного переривання. Це дозволяє інтерфейсу ігнорувати команди, не адресовані даному пристрою, без залучення до фільтрації ресурсів процесора, В просторі введення/виведення MPU401 займає дві суміжні адреси MPU і MPU+1:

На деяких системних платах застосовуються БІС контролерів інтерфейсів, в яких UART, що використовується для СOM-порту, конфігуруванням через BIOS SETUP може бути переведений в режим MLDI-порту.

2.2.4. Ресурси СOM-портів

Починаючи з перших моделей в PC був послідовний інтерфейс – СOM-порт (Communications Port комунікаційний порт). Цей порт забезпечує асинхронний обмін по стандарту RS-232C. Комп'ютер може мати до чотирьох послідовних портів СОМ1-COM4 (для машин класу AT типово наявність двох портів). СOM-порти мають зовнішні рознімання DB25P або DB9P, виведені на задню панель комп'ютера.

СOM-порти реалізуються на мікросхемах UART, сумісних з сімейством r8250. Вони займають в просторі введення/виведення по 8 суміжних 8-бітних регістрів і можуть розташовуватися за стандартними базовими адресами 3F8h (COM1), 2F8h (COM2), 3E8h (COM3), 2E8h (COM4). Для портів COM3 і COM4 можливі альтернативні адреси 3EOh, 338h і 2EOh, 238h відповідно. Для PS/2 стандартними для портів COM3 СОМ8 є адреси 3220h, 3228h, 4220h, 4228h, 5220h і 5228h відповідно.

Порти можуть виробляти апаратні переривання IRQ4 (звичайно використовуються для COM1 і COM3) і IRQ3 (для COM2 і COM4). Крім того, можливе використовування ліній переривань IRQ11 (замість IRQ4) і IRQ10 (замість IRQ3). Можливість використання однієї лінії запиту, що розділяється декількома портами (або її розділення з іншими пристроями) залежить від реалізації апаратного підключення і програмного забезпечення. При використовуванні портів, встановлених на шину ISA, переривання, що розділяються, звичайно не працюють.

Розділ 2. Тестування, налагодження, відновлення

2.1. LPT-порт

2.1.1. Конфігурування LPT-портів

Управління паралельним портом розділяється на два етапи – попереднє конфігурування (Setup) апаратних засобів порту і поточне (оперативне) перемикання режимів роботи прикладним або системним ПО. Оперативне перемикання можливе тільки в межах режимів, дозволених при конфігуруванні. Таким чином забезпечується можливість узгодження апаратури і програмного забезпечення і блокування помилкових перемикань, викликаних некоректними діями програми.

Спосіб і можливості конфігурування LPT-портів залежать від його виконання і місцеположення. Порт, розташований на платі розширення (звичайно на мультикарті), встановлюваній в слот ISA або