документації на пристрої. В режимі EPP підключення до LPT-порту майже не поступається підключенню аналогічного пристрою через ISA-контроллер. Це ж справедливо і при підключенні пристроїв із стандартним інтерфейсом шин до LPT-портів через перетворювачі інтерфейсів (наприклад, LPT – IDE, LPT – SCSI, LPT – PCMCIA).
2.1.3. Несправності і тестування паралельних портів
Тестування паралельних портів розумно починати з перевірки їх наявності в системі. Список адрес встановлених портів звичайно з'являється в таблиці заставки BIOS, що виводиться на екран перед завантаженням ОС. Окрім цієї таблиці, список можна подивитися і за допомогою тестових програм або прямо в BIOS DATA AREA за допомогою будь-якого відладчика.
Якщо BIOS знаходить менше портів, ніж встановлено фізично, швидше за все, яким-небудь двом портам привласнена одна адреса. При цьому працездатність жодного з конфліктуючих портів не гарантується: вони будуть одночасно виводити сигнали вихідних портів, але при читанні стану конфлікт на шині швидше за все приведе до спотворення даних. Програмне тестування порту без діагностичної заглушки (Loop Back) не покаже помилок, оскільки при цьому читаються дані вихідних регістрів, а вони у всіх конфліктуючих (по окремості справних портів) співпадуть. Саме таке тестування і проводить BIOS при перевірці на наявність портів. Розбиратися з такою ситуацією має сенс послідовно встановлюючи порти і спостерігаючи за адресами, що з'являються в списку.
Якщо фізично встановлений тільки один порт і його не знаходить BIOS, то або він відключений при конфігуруванні, або вийшов з ладу швидше за все через порушення правил підключення. Можливо, несправність усунеться при «перекручуванні» платі в слоті – і там виникають проблеми з контактами.
Іноді спостерігаються і такі «чудеса» – при теплому перезавантаженні DOS після Windows 95 порт не видно (і додатки, природно, не можуть друкувати з MS-DOS), Проте після повторного перезавантаження DOS порт виявляється на своєму місці. З цим явищем легше змиритися, ніж намагатися боротися
Тестування портів за допомогою діагностичних програм дозволяє перевірити їх вихідні регістри, а при використанні спеціальних заглушок – і вхідні лінії. Оскільки кількість вихідних ліній порту (12) і вхідних (5) різна, то повна перевірка порту за допомогою пасивної заглушки принципово неможлива. Різні програми тестування вимагають застосування спеціально на них орієнтованих заглушок (рис. 2.1).
Рис. 2.. Схема заглушки для тестування LPT-порту програмою Checkit
Більшість неприємностей при роботі з LPT-портами доставляють роз'єми і кабелі. Для перевірки порту, кабелю і принтера можна скористатися спеціальними тестами з популярних діагностичних програм (Checkit, PCCheck і т. п.), а можна і спробувати вивести на принтер який-небудь символьний файл.
Якщо виведення файла з погляду DOS проходить (копіювання файла на пристрій з ім'ям LPTn або PRN проходить швидко і успішно), а принтер (справний) не надрукував жодного символа – швидше за все, це обрив (неконтакт в роз'ємі) ланцюгу STROBE#.
Якщо принтер по своєму індикатору знаходиться в стані On Line, з'являється повідомлення про його неготовність (Not Ready Error), то причину слід шукати в лінії Busy.
Якщо принтер спотворює інформацію при друці, можливий обрив (або замикання) ліній даних. В цьому випадку зручно скористатися файлом, що містить послідовність кодів всіх друкарських символів. Якщо файл друкується з повтором деяких символів або їх груп, по періодичності повтору можна легко обчислити обірваний дріт даних інтерфейсу. Цей же файл зручно використати для перевірки апаратної русифікації принтера.
Якщо принтер, підключений до порту, в стандартному режимі (SPP) друкує нормально, а при переході на ЕСР починаються збої, слід перевірити кабель – чи відповідає він вимогам IEEE 1284. Дешеві кабелі з неперевитими дротами нормально працюють на швидкостях 50-100 Кбайт/с, але при швидкості 1-2 Мбайт/с, забезпечуваній ЕСР, вони мають повне право не працювати, особливо при довжині більше 2 метрів.
Якщо при установці драйвера Pnp-принтера з'явилося повідомлення про необхідність застосування «двонаправленого кабелю», перевірте наявність зв'язку контакту 17 роз'єму DB-25 з контактом 36 роз'єму Centronics. Хоча цей зв'язок передбачався спочатку, у ряді кабелів він відсутній – мабуть, з метою розорити користувача на покупку нового.
Апаратні переривання від LPT-порту використовуються далеко не завжди. Навіть DOS-програма фонового друку PRINT працює з портом після опитування стану, а її обслуговуючий процес запускається по перериванню від таймера. Тому несправності, пов'язані з ланцюгом переривання від порту, виявляються не часто. Проте по-справжньому багатозадачні ОС прагнуть працювати з портом саме по перериваннях. Тестувати лінію переривання можна, тільки підключивши до порту периферійний пристрій або спеціальну заглушку. Якщо до порту з несправним каналом переривання підключити адаптер локальної мережі, то він, можливо, і буде працювати, але з дивовижно низькою швидкістю: на будь-який запит відповідь буде приходити із затримкою в десятки секунд – з адаптера прийнятий пакет буде прийматися не по перериванню (відразу по приходу), а по зовнішньому тайм-ауту.
2.2. СOM-порт
2.2.1. Конфігурування СOM-портів
Управління послідовним портом розділяється на два етапи – попереднє конфігурування (Setup) апаратних засобів порту і поточне (оперативне) перемикання режимів роботи прикладним або системним ПО. Спосіб і можливості конфігурування СOM-портів залежать від його виконання і місцеположення. Порт, розташований на платі розширення (звичайно на мультикартs), встановлюваній в слот ISA або ISA+VLB, звичайно конфігурується джамперами на самій платі. Порт, розташований на системній платі, звичайно конфігурується через BIOS Setup. Конфігуруванню підлягають наступні параметри:
Базова адреса, яка може мати значення 3F8h, 2F8h, 3E8h (3EOh, 338h), 2E8h (2EOh, 238h). При ініціалізації BIOS перевіряє наявність портів за адресами саме в цьому порядку і, відповідно, привласнює знайденим портам логічні імена З Ml, COM2,