діяльності організації в цілому, так, як ці зміни можуть обумовити доцільність перебудови традиційних організаційних структур з метою підвищення сумарного ефекту функціонування за рахунок впровадження інформаційних технологій;*
аналіз досягнень технічного прогресу, які сприяють раціональ-ному управлінню організацією, так, як відповідна інформація стає доступною на всіх рівнях ухвалення рі-шення.
Процес оцінки інформаційних технологій можна представити такою схемою.
Рисунок . Підхід до визначення можливостей інформаційних технологій.
Застосування інформаційних технологій для вдосконалення управління.
Хоча більшість працівників спотворює картину затрат свого робочого часу, але багато з них хотіло б знайти шляхи підвищення продуктивності і якості своєї праці за рахунок позитивних структурних змін у загальному фонді робочого часу. Аналіз використання робочого часу працівників сфери менеджменту показав, що підвищення ефективності праці цієї категорії можна домогтися шляхом реалізації таких заходів:
прямого своєчасного доступу до інформаційного продукту (точної інформації про продукцію, користувачів, внутрішню діяльність і т.д.);
ефективної координації внутрішньої діяльності за допомогою широкого використання інформаційних технологій для передачі різноманітних повідомлень;
ефективнішої взаємодії із замовниками та суміжниками (як внутрішніми, так і зовнішніми по відношенню до організації) за рахунок використання більш інформативних та наочних засобів відображення та передачі-прийому повідомлень;
використання якісно кращої технології системного аналізу та проектування діяльності організації;
виділення необхідного і неперервного часу на такі високоефективні види діяльності, як аналіз та прийняття рішень за рахунок економії малопродуктивної діяльності.
Інформаційні технології, які допомагають працівникам сфери менеджменту ефективно виконувати їхню роботу, повинні мати широкі функціональні можливості та бути придатними для тривалого використання. Нові інформаційні системи повинні створюватися на основі інтерактивної (діалогової) технології спілкування і вимагати скурпульозних досліджень при впровадженні. Вони повинні передбачати можливість адаптації до конкретних вимог користувача та подальшого нарощування за рахунок введення додаткових функцій.
Для нових інформаційних технологій характерні наступні риси:
робота користувача в режимі маніпулювання (не програмування!) даними. Користувач повинен “бачити” (засоби виводу: екран, принтер) і “діяти” (засоби вводу: клавіатура, мишка, сканер), а не “знати” і “пам’ятати”;
наскрізна інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних, яка передбачає єдину уніфіковану форму представлення , збереження, пошуку, відображення, відновлення і захисту даних;
безпаперовий процес обробки документів, при якому на папері фіксується тільки остаточний варіант документу, а проміжні версії і необхідні дані записані на машинні носії і доводяться до користувача через екран відеомонітора;
інтерактивний (діалоговий) режим розв’язку задачі з широкими можливостями для користувача;
можливість колективного виконання документів на основі групи автоматизованих робочих місць, об’єднаних засобами комунікацій;
можливість адаптивної перебудови форми і способу представлення інформації в процесі розв’язку задачі.