мети технології міжмережної взаємодії TCP/IP, фінансованої DARPA. Ця мережа з’єднувала науковців, задіяних у військовій тематиці, з окремими комп’ютерними центрами. В 1986р. Міністерство оборони розділило цю систему на дві підсистеми – військову і цивільну (ARPANET і MILNET ) у зв’язку з проханням науковців США, але з’єднання, зроблене між мережами, дозволило їм взаємодіяти між собою. Це перше міжмережне з’єднання було названо DARPA Internet, пізніше перше слово було опущено і нове міжмережне з’єднання почали називати INTERNET. Велике значення для розвитку ARPAnet мала поява Ethernet технології - технології локальних мереж. Це дозволило підключати до ARPANET не тільки окремі комп’ютери, але і локальні та корпоративні мережі великих організацій. На початковій стадії розвитку доступ до ARPANET обмежувався військовими та організаціями, які працювали за контрактом з військовими, університетами, що виконували військові замовлення. В кінці 1970-х років була створена нова глобальна мережа, яка обслуговувала університетські колективи і частково комерційні організації: UUCP, мережу комп’ютерів, працюючих під керівництвом операційної системи UNIX і USENET - всесвітню мережу телеконференцій.
На початку 1980-их років з’явились такі мережі, як Computer Science Network (CSNET) і BITNET, користувачами яких були в основному вчені та дослідники. Ці мережі ще не стали частиною INTERNET, але завдяки спеціальним з’єднанням, що називаються шлюзами, дозволяли обмінюватися інформацією між різними мережами.
Наступний важливий момент в розвитку INTERNET пов’язаний з створенням в 1986 році мережі Національного Наукового Фонду США, мережі NSFNET (National Science Foundation Network). Використовуючи існуючу ARPANET-технологію, NSFNET об’єднала дослідників всієї країни п’ятьма суперкомп’ютерними центрами у провідних університетах США, зв’язавши їх між собою 56 КБіт/сек телефонними каналами зв’язку, що на той період часу було неймовірно швидко. В подальшому NSF ініціював створення національних мереж. В кожному регіоні кожен університет з’єднувався із своїми найближчими сусідами. В результаті таких з’єднань створилась єдина комп’ютерна мережа США. Зв’язок університетів відбувався за допомогою телефонних ліній. Слід зазначити, що в цей час суперкомп’ютери були в розпорядженні тільки військових і розробників у великих організаціях. Створення потужнішої мережі, зв’язаної швидкісними каналами зв’язку викликало масове під’єднання до NSFNET різних регіональних, університетських, академічних мереж по всій країні. На сьогоднішній день до NSFNET під’єднано близько 20000 мереж всього світу. Таким чином, NSFNET по суті замінила і витіснила ARPANET як дослідницьку мережу. ARPANET, виконавши свої функції, була зупинена в березні 1990 року. Така ж участь спіткала і CSNET, абоненти якої, в основному спеціалісти в сфері комп’ютерних технологій, масово перепід’єднались до NSFNET. CSNET припинила своє існування в 1991 році.
Значне зростання мережного трафіку і кількості під’єднаних до мережі абонентів призвів до необхідності технічної реорганізації мережі. В 1987 році з Merit Network Inc. був підписаний контракт на керування і розвиток NSFNET. Merit Network Inc. разом з IBM Corporation і MCI Communication Corporation провела реорганізацію NSFNET, в результаті чого було створено NSFNET Backbone (базова частина мережі), яка складалася з 13 територіально розподілених центрів, об’єднаних між собою вже цифровими швидкодіючими каналами зв’язку T1 швидкістю 1.45 МБіт/сек. Через деякий час контракт на керування і розвиток NSFNET отримала безприбуткова корпорація ANS (Advanced Network & Services, Inc), створена трьома компаніями, які брали участь в реорганізації NSFNET: Merit Network Inc, IBM Corporation, MCI Communication Corporation.
На сьогодні NSFNET є головною мережею INTERNET. Її діяльність фінансується урядом США. Державне супроводження опорного вузла NSFNET і мережних послуг обходиться в близько 18 млн. доларів в рік, опорна частина мережі функціонує на каналах зв’язку T3 швидкістю 45 Mbps.
Глобалізація INTERNET.
В подальшому до мережі INTERNET почали під’єднуватися комерційні фірми. Мережа перестала працювати тільки на військових та вчених і стала виконувати і комерційні функції. З точки зору користувача в INTENET працюють постачальники послуг, які підтримують інформацію на серверах, і споживачі цих послуг – клієнти. Взаємодія постачальників з споживачами здійснюється через комутаційну систему з багатьох вузлів. Кількість користувачів INTERNET налічує десятки мільйонів. В Європі відповідна мережа називається EUNET.
Сервери інформаційних послуг
Новини науки та техніки | Новини бізнесу і фінансів | Оперативна ділова діяльність | Видавці навчальних матеріалів | Видавці літератури | Видавці газет і журналів
Шлюз INTERNET
Підмережа зв’язку, система комунікаційних вузлів INTERNET
Шлюз INTERNET
Корпоративні мережі | Локальні мережі організацій
Споживачі послуг INTERNET
Якщо на початку розвитку мережа використовувалась чисто в наукових цілях, то на 1999 рік більше 60% можливостей INTERNET використовують в комерційних цілях. Національний науковий комітет і уряд США велику увагу придають розвитку технологій, що забезпечують безпеку комерційних угод, що проводяться через INTERNET. Абсолютна більшість компаній північної Америки зв’язані з системою INTERNET. В таблиці 2 наведено прогноз комерційного використання INTERNET до 2000 року.
Таблиця
Прогноз глобального зростання користування системою INTERNET. |
Грудень 1995 | Грудень 2000
Кількість абонентів, що використовують систему Web | 16.1 млн | 163 млн
Кількість приладів, які використовують Web в усьому світі | 12.6 млн. | 233.3 млн.
Процентна кількість продаж і отримання сервісних послуг за допомогою ІNTERNET | 24% | 28%
Кількість комерційних угод зроблених за допомогою Web | 3000 млрд.
Практично не існує якої-небудь єдиної організації, корпорації, яка централізовано займається адміністративним і технічним управлінням INTERNET. Як і не існує центрального вузла мережі INTERNET, центру мережі, який відповідає за роботу INTERNET в цілому. INTERNET складається з великої кількості різноманітних мереж, кожна з яких має власний Мережний Центр, який координує доступ своєї мережі до INTERNET та узгоджує всі питання міжмережної взаємодії. Суттєвий