Форми-фактори материнських плат
На сьогоднішній день існує чотири переважаючих типорозміри материнських плат – AT, ATX, LPX і NLX. Крім того, є зменшені варіанти формату AT (Baby-AT), ATX (Mini-ATX, microATX) і NLX (microNLX). Більш того, недавно випущене розширення до специфікації microATX, що додає до цього списку новий форма-фактор – FlexATX. Усі ці специфікації, що визначають форму і розміри материнських плат, а також розташування компонентів на них і особливості корпусів, і описані нижче.
AT
Форма-фактор АТ поділяється на двох, що відрізняються по розмірі модифікації - AT і Baby AT. Розмір повнорозмірної AT плати досягає до 12" у ширину, а це значить, що така плата навряд чи поміститься в більшість сьогоднішніх корпусів. Монтажу такої плати напевно буде заважати відсік для дисководів і твердих дисків і блок живлення. Крім того, розташування компонентів плати на великій відстані один від одного може викликати деякі проблеми при роботі на великих тактових частотах. Тому після материнських плат для процесора 386, такий розмір уже не зустрічається.
У такий спосіб єдині материнські плати, виконані у формі-факторі AT, доступні в широкому продажі, це плати відповідні формати Baby AT. Розмір плати Baby AT 8.5" у ширину і 13" у довжину. У принципі, деякі виробники можуть зменшувати довжину плати для економії чи матеріалу по якихось інших причинах. Для кріплення плати в корпусі в платі зроблені три ряди отворів.
Усі AT плати мають загальні риси. Майже усі мають послідовні і рівнобіжні порти, що приєднуються до материнської плати через сполучні планки. Вони також мають один роз’єм клавіатури, упаяний на плату в задній частині. Гніздо під процесор установлюється на передній стороні плати. Слоти SIMM і DIMM знаходяться в різних місцях, хоча майже завжди вони розташовані у верхній частині материнської плати.
Сьогодні цей формат плавно сходить зі сцени. Частина фірм ще випускає деякі свої моделі в двох варіантах – Baby AT і ATX, але це відбувається усе рідше і рідше. Тим більше, що усе більше нових можливостей, наданих операційними системами, реалізуються тільки на ATX материнських платах. Не говорячи вже просто про зручність роботи – так, найчастіше на Baby AT платах усі коннектори зібрані в одному місці, у результаті чого або кабелі від комунікаційних портів тягнуться практично через усю материнську плату до задньої частини корпуса, або від портів IDE і FDD – до переднього. Гнізда для модулів пам'яті, що заїжджають чи ледве не під блок живлення. При обмеженості волі дій усередині дуже невеликого простору MiniTower, це, м'яко говорячи, незручно. Вдобавок, невдало вирішене питання з охолодженням – повітря не надходить прямо до самій потребуючій в охолодженні частини системи – процесору.
LPX
Ще до появи ATX, першим результатом спроб знизити вартість PC став форма-фактор LPX. Призначався для використання в корпусах Slimline чи Low-profile. Задача була вирішена шляхом досить новаторської пропозиції - уведення стійки. Замість того, щоб уставляти карти розширення безпосередньо в материнську плату, у цьому варіанті вони поміщаются у вертикальну стійку, що підключається до плати, паралельно материнській платі. Це дозволило помітно зменшити висоту корпуса, оскільки звичайно саме висота карт розширення впливає на цей параметр. Розплатою за компактність стала максимальна кількість карт, що підключаються - 2-3 штуки. Ще одне нововведення, що почало широко застосовуватися саме на платах LPX - це інтегрований на материнську плату видеочип. Розмір корпуса для LPX залишає 9 х 13'', для Mini LPX - 8 x 10''.
Після появи NLX, LPX почав витіснятися цим формою-фактором.
ATX
Не дивно, що форма-фактор ATX у всіх його модифікаціях стає усе більш популярним. Особливо це стосується плат для процесорів на шині P6. Так, приміром, з готуючихся до випуску цього року материнських плат LuckyStar для цих процесорів 4 будуть виконані у форматі Mini-ATX, 3 – ATX, і всього лише одна – Baby AT. А якщо ще врахувати, що материнських плат для Socket7 сьогодні робиться набагато менше, хоча б через куди менше число нових чипсетов для цієї платформи, то ATX здобуває переконливу перемогу.
І ніхто не може сказати, що вона необоснованна. Специфікація ATX, запропонована Intel ще в 1995 році, націлена саме на виправлення всіх тих недоліків, що виявилися згодом у форми-фактора AT. А рішення, по суті, було дуже простим – повернути Baby AT плату на 90 градусів, і внести відповідні виправлення в конструкцію. До того моменту в Intel уже був досвід роботи в цій області – форма-фактор LPX. У ATX саме втілилися кращі сторони і Baby AT і LPX: від Baby AT була узята розширюваність, а від LPX – висока інтеграція компонентів. От що вийшло в результаті:
Інтегровані роз’єми портів уведення-висновку. На всіх сучасних платах коннектори портів уведення-висновку присутні на платі, тому цілком природним виглядає рішення розташувати на ній і їхні рознімання, що приводить до досить значного зниження кількості сполучних проводів у середині корпуса. До того ж, заодно серед традиційних рівнобіжного і послідовного портів, рознімання для клавіатури, знайшлося місце і для новачків – портів PS/2 і USB. Крім усього, у результаті трохи знизилася вартість материнської плати, за рахунок зменшення кабелів у комплекті.
Значно збільшилася зручність доступу до модулів пам'яті. У результаті всіх змін гнізда для модулів пам'яті переїхали далі від слотов для материнських плат, від процесора і блоку живлення.