Як правило, цифрові фотоапарати забезпечують 24-бітну глибину кольору (8 – червоний, 8 – зелений, 8 – синій), хоча існують і 30-бітні камери (Canon Pro 70). Професійні графічні додатки часто вимагають 36-бітної розрядності кольору, цей рівень досягається тільки на професійних цифрових камерах.

3.4.5. Формат зображень

Цифрові камери використовують різні способи перетворення зображень. Одні камери використовують власні графічні формати при збереженні зображень, при цьому разом з цифровою камерою в комплект постачання входить власне програмне забезпечення. При цьому в цілях економії об'єму пам'яті може відбуватися автоматичне стиснення інформації з втратою якості. Найбільш переважними є цифрові камери, які зберігають зображення в стандартних графічних форматах і дозволяють користувачам самостійно вирішувати питання про стиснення зображень.

3.5. Особливості цифрових камер

Перерахуємо основні відмінності при експлуатації цифрових камер від звичайних фотоапаратів.

При зйомці цифровим фотоапаратом виникають затримки. Одна із затримок (1-2 с) між натисненням на спускову кнопку і фіксацією зображення пов'язана з підготовкою апарату до зйомки (визначення експозиції, підготовка до роботи фотоматриці, установка балансу білого та ін.). Друга затримка (1_ с) виникає між послідовними зйомками і пов'язана з необхідністю обробки і запису зображення в пам'ять.

Фокусна відстань і діаметр світлового отвору цифрового фотоапарата менша, ніж у звичайного, оскільки робоча поверхня фотоматриці менше розміру кадру стандартної 35 мм плівки. Для фотографів, звиклих працювати із змінними об'єктивами, на об'єктивах цифрового фотоапарата звичайно вказується аналог фокусної відстані плівкового об'єктиву. Наприклад, на об'єктиві з фокусною відстанню 28 мм може бути вказано "eq. 50 mm".

Всі цифрові камери мають оптичний видошукач – атрибут будь-якого плівкового фотоапарата. Але разом з ним, багато камер оснащені ще і кольоровим рідкокристалічним дисплеєм (РКД), який показує зображення саме в тому вигляді, як його буде записано в карту пам'яті. При цьому можна оцінити не тільки границі кадру і глибину різкості, але й правильність установленої експозиції.

Багато цифрових камер обладнані стабілізатором зображення (оптичний і цифровий), який служить для усунення небажаних вібрацій камери у момент зйомки. Оптичний стабілізатор використовує переміщення оптики. У цифровому стабілізаторі задіюються пасивні елементи матриці, які не беруть участі у формуванні зображення.

Цифрові фотоапарати дозволяють записувати на карту пам'яті не тільки зображення, але й звук. Звук записується від вбудованого мікрофона в стандартному звуковому файлі, який може бути відтворений і відредагований на комп'ютері.

На відміну від звичайного фотоапарата, в якому для зміни масштабу зйомки (Zoom) використовується об'єктив із змінною фокусною відстанню, в цифрових камерах додатково використовується і цифрова зміна масштабу, яка пов'язана з деякою втратою якості зображення. Оптична зміна масштабу зйомки не впливає на якість зображення і звичайно використовується в дорожчих моделях. Такі камери з'явилися в 2000 р. і мають можливість від триразового (3х) до десятиразового (10х) збільшення.

У всіх сучасних цифрових камерах на корпусі є панель управління, за допомогою якої користувач має можливість здійснювати настройку різних режимів роботи цифрової камери, аналогічних тим, які є у відеокамері і сучасних фотоапаратах (наприклад, режим "Full Auto" – повний автомат, режим "Sport" – для зйомки об'єктів, що швидко переміщаються, режим "Night Scene" – для зйомки при поганому і штучному освітленні та ін.). Набір функцій залежить від конкретної моделі.

4. Зберігання зображень

4.1. Змінна пам'ять

Перші моделі цифрових камер були обладнані стаціонарною пам'яттю місткістю 2-3 Мбайт, достатньою для зберігання близько 30 зображень (кадрів) розміром 640Ч480 пікселів. Після повного заповнення пам'яті проводити зйомку було неможливо до тих пір, поки всі зображення не видалені з пам'яті (після перезапису на РС).

Сучасні цифрові камери використовують змінну пам'ять, яка дозволяє, по-перше, видаляти окремі кадри, а по-друге, витягувати карту пам'яті з камери з метою її заміни на нову або перезапису на РС.

Існують три основні конкуруючі формати змінної пам'яті:

CompactFlash

SmartMedia

Memory Stick .

4.1.1. CompactFlash

Карти CompactFlash були розроблені в 1994 р. корпорацією SanDisk. Ці карти є швидкими, легкими знімними пристроями пам'яті великої місткості, які використовують технологію флеш-пам'яті довготривалого зберігання даних за відсутності джерела живлення. Термін зберігання інформації на карті складає близько 100 років.

Форм-фактор карти CompactFlash був модифікацією стандартної карти PCMCIA Type I, розробленої для notebook. На відміну від PCMCIA Type I розмір карти було зменшено до 42,8Ч36,4 мм, а кількість контактів до 50 (рис. .1). Товщина перших карт CompactFlash (Type I) складала 3,3 мм і їх можна було встановлювати в 68-контактний роз'єм PCMCIA Type I. Згодом були розроблені карти CompactFlash (Type II) завтовшки 5 мм, сумісні з роз'ємом PCMCIA Type II.

Рис. 3.. Відносні розміри карт змінної пам'яті

У робочому стані карту підтримує напругу 3,3 або 5 В,, при цьому кожна з карт може працювати з будь-якою напругою. Карти CompactFlash можуть працювати в діапазоні температури від 25 до 75 °С.

4.1.2. SmartMedia

У 1996 р. компанія Toshiba розробила новий тип знімної пам'яті, який спочатку іменувався SSFDC (Solid-State Floppy Disk Card), але згодом отримав назву SmartMedia.

Карти SmartMedia мають ряд відмінностей від карт CompactFlash: