проводить остаточну "підгонку" BIOS під конкретну модель плати, особливості якої він знає краще за всіх. В першому наближенні BIOS різної системної плати з однаковими або близькими чіпсетами можуть виявитися (або показатися) сумісними – принаймні, при включенні виводиться заставка, проходить POST і навіть завантаження. Проте при більш ретельному тестуванні може виявитися, наприклад, що неможливо звернутися до дисків (гнучких або жорстких), не працюють порти, доступна не вся пам'ять і т.п. Добре, якщо при цьому вдасться завантажити утиліту перепрограмування BIOS, щоб повернутися до старої (заздалегідь збереженої!) версії.
Утиліти перезапису флеш-пам'яті прив'язані до підтримуваних типів мікросхем енергозалежної пам'яті, системної плати (чіпсетів) і виробників (іноді й версій) BIOS. Звичайно не вдається штатним способом (у комп'ютері) переписати BIOS із зміною виробника (Award, AMI, Phoenix). Як варіант можлива заміна (хоча б тимчасова) мікросхеми BIOS на зняту з аналогічної системної плати, але якщо мікросхема припаяна, а не встановлена в ліжечко, процедура заміни сильно ускладнюється. Сміливо займатися перепрограмуванням BIOS можна, тільки коли ви маєте доступ до програматора і мікросхема BIOS встановлена в ліжечку.
Якщо нова версія BIOS не дозволяє завантажити комп'ютер, ряд системних плат дозволяє включити режим відновлення (Boot Block Recovery). Для цього на платі повинен бути спеціальний перемикач або джампер. В режимі відновлення працює тільки дисковод, в який необхідно встановити спеціальну дискету з файлом-образом BIOS. При цьому "повідомлення" користувачу можуть зводитися до підморгування індикатором дисковода і гудкам динаміка. Мова цих повідомлень повинна наводитися в описі системної плати. Іноді режим відновлення включається автоматично (якщо Boot Block отримує управління на початку POST завжди, він може оцінити коректність вмісту основного блоку ПЗП і при необхідності включити режим відновлення).
Якщо ж після невдалого перепрограмування режим відновлення не рятує (або відсутній), а доступного програматора немає, тобто хоча й ризикований, але можливий варіант "гарячої заміни" BIOS. Для цього з аналогічної працездатної системної плати витягують мікросхему BIOS, встановлюють її замість зіпсованої, включають і завантажують комп'ютер як для режиму перезапису BIOS. При цьому в Setup повинне бути дозволено вживання тіньовій пам'яті для області системної BIOS. Далі, не вимикаючи живлення (небезпечно, але в безвихідному становищі можна ризикнути) замінюють мікросхему на невірно записану і виконують процедуру перезапису. Комп'ютер продовжує працювати, оскільки код BIOS виконується з тіньової області ОЗП. Файл-образ для перезапису може бути отриманий як копія "рятівної" мікросхеми, зроблена тією ж програмуючою утилітою.
Кажучи про недоліки флеш-BIOS, мається на увазі небезпеку втрати працездатності системної плати не тільки через необачні дії користувача, що модернізує BIOS, але й нове "поле діяльності" для вірусів. Стерти BIOS, знаючи роботу чіпсета і конкретної мікросхеми пам'яті, можна навіть наладчиком DEBUG. Парольний (програмний) захист перезапису може бути зламаний, а надійний апаратний захист (необхідністю подачі високої напруги для стирання і програмування, а також сигнал захисту запису) є далеко не в усіх мікросхем енергозалежної пам'яті і системної платі.
3.1. Тест початкового включення POST
Після включення живлення, апаратного скидання від кнопки RESET або натисненні комбінації клавіш Ctrl+Alt+Del процесор переходить до виконання коду початкового самотестування POST (Power-On Self Test), що зберігається в мікросхемі BIOS. POST виконує тестування процесора, пам'яті і системних засобів введення-виведення, а також конфігурація всіх програмно-керованих апаратних засобів системної плати. Частина конфігурації виконується однозначно, частина управляється джамперами системної плати, але ряд параметрів дозволяє або навіть вимагає конфігурації за бажанням користувача. Для цих цілей служить утиліта Setup, вбудована в код BIOS. Після тестування і конфігурації (що включає настройку пристроїв РnР), POST ініціалізує завантаження операційної системи.
При проходженні кожної секції POST записує її код (номер) в діагностичний регістр. Цей регістр фізично розташовується на спеціальній діагностичній платі, встановлюваній в слот системної шини. Плата містить 8-бітний регістр з світловою (двійковою або шістнадцятковою) індикацією стану бітів. В просторі введення-виведення регістр займає одну адресу, залежну від архітектури PC (точніше, версії BIOS): ISA, EISA – 80h, ISA-Compaq – 84h, ISA-PS/2 – 90h, MCA-PS/2 – 680h, деякі моделі EISA – 300h (часто пишуть те ж і в 80h). По індикаторах плати можна визначити, на якій секції зупинився POST, і визначити причину несправності. Проте для використовування такої діагностики необхідна, по-перше, сама плата-індикатор, і по-друге, "словник" несправностей – таблиця, специфічна для версії BIOS і системної плати.
Під час виконання POST може видавати діагностичні повідомлення у вигляді послідовності коротких і довгих звукових сигналів, а після успішної ініціалізації графічного адаптера короткі текстові повідомлення виводяться на екран монітора.
Звична послідовність кроків POST:
Тестування регістрів процесора.
Перевірка контрольної суми BIOS.
Перевірка і ініціалізація таймера 8253/8254, портів 8255.
Після цього кроку доступна звукова діагностика (табл. 3.1).
Перевірка і ініціалізація контроллерів DMA 8237.
Перевірка регенерації пам'яті.
Тестування 64 Кбайт нижньої пам'яті.
Завантаження векторів переривання і стека в нижню область пам'яті.
Ініціалізація відеоконтроллера – на екрані з'являється заставка Video BIOS, звичайно з вказівкою моделі відеокарти і об'ємом встановленої відеопам'яті.
Таблиця 3.1
Звукова діагностика POST
Сигнал* | Помилка | Можливі дії
1д2к | Не знайдений графічний адаптер | Встановити (переставити) адаптер
1д3к | Не підключений монітор (для системної платі з вбудованим графічним адаптером) | Підключити монітор, перевірити включення термінаторів на моніторі
1дХк | Помилка графічного адаптера (X залежить від версії Video BIOS) | Встановити (переставити) адаптер
1к | Помилка регенерації DRAM – встановлено некоректне значення періоду регенерації або несправний контроллер регенерації | Спробувати встановити настройки Setup за умовчанням, замінити DRAM. Якщо не допомагає – несправність у системній платі
2к | Помилка
