Шоклі, за що в 1956 році вони отримали Нобелівську премію в області фізики. Протягом десяти років транзистори провели революцію у виробництві комп'ютерів, і до кінця 50-х років комп'ютери на вакуумних лампах застаріли. Перший комп'ютер на транзисторах був побудований в лабораторії МТІ. Він містив слова з 16 бітів, як і Whirlwind I. Комп'ютер називався ТХ-0 (Transistorized experimental computer 0 — експериментальна транзисторна обчислювальна машина 0) і призначався тільки для тестування машини ТХ-2. Машина ТХ-2 не мала великого значення, але один з інженерів з цієї лабораторії, Кенет Ольсен, в 1957 році заснував компанію DEC (Digital Equipment Corporation — корпорація по виробництву цифрової апаратури), щоб проводити серійну машину, схожу з ТХ-0. Ця машина, PDP-1, з'явилася тільки через чотири роки головним чином тому, що капіталісти, фінансуючі DEC, вважали виробництво комп'ютерів невигідним. Тому компанія DEC продавала в основному невеликі електронні плати.
PDP-1 ноявнлея тільки в 1961 році. У нього були 4 Кбайт слів по 18 бітів і час циклу 5 мікросекунд. Цей параметр був в два рази менше, ніж у IBM-7090, транзисторного аналога IBM-709. PDP-1 був найшвидшим комп'ютером в світі у той час. PDP-1 коштував $120000, а IBM-7090 коштував мільйони. Компанія DEC продала десятки комп'ютерів PDP-1, і так з'явилася комп'ютерна промисловість. Одну з перших машин моделі PDP-1 віддали в МТІ, де вона відразу привернула увагу деяких молодих дослідників, що подають великі надії. Одним з нововведень PDP-1 був дисплей з розміром 512 на 512 пікселів, на якому можна було малювати крапки. Незабаром студенти МТІ склали спеціальну програму для PDP-1, щоб грати в «Війну світів» — першу в світі комп'ютерну гру. Через декілька років DEC розробив модель PDP-8, 12-бітовий комп'ютер. PDP-8 коштував набагато дешевше, ніж PDP-1 ($16000). Головне нововведення — одна шина (Omnibus) (мал. 4). Шина — це набір паралельно сполучених проводів для зв'язку компонентів комп'ютера. Це нововведення сильно відрізняло PDP-8 від I AS. Така структура з тих пір стала використовуватися у всіх комп'ютерах. Компанія DEC продала 50 000 комп'ютерів моделі PDP-8 і стала лідером на ринку міні-комп'ютерів.
Мал. 4. Шина комп’ютера PDP-8
Як вже було сказано, з винаходом транзисторів компанія IBM побудувала транзисторну версію IBM-709 - IBM-7090, а пізніше - IBM-7094. У неї час циклу складало 2 мікросекунди, а пам'ять складалася з 32 До слів по 16 бітів. IBM-7090 і IBM-7094 були останніми комп'ютерами типу ENIAC, але вони широко використовувалися для наукових розрахунків в 60-х роках минулого століття. Компанія IBM також випускала комп'ютери IBM-1401 для комерційних розрахунків. Ця машина могла прочитувати і записувати магнітні стрічки і перфокарти і роздруковувати результат так само швидко, як і IBM-7094, але при цьому коштувала дешевше. Для наукових обчислень вона не підходила, та зате була дуже зручна для ведення ділових записів.
У IBM-1401 не було регістрів і фіксованої довжини слова. Пам'ять містила 4 Кбайт по 8 бітів (4 Кбайт). Кожен байт містив символ в 6 бітів, адміністративний біт і біт для вказівки кінця слова. У команди MOVE, наприклад, є початкова адреса і адреса пункту призначення. Ця команда переміщає байти з першої адреси в другу, поки біт кінця слова не прийме значення 1.
У 1964 році компанія CDC (Control Data Corporation) випустила машину 6600 яка працювала майже на порядок швидше, ніж IBM-7094. Цей комп'ютер для складних розрахунків користувався великою популярністю, і компанія CDC пішла в гору. Секрет такої високої швидкості роботи полягав в тому, що усередині ЦП (центрального процесора) знаходилася машина з високим ступенем паралелізму. У неї було декілька функціональних пристроїв для складання, множення і ділення, і всі вони могли працювати одночасно. Для того, щоб машина швидко працювала, потрібно було скласти хорошу програму, але доклавши деякі зусилля, можна було зробити так, щоб машина виконувала 10 команд одночасно. Усередині машини 6600 було вбудовано декілька маленьких комп'ютерів. ЦП, таким чином, робило тільки підрахунок чисел, а решту функцій (управління роботою машини, а також введення і виведення інформації) виконували маленькі комп'ютери. Деякі принципи пристрою 6600 використовуються і в сучасних комп'ютерах.
Розробник комп'ютера 6600 Сеймур Крей був легендарною особою, як і фон Нейман. Він присвятив все своє життя створенню дуже могутніх комп'ютерів, які зараз називають суперкомп'ютерами. Серед них можна назвати CDC-6600, CDC-7600 і Сгау-1. Сеймур Крей також є автором відомого «алгоритму покупки автомобілів»: ви йдете в магазин, найближчий до вашого будинку, показуєте на машину, найближчу до дверей, і говорите: «Я беру цю». Цей алгоритм дозволяє витрачати мінімум часу на не дуже важливі справи (покупку автомобілів) і залишає велику частину часу на важливі (розробку суперкомп'ютерів).
Слід згадати ще один комп'ютер — Burroughs B5000. Розробники машин PDP-1, IBM-7094 і CDC-6600 займалися тільки апаратним забезпеченням, прагнучи понизити його вартість (DEC) або примусити працювати швидше (IBM і CDC). Програмне забезпечення не мінялося. Виробники В5000 пішли іншим шляхом. Вони розробили машину з наміром програмувати її иа мові Algol 60 (попереднику мови Pascal), сконструювавши апаратне забезпечення так, щоб спростити завдання компілятора. Так з'явилася ідея, що програмне забезпечення також потрібно враховувати при розробці комп'ютера. Але незабаром ця ідея була забута.
Третє покоління — інтегральні схеми (1965-1980)
Винахід кремнієвої інтегральної схеми в 1958 році (винахідник — Роберт Нойс) дав можливість поміщати десятки транзисторів на одну невелику мікросхему. Комп'ютери на інтегральних схемах були меншого розміру,