які будуть заархівовані, у Провіднику чи на Робочому столі, натиснути праву кнопку миші на виділених файлах і вибрати команду "Додати до архіву...". У діалоговому вікні, що з'явилося, ввести ім'я архіву чи просто підтвердити ім'я, запропоноване за замовчуванням. Тут же можна вибрати формат нового архіву (RAR або ZIP), метод стискування, розмір тому та інші параметри архівування. Докладно цей діалог описаний у розділі Ім'я архіву та параметри. Для створення архіву натиснути кнопку "OK". Архів буде створений у тому ж каталозі, де знаходяться виділені файли.
Щоби додати файли до запропонованого архіву без додаткових запитів, треба скористатися командою "Додати до <ім'я архіву>". У цьому випадку будуть застосовані параметри архівування з профайлу архівування за замовчуванням.
Якщо увімкнений параметр "Вкладені контекстні меню" у Діалозі параметрів інтеграції, то для доступу до описаних пунктів меню необхідно відкрити підменю "WinRAR". Якщо даний параметр вимкнений, ці пункти будуть знаходитися на верхньому рівні меню.
Ще один спосіб заархівувати файли – перетягнути іконки файлів на значок архіву, що існує. У цьому випадку файли будуть додані до цього архіву.
2.2. Основні параметри архіватора WinRAR
WinRAR може створювати архіви двох різних форматів: RAR і ZIP. Переваги кожного з них описані нижче.
ZIP-архіви. Основна перевага формату ZIP – його популярність. Наприклад, більшість архівів в Інтернеті мають формат ZIP. Якщо потрібно надіслати комусь архів, але невідомо, чи в адресата є програма WinRAR для розпакування архіву, доцільно використовувати формат ZIP. Проте у цьому випадку ви можете відправити й архів, який сам розпаковується. Такі архіви трохи більші за звичайні, але для їхнього розпакування не потрібні додаткові програми.
Інша перевага ZIP – швидкість. Архіви ZIP зазвичай створюються швидше від архівів RAR.
RAR-архіви. Формат RAR у більшості випадків забезпечує істотно краще стиснення, ніж ZIP, особливо в режимі створення неперервних архівів. Інша важлива можливість RAR – підтримка багатотомних архівів. Вони набагато зручніші та простіші у використанні, ніж так звані "розділені по дисках" ("span disks") архіви ZIP. WinRAR не підтримує такі архіви ZIP – багатотомні архіви можна створювати тільки у форматі RAR.
Крім того, у формату RAR є декілька дуже важливих функцій, відсутніх у ZIP, наприклад, додавання інформації для відновлення, що дозволяє відновити фізично пошкоджений файл, та блокування важливих архівів для запобігання їх випадкової модифікації.
Формат RAR дозволяє обробляти файли практично необмеженого розміру (до 8 589 934 591 Гб), причому розмір одного файлу в архіві ZIP не може перевищувати 2 Гб. Крім того, що старі файлові системи не підтримують файли розміром більш 4 Гб, тому при роботі з такими файлами необхідно використовувати файлову систему NTFS.
Крім повної підтримки архівів RAR та ZIP, у WinRAR також реалізована підтримка основних операцій з архівами форматів 7Z, ACE, ARJ, BZ2, CAB, GZ, ISO, JAR, LZH, TAR, UUE та Z, створених за допомогою інших програм архівування: перегляд вмісту, видобування файлів, відображення коментарів та інформації про архів. Для роботи з цими архівами не потрібні жодні додаткові програми.
Неперервні архіви. Неперервний архів – це архів RAR, запакований за допомогою спеціального методу стиснення, при якому всі файли архіву розглядаються як один послідовний потік даних. Неперервне архівування підтримується лише у форматі RAR, для формату ZIP такого типу архіву не існує. Метод стиснення для архівів RAR вибирається користувачем (може бути звичайний або неперервний).
Неперервне архівування значно збільшує ступінь стиснення, особливо при додаванні до архіву значної кількості невеликих файлів з подібним змістом. Однак варто мати на увазі, що воно має й деякі недоліки:
оновлення неперервних архівів (тобто додавання файлів до архіву, що вже існує, чи їх видалення) відбувається повільніше, ніж звичайних;
щоби видобути один файл з неперервного архіву, доводиться аналізувати всі попередні заархівовані файли, тому видобування окремих файлів з неперервного архіву відбувається повільніше, ніж зі звичайного. Однак якщо з неперервного архіву видобуваються всі файли, швидкість розпакування практично не зменшується;
якщо в неперервному архіві який-небудь файл виявиться пошкодженим, то неможливо буде видобути й усі файли, що знаходяться після пошкодженої ділянки. Тому при збереженні неперервного архіву на ненадійному носії (наприклад, на дискеті) рекомендується додавати інформацію для відновлення.
Неперервним архівам краще надавати перевагу, коли:
архів рідко оновлюється;
немає необхідності часто видобувати з архіву один чи декілька файлів;
ступінь стиснення є важливішим за швидкість стиснення.
Файли в неперервних архівах зазвичай відсортовані за розширенням, однак за допомогою спеціального файлу rarfiles.lst можна задати альтернативний порядок сортування.
Томи та архіви, що самі розпаковуються, також можуть бути неперервними.
Томи (архіви з декількох частин). Томи – це фрагменти архіву, що складається з декількох частин. Томи підтримуються тільки у форматі RAR, не можна створити том ZIP. Як правило, томи використовуються для збереження великого архіву на декількох дискетах або інших змінних носіях.
За замовчуванням, томи RAR мають імена на зразок 'ім'я_тому.partNNN.rar', де NNN це номер тому. Використовуючи ключ -vn, можна змінити схему іменування на іншу, в якій файл першого тому в багатотомному архіві має розширення .rar, а наступні томи пронумеровані з .r00 до .r99.
Томи можуть бути також неперервними й такими, що самі розпаковуються. Перший том, який сам розпаковується, має інше (тобто не .rar) розширення, наприклад, .exe для SFX-томів DOS чи OS/2.
Неможливо змінити (додати, видалити, оновити файли) створений багатотомний архів.
Для розпакування томів необхідно починати видобування з першого тому (з розширенням .rar). Якщо томи знаходяться на незмінному носії, наприклад, на жорсткому диску, спочатку необхідно переписати всі томи до одного каталогу.
Відновлювальні