резистори | 11 | 0.4 | 4.4

блок живлення | 1 | 25 | 25

Разом: | 165.8

Вартість комплектуючих виробів складає:

Ском=165.8 + 165.8*0.05 = 174.09 грн.

Ціна основних матеріалів та комплектуючих виробів проектованого приладу становить:

М2=Сосн+Ском. (6.6)

звідси: М2=4.66 + 174.09 = 178.75 грн.

Основна заробітна плата основних робітників на виробництві проектованого приладу складає:

З2=178.75 * 29/47 = 110.3 грн.

Якщо на стадії проектування не відома інформація про місце впровадження приладу у виробництво, то дані про значення коефіцієнтів i можна визначити з літератури для підприємств, що спеціалізуються на випуску певних видів приладів і пристроїв.

Значення цехових і загальнозаводських витрат відповідно становить:=130%, =160%.

Згідно формули (6.4), виробнича вартість проектованого приладу становитиме:

Спр2=178.75 + 110.3*(1+1.3+1.6) = 608.92 грн.

Повна собівартість проектованого приладу, необхідна для визначення економії на витратах виробництва, визначиться згідно формули:

Сп2=Спр2*(1+Q/100), (6.7)

де Q - величини позавиробничих витрат підприємства.

Враховуючи, що місце впровадження приладу невідоме, використаємо табличне значення Q=4%.

Сп2=608.92*(1+4/100) = 633.28 грн.

6.2.2 Визначення економічного ефекту

Економічний ефект в умовах виробництва визначається згідно формули:

Еп=Ц1-Ц2, (6.8)

де Ц1 і Ц2 -оптова ціна аналога і проектованого приладу, грн.

Ціна проектованого приладу:

Ц2=Сп2*(1+П2/100), (6.9)

де П2 - величина економічного прибутку від нового приладу,% (може бути прийнята в розмірі від 12% до 15%).

Для визначення економічного ефекту визначимо оптову ціну проектованого приладу:

Ц2=633.28*(1+15/100)= 728.27 грн.

Оскільки відома тільки повна собівартість аналога, то його оптову ціну можна визначити за формулою:

Ц1=Сп1*(1+П1/100) (6.10)

де П1 - величина прибутку прилада-аналога,%;

Сп1- повна собівартість аналога.

Відомо, що Сп1=5300 грн. Звідси:

Ц1=5300*(1+10/100)= 5830 грн.

Економічний ефект становить:

Еп=5830 – 728.27 = 5101.73 грн.

6.2.3 Розрахунок лімітної ціни

Лімітна ціна - це максимальна оптова ціна проектованого приладу, яка з одного боку, відповідає техніко-економічним параметрам спроектованого приладу і відображає покращення його споживчих якостей, а з іншого боку —зацікавлює споживача приладу у його використанні.

Виходячи з вище наведених визначень, однією з умов економічної ефективності проектованого приладу буде співвідношення :

Ц2 < Цл, (6.11)

де Цл - лімітна ціна проектованого приладу, грн.

Лімітна ціна приладу визначається за формулою:

Цл = Спмакс + Пн, (6.12)

де Спмакс - максимальний розмір повної собівартості проектованого приладу, грн;

Пн – нормативний прибуток (приймається в межах 12%-15% повної собівартості), грн.

Максимальний розмір повної собівартості проектованого приладу визначається з виразу:

Спмакс= 0.85*Сп1*Пя, (6.13)

де 0.85 - прийнятий на рівні нормативного коефіцієнт відносного здешевлення продукції, який гарантує зниження оптових цін на одиницю кінцевого корисного ефекту;

Пя - комплексний показник якості проектованого приладу: Пя=3.785

Згідно формули (6.13) :

Сп макс= 0.85*5300*3.785 = 17051 грн.

Тоді:

Цл= 17051+17051*0.15= 19609 грн.

Використовуючи критерій (6.11), можемо зробити висновок, що проектований прилад є економічно ефективним.

6.3 Визначення експлуатаційних параметрів проектованого пристрою

Визначимо експлуатаційні параметри, які помінялись у проектованого приладу у порівнянні з існуючим аналогом.

Термін служби - це сумарне напрацювання приладу від початку експлуатації до її припинення, обумовленого зносом або старінням.

Розрахунок термінів служби розрахуємо за аортизаційним терміном.

Заново спроектований прилад не має значного збільшення терміну експлуатації, тобто термін експлуатації необхідний тільки для визначення економії витрат на експлуатацію, тому величина його може бути визначена на основі норм амортизації.

Сума річних амортизаційних відрахувань знаходиться за формулою:

А=(Ф+Сд-О)/Тс, (6.14)

де Ф - початкова вартість приладу, грн.; Ф=728.27 грн;

Сд - вартість демонтажу; Сд=1грн;

О - залишкова (ліквідаційна) вартість, грн; О=5 грн;

Тс -строк експлуатації приладу, років.

Практично сума амортизаційних відрахувань, яка повинна дорівнювати приведеній величині А, визначається за нормою амортизаційних відрахувань:

Н=(А/Ф)*100%, (6.15)

звідки:

А=(Ф*Н)/100%. (6.16)

Норма амортизації нараховується тільки з розрахунку на повне відновлення проектованого приладу. Норма амортизації на капітальний ремонт в даний час не використовується. Надалі Н слід розуміти як норму амортизаційних відрахувань на повне відновлення проектованого приладу,%.

(Ф+Сд-О)/Тс=Ф*Н/100. (6.17)

Значення терміну служби:

Тс=(100*[Ф+Сд-О])/(Ф*Н). (6.18)

Звідси одержимо:

Тс=100/H+100/Н*Сд/Ф-100/Н*О/Ф. (6.19)

Позначимо:

100/Н=Тв, (6.20)

де Тв - термін служби приладу, виходячи з терміну відновлення його початкової вартості (за рахунок амортизаційного фонду), без врахування капітальних ремонтів, років.

Тоді:

Тс=Тв+Тв*Сд/Ф-Тв*О/Ф. (6.21)

В даному випадку вибирається норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення для ‘інших вимірювальних і регулюючих приладів і пристроїв’: Н=15%.

Згідно формули (6.20) обчислюємо:

Тв=100/15=6.67 року.

Підставивши у (6.21) відповідні значення знаходимо:

Тс=6.67 + 6.67*1/71.3 - 6.67*5/71.3 = 6,3 року.

6.4 Визначення економічного ефекту в умовах експлуатації спроектованого пристрою

Організаційно-економічні умови експлуатації описуються і для прилада-аналога у прийнятій області застосування. Знання організаційно-економічних умови експлуатації є необхідним для визначення складу економічних витрат, за рахунок яких можливе досягнення економічного ефекту. Для цього необхідно:

а) мати чітку уяву про процес, в якому застосовується прилад (перервний чи неперервний, якими операціями і стадіями він характеризується, особливості протікання процесу і т.д.);

б) знати виконувані функції і місце приладу у цьому процесі (в яких операціях - технологічних, контролюючих, транспортних, тощо, і на якій стадії беруть участь);

в) проаналізувати вплив приладу на економічну ефективність процесу.

Останню обставину можна проілюструвати на наступному прикладі. Якщо виробничий процес неперервний, використання в ньому приладів пов’язане не тільки з витратами на ремонт цих приладів, але й з утриманням підмінного фонду приладів для забезпечення неперервності процесу. Час ремонту приладу в цьому випадку впливатиме на величину підмінного фонду чим більше триває ремонт, тим більше необхідно приладів, що замінюються).

Для перервного процесу простій приладу у роботі можуть знижувати ефективний фонд робочого часу процесу, а значить, знижувати його продуктивність. Тоді для підтримання продуктивності на попередньому рівні необхідними є певні заходи, здійснення яких, як правило, тягне за собою додаткові витрати. Очевидно, що склад витрат в обох випадках буде різним.

Оскільки прилад проектувався для підвищення продуктивності в порівнянні з приладом-аналогом, то визначення річного економічного ефекту будемо проводити при збільшенні продуктивності спроектованого приладу.

Продуктивність приладу — це кількість робочих