прослуховувати кабель під час передачі. При цьому, якщо те, що вона чує, відрізняється від того, що вона передає, станція розуміє, що відбулося зіткнення. Спосіб кодування сигналу винен дозволяти визначати зіткнення (наприклад, зіткнення двох сигналів. Про У в явному вигляді не так просто виявити). З цієї причини використовується спеціальне кодування. Передавальна станція повинна постійно прослуховувати канал, виявляючи всплески шуму, які можуть означати зіткнення. З цієї причини Csma/cd з моноканалом вважається напівдуплексною системою. Станція не може одночасно передавати і приймати кадрів, оскільки задіяний механізм зворотнього зв'язку для визначення зіткнень.
Щоб уникнути неправильного розуміння питання слід також відзначити, що жоден протокол підрівня MAC не може гарантувати надійну доставку. Навіть за відсутності зіткнень одержувач може не отримати правильну копію кадру з різних причин (наприклад, із-за браку місця в буфері або пропущеного переривання). [6]
Протоколи безпровідних локальних мереж
Із зростанням частки переносних комп'ютерів і засобів зв'язку росте і потреба в їх з'єднанні із зовнішнім світом. Навіть найперші мобільні телефони можуть зв'язуватися з іншими телефонами. У перших портативних комп'ютерів такої здатності не було, проте незабаром широкого поширення набули модеми. Щоб перейти в підключений режим (on-line). Необхідність підключення до фіксованої мережі означала, що комп'ютери були переносними, але не мобільними.
КР.КС-92.00.00.000 ПЗ | Арк.
15
Зм. | Арк. | № докум | Підпис | Дата
Щоб називатися мобільними, портативні комп'ютери повинні використовувати для зв'язку радіо (або інфрачервоні хвилі). В цьому випадку їх власники зможуть читати і посилати листи по електронній пошті, знаходячись в автомобілі або на катері. Систему, що складається з портативних комп'ютерів, що спілкуються по радіо, можна розглядати як безпровідну локальну мережу. Звичайна конфігурація безпровідних локальних мереж має на увазі наявність офісної будівлі із заздалегідь розміщеними в нім базовими станціями (називаються також точками доступу). Всі базові станції сполучені один з одним мідним дротом або оптоволоконним кабелем. Якщо потужність передавачів базових станцій і переносних комп'ютерів настроєна так, що діапазон прийому складає близько 3-4 м, то кожна кімната стає сотою, а вся будівля претворюється у велику стільникову систему, подібну традиційною стільниковою телефонной системі, описаній в розділі 2. На відміну від звичайної стільникової системи, у кожній соти в даному випадку всього один канал, що покриває весь доступний частотний діапазон і що працює зі всіма станціями, що знаходяться в нім. Зазвичай пропускна спроможність такого каналу складає від 1 до 2 Мбіт/с. У подальших міркуваннях для простоти ми допустимо, що всі передавачі працюють в кімсь фіксованому діапазоні. Коли приймач потрапляє в зону прийому двох активних передавачів, результуючий сигнал спотворюється і робиться даремним, тому тут ми більше не розглядатимемо системи типу CDMA. Важливо розуміти, що в деяких безпровідних ЛВС не все станції знаходяться в межах досяжності один одного, що приводить до винекнення різного роду складнощів. Крім того, при установці безпровідних мереж в приміщенні присутність стенів між станціями може надати сильне вплив на ефективний діапазон кожної станції.
Можна наївно спробувати застосувати в локальних безпровідних мережах протокол CSMA (Carrier-sense Multiple Access - множинний доступ з опитом що несе) - просто прослуховувати ефір і здійснювати передачу тільки тоді коли він ніким не зайнятий.
КР.КС-92.00.00.000 ПЗ | Арк.
16
Зм. | Арк. | № докум | Підпис | Дата
Проте проблема полягає в тому, що в дійсності має значення інтерференція на приймачі, а не на передавачі, тому цей протокол здесьне годиться. Щоб наочно побачити суть проблеми, роздивимося мал. 4.11, де показано чотири безпровідні станції. Для наший проблеми не має значення, яка з них є базовою, а яка - переносною. Потужність передавачів така, що інтерферувати можуть тільки сосідні станції, тобто А з В, Із з В і D, але не з А. чаются від властивостей звичайних локальних мереж, таким мережам потрібні спеціальні протоколи управління доступом до носія (MAC).
Мал. 4 . 1 1 . Безпровідна локальна мережа: А передає (а); У передає (б)
Протоколи МАСА і MACAW
Одним з перших протоколів, розроблених для безпровідних локальних мереж, є МАСА (Multiple Access with Collision Avoidance – множинний доступ із запобіганням зіткненням) (Кагп, 1990). Ідея, лежача в основі цього протоколу, полягає в тому, що відправник примушує одержувача передати короткий кадр, щоб навколишні станції могли почути цю передачу і утриматися від дій на якийсь час, потрібне для прийому великого інформаційного кадру. Протокол МАСА проілюстрований на мал. 4.12. Розглянемо ситуацію, в якій станція А передає станції В. Станция А починає з того, що посилає станції В кадр RTS (Request To Send - запит на передачу), як показано на мал. 4.12, а. Цей короткий кадр (30 байт) містить довжину кадру даних, який послідує за ним. Потім станція У відповідає кадром CTS (Clear To Send - дозвіл передачі), як показано на мал. 4.12. Кадр CTS також містить довжину інформаційного кадру (скопійовану з кадру RTS). Прийнявши кадр CTS, станція А починає передачу. Тепер подивимося, як реагують станції, які чують передачу одного з цих кадрів. Будь-яка станція, яка чує кадр RTS, знаходиться близько до станції А і тому повинна зберігати мовчання, поки кадр CTS не буде прийнятий станцією А.
КР.КС-92.00.00.000 ПЗ | Арк.
17
Зм. | Арк. | № докум | Підпис | Дата
. Станції, що чують кадр CTS, знаходяться поблизу від станції В, послідовно, повинні утриматися від передачі, поки станція В не отримає кадр