Комутація пакетів. Це різновид методу комутації повідомлень. Суть цього методу в тому, що тут вже розбиваються на окремі ділянки також і самі повідомлення. Ці ділянки носять назви пакетів повідомлень. Таке розбивання додатково підвищує гнучкість та пропускну спроможність каналів передачі даних за рахунок зменшення часу передачі цих пакетів по каналах з різною конфігурацією та швидкістю передачі.

5.4 Фізичні основи і стандартизація факсимільного зв’язку

Факсимільний зв’язок є логічним розвитком систем фототелеграфу, коли на значні відстані передаються зображення документів або фотоматеріалів. В той же час на відміну від фототелеграфічних каналів, які використовували спеціалізовані лінії передачі інформації з досить щирокою частотною смугою, фассимільний сучасний зв’язок базується на використанні звичайних телефонних каналів з базовою смугою частот від 300Гц до 3400Гц.

Фізична суть факсимільної передачі інформації полягає в скануванні оптичного зображення документа за допомогою оптично-світлової системи. При цьому джерело світла (типу лазера) випромінює вузькообмежений світловий потік, що має форму світлового п’ятна. При попаданні на поверхню документа цей світловий потік відбивається від поверхні обмеженого ним елемента зображення. Відбите елементом зображення документа, частина світлового потоку попадає на фотоелемент, амлітуда сигналу на виході якого пропорційна величині відбитого світлового потоку. В подальшому, шляхом переміщення світлового п’ятна по поверхні документа, проводиться сканування всіх елементів зображення (інакше – фіксація величини світловідбивання кожного з елементів зображення документа). Швидкість такого сканування може бути на рівні 60, 90, 120, 180, або 240 рядків за секунду.

Перші факсимільні апарати використовували аналоговий метод передачі інформації, при якому елементи зображення безпосередньо подавались на модулятор, проходили канал-демодулятор, а потім фіксувались на світлочутливому папері за допомогою модульованого ними джерела світла. Ці апарати належали до першої, другої груп стандартизації Міжнародного союзу зв’язку (ITU). Апарати першої групи стандартизації передавали сторінку тексту за 6 хв., а апарати другої групи – за 3 хв.

Фактична революція в області факсимільного зв’язку сталась в 1980році, з введенням стандарту 3, що базувався на цифрових методах передачі даних. Цей стандарт перевидавався в 1984, 1988 роках, та модифікувався в 1990році. В модифікації 1990 р. були визначені схеми кодування для групи 4 та більш високі щвидкості передачі для групи 3=14400біт/секунду. Використовуючи методи стискання даних, факс апарати групи 3 передають сторінку тексту за 30, 60 секунд. Факс апарати 1, 2, та 3 груп працюють церез аналогові телефонні канали. В 1988 році ITU ввів стандарт для факс апаратів групи 4, для яких необхідно використовувати спеціальні широкосмугові канали зв’язку. Група 4 забезпечує підвищену чіткість зображення документів (400 * 400 елементів/дюйм).

Найбільш поширеними є факси групи 3, структурна схема яких наведена нижче і складається з світлооптичного розгортувального пристрою (СОРП), фотоприймача (ФП), підсилювача рівня (ПР), аналогово-цифрового перетворювача (АЦП), пристрою кодування та модуляції (ПКМ), каналу зв’язку (КЗ), пристрою декодування та демодуляції (ПДД), цифроаналогового перетворювача (ЦАП), відтворювально-розгортувального пристрою (ВРП) та пристрою синхронізації (ПС) приймальної сторони, ПП- підсилювач потужності.

Рис. 22 Структурна схема факсапарата групи 3

Світлове сканування кожного з елементів документа відбувається за допомогою СОРП, який рухає вузький струмінь світла з певною швидкістю (60 – 240 рядків/сек.). Кожний рядок для факсів групи 3 складається з 1728 світлових елементів зображення горизонтально при 100 рядках на дюйм (2,4 см.) по вертикалі. Частина світлового потоку, відбиваючись від елемента зображення документа попадає на фотоприймач, в якому відбувається перетворення амплітуди світлового потоку в аналоговий відеосигнал. В подальшому цей відеосигнал перетворюється в дискретну (цифрову) форму за допомогою АЦП та кодується  і модулюється у відповідності одним із протоколів факс модуляції (V27, V42, V29, V17). При цьому спектр цифрового відеосигналу переноситься в область частот каналу зв’зку. Синхронізація розгортки світлооптичного пристрою та інших пристроїв відбувається за допомогою пристрою синхронізації. На приймальній стороні процес перетворення відбувається у зворотному напрямку. Спочатку, за допомогою ПДД, сигнал декодується та демодулюється, перетворюючись у цифровий відеосигнал, потім за допомогою ЦАП – у аналоговий відеосигнал, потім, за допомогою світлооптичного відтворювального пристрою на термочутливий папір наноситься поелементне зображення первинного документа.

5.5 Класифікація модемів

Існує ряд класифікаційних ознак за якими можна класифікувати модеми: за областю використання, за методом передачі, за інтелектуальними можливостями, за конструкцією, за підтримкою протоколів модуляцій, за корекцією помилок, за стисканням інформації, за взаємодією. За областю використання сучасні модеми можна розподілити на такі групи:

·        Модеми для комутованих телефонних каналів;

·   Модеми для виділених телефонних каналів і фізичних з’єднувальних ліній;

·   Модеми для цифрових систем передачі;

·   Модеми для стільникових систем зв’язку;

·   Модеми для пакетних радіомереж;

·   Модеми для локальних радіомереж.

Найбільша кількість модемів призначена для використання на комутованих телефонних каналах. Такі модеми повинні вміти працювати з автоматичними телефонними станціями (АТС), розрізняти їх сигнали та передавати свої сигнали набору номера тональним або імпульсним методом.

Основна відмінність модемів для виділених і фізичних ліній полягає в тому, що смуга частот фізичної лінії не обмежена смугою 300Гц – 3,4кГц телефонного каналу. З точки зору сигналів модеми для фізичних ліній поділяються на модеми низького рівня (лінійні драйвери), що використовують цифрові сигнали, та модеми основної смуги, в яких використовую