Електронна інформаційна ера, інформаційне суспільство, інформаційне право, інформаційне законодавство, кіберзлочинність - бюджетне, страхове, податкове, інвестиційне право складають систему фінансового �...

Контрольна робота - Електронна інформаційна ера, інформаційне суспільство, інформаційне право, інформаційне законодавство, кіберзлочинність

бюджетне, страхове, податкове, інвестиційне право складають систему фінансового права; авторське, винахідницьке, раціоналізаторське право та інші, що складають систему права інтелектуальної власності; право щодо засобів масової інформації: преса, радіо, телебачення, Інтернет тощо. Важливим аспектом розробки теорії інформаційного права є проблематика його підсистем – субінститутів на наш погляд. Серед основних субінститутів сфер правового регулювання інформаційних правовідносин можна зазначити такі:
- визначення та правове закріплення провідних напрямів і методів державної політики у сфері вибору мов спілкування, формування провідної технології, комунікації в державі тощо;
- правове регулювання суспільних відносин у сфері засобів масової інформації, визначення їх подібностей та відмінностей, систематизація їх через агрегацію (преса, видавнича справа, радіо, телебачення, комп’ютерні мас-медіа інтернет-технології тощо);
- забезпечення умов для розвитку механізму правового захисту всіх форм власності на інформацію та інформаційні ресурси (право власності на інформацію);
- організація та управління створенням і розвитком державних інформаційних систем і мереж, забезпечення їх сумісності та взаємодії їх з іншими в єдиному інформаційному просторі України;
- правове регулювання щодо створення реальних умов для якісного та ефективного забезпечення необхідною інформацією громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і приватних організацій, громадських об’єднань на основі використання державних інформаційних ресурсів, сучасних інформаційних технологій;
- забезпечення співвідношення інтересів суб’єктів суспільних інформаційних відносин у сфері національної безпеки, складовою якої є інформаційна безпека, визначення загроз безпеці суспільним інформаційним відносинам, правове і технічне забезпечення регулювання захисту інформації, в тому числі в автоматизованих системах;
- забезпечення реалізації конституційних прав осіб (приватних немайнових) на режим доступу до персональних даних інформації про громадян та їх спільності (організації) за умов інформатизації державних органів управління;
- державно-правове сприяння формуванню ринку інформаційних ресурсів, послуг, інформаційних систем, технологій, з пріоритетами для вітчизняних виробників інформаційної продукції, засобів, технологій;
- державне стимулювання вдосконалення механізму залучення інвестицій, розробки і реалізації проектів національної програми інформатизації та локальних програм інформатизації (установ, підприємств, організацій, всіх форм власності, міністерств та відомств, регіонів тощо);
- забезпечення правового режиму формування і використання національних інформаційних ресурсів, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, поширення та надання споживачам інформації;
- правове регулювання щодо стимулювання створення і використання в Україні новітніх інформаційних технологій.

Важливим аспектом розвитку інформаційного права України є створення реальних правових бар’єрів для профілактики зловживань у сфері документообігу, зокрема, недопущення свавілля державними та недержавними структурами, посадовими особами щодо примушування надавати їм громадянами інформацію, яка існує в інших структурах. Саме тому, в інформаційному законодавстві України повинен утвердитися принцип презумпції невинності громадянина, а не існуючий, на жаль сьогодні порочний принцип недовіри тих чи інших документів, які були видані іншою інстанцією, на взірець («принеси довідку, тоді тобі дамо довідку»). В результаті цього громадяни змушені витрачати багато часу на подолання службових бар’єрів по різних інстанціях, з метою підтвердження правомірності виданих їм раніше документів.

"); // -->

Інформаційне право

07.04.2004 переглядів: 1/1803

1 квітня ц.р. у Київському регіональному центрі Академії правових наук України був проведений круглий стіл на тему «Інформаційне право: стан і перспективи розвитку на Україні».

Слід зазначити, що інформаційне право як галузь з’явилося на Україні торік за рішенням Вищої атестаційної комісії (ВАК). Але дотепер учені не можуть прийти до єдиної думки, що ж це таке і який предмет його регулювання. Доктор Маттіас Россі (Університет ім. Гумбольдта, Берлін) помітив, що це хвороба, що властива як Україні, так і ряду інших країн: спочатку щось створити, а потім думати, що з цим робити.

Левину частку часу учасники круглого столу присвятили обговоренню законодавства в сфері інформаційного права. Голова Комітету Верховної Ради України з питань волі слова й інформації Микола Томенко відзначив, що в даний час ключовим питанням є прийняття нової редакції Закону України «Про інформацію». Один із законопроектів був підготовлений Харківською правозахисною групою (ХПГ), на круглому столі його представив конституційний експерт ХПГ Усеволод Речицький.

Учасники круглого столу, говорячи про гармонізації українського інформаційного законодавства з законодавством Європейського Союзу, прийшли до висновку, що починати потрібно з впорядкування термінології. Так, в українському законодавстві використовуються 3 різні визначення поняття «інформація» і «захист інформації», 5 – «конфіденційна інформація» і т.д.

Інформаційне право знаходиться на перетинанні усіх відомих галузей права, тому його регулює, по різним даним, від 100 до 300 нормативно-правових актів. А, як сказав п. Речиццкий, велике законодавство перестає діяти. Деякі вважають, що потрібно створити Інформаційний кодекс, що поєднує в собі всі норми інформаційного права. Але для цього прийдуться ці норми вилучати з нормативно-правових актів, у яких вони утримуються. Німеччина, наприклад, як розповів п. Россі, не квапиться систематизувати інформаційне право, тому що цьому повинна передувати серйозна аналітична робота. Тим більше, з огляду на просторість інформаційного права, логічним був б його поділ на ряд менших частин: медіаправо, комп’ютерне право, інтернет-право, телекомунікаційне право і т.д. Таким чином, виникає необхідність у поступовому прийнятті не одного акту, а декількох.

Джерело : «Юридична практика»

Поняття інформаційного суспільства, принципи його побудови та складові компоненти

Т. Береза

Проблеми інформаційного суспільства та інформації, як виробничої сили, попали в центр уваги філософів, політологів, соціологів та спеціалістів інших гуманітарних та технічних наук після другої світової війни, коли економіки країн Західної Європи і Північної Америки здійснили якісний прорив у своєму розвитку. Постіндустріальна доба стала часом формування нових ідей про комунікативну, інформаційну природу суспільства. Все ж, вперше, у досить чіткому вигляді, ідея інформаційного суспільства була сформульована

Сторінки: 1 2 3 4 5