на забезпечення повного використання достовірних, вичерпних і своєчасних знань у всіх видах людської діяльності. Відтак, "інформатизація суспільства " є більш широким поняттям, ніж "комп'ютеризація суспільства", і спрямована на якнайшвидше оволодіння інформацією для задоволення існуючих потреб. В понятті "інформатизація суспільства " акцент треба робити не стільки на технічних засобах, скільки на сутності і меті соціально-технічного прогресу. Комп'ютери є базовою технічною складового процесу інформатизації суспільства. Інформатизація, на базі впровадження комп'ютерних і телекомунікаційних технологій, є реакцією суспільства на потребу в істотному збільшенні продуктивності праці в інформаційному секторі суспільного виробництва, де зосереджено більш половини працездатного населення. Так, наприклад, в інформаційній сфері США зайнято більш 60% працездатного населення, у СНД - близько 40%.
Для успішної реалізації програми інформатизації бажано використовувати загальні для всього світового співтовариства принципи:
- необхідність заміни економічної структури, заснованої на важкій промисловості, структурою, що базується на наукомістких галузях;
- визнання пріоритетного характеру інформаційного сектора. Основою успішного економічного розвитку стає створення нової інфраструктури і сектору послуг, здатних підтримати національну економіку;
- широке використання досягнень світової науки і техніки;
- вкладання значних фінансових ресурсів в інформатизацію, як державну, так і приватну;
- забезпечення добробуту країни і її громадян за рахунок полегшення умов комунікації й обробки інформації. Результатом процесу інформатизації є створення інформаційного суспільства, де маніпулюють не матеріальними об'єктами, а символами, ідеями, образами, інтелектом, знаннями. Якщо розглянути людство в цілому, то воно в даний час переходить від індустріального суспільства до інформаційного.
Для кожної країни її рух від індустріального етапу розвитку до інформаційного визначається ступенем інформатизації суспільства.
Знання. Інформаційна цивілізація - доба знань. А знання не бувають вітчизняними або закордонними. Коли вони перетворюються в головний ресурс - економіка, політика, та й практично всі інші суспільні інститути можуть бути тільки світовими.
Елвін і Хайді Тоффлери абсолютно вірно відзначили, що вся структура суспільства змінюється, коли однорідність суспільства Другої Хвилі замінюється різнорідністю цивілізації Третьої Хвилі. Взагалі, в економіці Третьої Хвилі знання замінюють і ресурси, і транспортування, те ж можна сказати і про енергію. Знання зменшують потребу в сировині, роботі, часі, просторі, капіталі, та інших ресурсах. Вони стають незамінним засобом - основним ресурсом сучасної економіки, цінність якого постійно зростає. Відбувається, якщо так можна сказати, "когнітивна революція", що серед іншого змінює й економіку, національну і світову. Саме так, революційною економіку Третьої Хвилі робить той факт, що коли земля, робота, сировина і, можливо, навіть капітал можуть розглядатися як обмежені ресурси, то знання фактично невичерпні. Знання - єдине, що взагалі являє цінність в умовах „кіберпросторової економіки”. Робітник розумової праці - це головне надбання будь-якої організації. Робота більше не товар. Це вже в більшій мірі доля автоматизованих ліній. Головне - знання і творчі здібності. Головний засіб виробництва - інтелект самого працівника. Компаніям у нових умовах конкуренції істотну перевагу надає навчання, що триває протягом всього життя. Людям необхідно одержувати інформацію тоді, коли вона їм знадобиться, причому без відриву від виробництва . Тепер, це навчання, що є невід’ємною частиною виробництва . Це надзвичайно важливо для виживання виробництв, адже інноваційна природа інформаційної економіки диктує принцип "Зроби сам так щоб твоя продукція застаріла". Сьогодні, це один з девізів Компанії "Майкрософт". Продукція все одно застаріє, от лише головну роль у цьому відіграють конкуренти.
Отже, для ефективного функціонування економічної організації необхідне повноцінне забезпечення основним ресурсом нової економіки - знанням, і відповідна "якість виробника", що виражається не лише працездатністю і продуктивністю але й інтелектом, здатністю до творчості.