Таким чином, вибір растрового або векторного формату залежить від цілей і задач роботи із зображенням. Якщо потрібна фотографічна точність перенесення кольорів, то переважно растр. Логотипи, схеми, елементи оформлення зручніше представляти у векторному форматі. Зрозуміло, що і в растровому і у векторному представленні графіка (як і текст) виводяться на екран монітора або друкарський пристрій у вигляді сукупності крапок. В Інтернеті графіка представляється в одному з растрових форматів, браузерами без установки додаткових модулів, що розуміються, - GIF, JPG, PNG.

Без додаткових плагінів (доповнень) найпоширеніші браузери розуміють тільки растрові формати - .gif, .jpg і .png (останній поки мало поширений). На перший погляд, використовування векторних редакторів стає неактуальним. Проте більшість таких редакторів забезпечує експорт в .gif або .jpg з вибираним Вами дозволом. А малювати художникам, що починають, простіше саме у векторних середовищах - якщо рука затремтіла і лінія пішла не туди, елемент, що вийшов, легко редагується. При малювання в растровому режимі ви ризикуєте непоправно зіпсувати фон.

Через описані вище особливості представлення зображення, для кожного типу доводиться використовувати окремого графічного редактора - растрового або векторного. Зрозуміло, у них є загальні риси - можливість відкривати і зберігати файли в різних форматах, використовування інструментів з однаковими назвами (олівець, перо і т.д.) або функціями (виділення, переміщення, масштабування і т.д.), вибирати потрібний колір або відтінок... Проте принципи реалізації процесів малювання і редагування різні і обумовлені природою відповідного формату.

[4]

3. Порядок виконання роботи

Завдання курсової роботи: перевести заданий геологічний розріз з умовними позначеннями і графіком спостережуваного гравітаційного поля в електронну форму (рис. 3.1) за допомогою программного забезпечення Surfer.

Рисунок 3.1.

Пакет «Surfer» є програмним продуктом для: побудови графіків, карт, поверхонь; векторних карт; винесення на карти (поверхні) спеціальних знаків або цифрового матеріалу; проведення первинної статистичної обробки даних; набора і редагування тексту; застосування диференціальних і інтегральних операторів до двовимірних даних; проведення різноманітних процедур інтерполяції, екстраполяції, згладжування; проведення розрахунків по заданих математичних функціях для одновимірних та двовимірних масивів даних; реалізації процедур оцифровки відсканованих з паперових носіїв картографічних матеріалів. В пакеті закладені варіанти експорту-імпорту результатів обчислень і графічних побудов.

Це завдання розбиваємо на 2 розділи:

2.1 Оцифровка гравітаційного поля;

Оцифровка геологічного розрізу.

[1]

2.1. Оцифровка гравітаційного поля

Перед тим як, робити оцифровку нам потрібно загрузити в Surfer файл в форматі wmf або bmp, для цього необхідно використати команду File – Import. Наступний крок – необхідно створити «допоміжний» об‘єкт у вигляді «рамочки» з таким самим розміром і в такому ж масштабі, що і карта, яку треба оцифрувати. На даному рисунку область карти задана по осі абсцис від 0 до 300, по осі ординат від 0 до 140, масштаб 1:2000, тобто в 1 см 20 м. Створюємо bln-файл: в File – New – Worksheet який має вигляд (рис. 3.2).

Рисунок 3.2

Після цього за допомогою команди Map – Base Map завантажуємо рамку і накладаємо її на відскановане рображення (рис. 3.3)

Рисунок 3.3

Наступним кроком буде оцифровка відсканованого зображення через команду Map – Digitize (рис. 3.4), після включення команди необхідно приступати до оцифровки (рис. 3.5).

Рисунок 3.4

Рисунок 3.5

Координати після оцифровки потрібно зберегти під будь-якою назвою з розширенням bln, потім за допомогою команди Map – Base map загружаємо файл і отримуємо оцифроване зображення (рис. 3.6)

Рисунок 3.6

[1]

3.2. Оцифровка геологічного розрізу, побудова умовних позначень.

Оцифровка геологічного розрізу дещо складніша. Починаємо із загрузки відсканованого зображення, створення рамки і накладання її на зображення, але після цього шлях оцифровки карти дещо відрізняється, тому, що в попередньому зображенні оцифровувався один шар, а тепер шарів буде багато.

Далі використовуємо команду digitize (рис. 3.7), оцифровуємо зображення шар за шаром. Починаємо оцифровувати шар і запам’ятовуєм координати першої точки, тому, що на ній потрібно закінчити оцифровку шару, інакше – при не виконанні цієї умови шар буде незамкнений (рис. 3.8).

Рисунок 3.7

Рисунок 3.8

Коли оцифровка шарів закінчена, то потрібно загрузити їх через команду Base map, після того потрібно накласти оцифровані шари на рамку. Для цього потрібно виділити шар і рамку тримаючи копку Shift і об’єднати їх через команду Overlay Maps. Для зручності накладати шари потрібно з найбільшого до найменшого, це робиться для того щоб більші шари не закривали менші, а також рекомендується зразу замальовувати шари в необхідні кольори (рис. 3.9).

Рисунок 3.9

Після накладання всіх шарів получаємо результат (рис. 3.10)

Рисунок 3.10

[1]

Висновок

На даний момент у геолого-геофізичній справі без комп’ютерної техніки обійтись практично неможливо. Ще донедавна спеціалісти нафтової справи створювали карти і розрізи, а також здійснювали обчислення вручну, що мало масу своїх недоліків(помилки у вимірюваннях, неточності в картографії, великі затрати часу та ін.). Але тепер за допомогою спеціальних обчислювальних програм та графічних редакторів, спеціаліст за короткий період часу без усіляких проблем може обробляти набагато більшу кількість інформації.

Єдиною проблемою залишається те, що більшість карт і проектів, залишаються у неоцифрованому виді. І щоб працювати з ними потрібно оцифровувати їх.

Список використаної літератури

1. “Методичні вказівки для самостійного та індивідуального