Двома бітами можна подати вже чотири стани, трьома – 8. Всього n бітами можливо подати 2n різних станів. Збільшуючи кількість розрядів на один, ми збільшуємо кількість можливих станів удвічі.

Біт є досить дрібною, а отже, і незручною одиницею виміру даних. Тому біти об’єднується у групи по 8 біт – байти. Два байти називаються машинним словом. Байти об’єднуються в кілобайти (1Кб = 1024 » 1000 байт), мегабайти

(1 Мб = 1024 » 1000 Кб » 1000 000 байт), гігабайти , терабайти і т. д. Враховуючи сучасні можливості виготовлення носіїв інформації і об’єми даних, які потрібно зберігати, найбільш вживаними одиницями виміру даних є мегабайти та гігабайти.

Для кодування числової інформації групи з декількох байт. При цьому як правило, старший біт відповідає за знак числа: 0– сило додатне, 1 – число від’ємне. Так, для цілих чисел використовується два байти, для дійсних чисел - 10 байт. В такому випадку деяка кількість біт відводиться під мантису (тобто, значущі цифри числа), а інші – під порядок (разом за знаком).

Для кодування текстової інформації кожному символу ставиться у відповідність деяке ціле додатне число – його код. Так, одним байтом можна подати 256 різних символів. Цього достатньо для запису всіх символів англійського, російського (українського) алфавітів, цифр та спеціальних символів типу знаків арифметичних операцій, дужок, розділових знаків, тощо. Кодування символів визначається стандартом, яких на даний час існує досить багато. Це призвело до певних суперечностей – текст, поданий в одній кодовій таблиці, неправильно відтворювався в іншій. Для позбавлення цього недоліку в даний час використовується універсальна таблиця кодування UNICODE, яка основана на 16-бітному поданні символів. Цього достатньо для розміщення в одній кодовій таблиці символів більшості мов нашої планети.

Графічне зображення на екрані складається з дрібних точок, які називаються пікселами. Вони утворюють характерний візерунок, який називається растром. Для кодування графічної інформації використовується принцип декомпозиції. Його сутність полягає у тому, що будь-який колір подається у вигляді комбінації трьох основних кольорів: червоного, зеленого та блакитного. Якщо для кодування інтенсивностей кожної складової використовувати 8 біт (256 різних значень), то на кодування однієї точки екрану потрібно 24 розряди. При цьому така система забезпечує кодування близько 16,5 млн. кольорів. Такий режим подання графічного зображення називається повнокольоровим (True Color).

Всі дані зберігаються на зовнішньому носієві. Для одержання швидкого доступу до даних потрібно, щоб вони мали впорядковану структуру. В ролі такої структури використовується об’єкт змінної довжини, який називається файлом. Отже, файл – це послідовність довільної кількості байт, записаних на зовнішньому носієві даних, яка має ім’я. Тип даних визначає тип файлу.

Збереження файлів організовується в ієрархічній структурі, яка називається файловою системою. Для зручності роботи файли групуються в каталоги, які , в свою чергу, можуть містити інші каталоги. Вони являють собою іменовані сукупності файлів. На найвищому рівні ієрархії розташований кореневий каталог. Унікальність імені файлу полягає у тому, що повне ім’я файлу містить як власне його ім’я разом з маршрутом доступу до файлу. Маршрут завжди починається з логічного імені носія. Більш детально цей матеріал буде розглянутий пізніше.

3. Предмет і задачі інформатики.

Інформатика – це технічна наука, що систематизує прийоми створення збереження, накопичення, опрацювання та передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціонування цих засобів і методи управління ними.

Інформатика досить близька до технології, тому її предмет часто називають інформаційними технологіями.

Предмет інформатики складають такі поняття:

· апаратне забезпечення засобів обчислювальної техніки;

· програмне забезпечення засобів обчислювальної техніки;

· засоби забезпечення апаратної та програмної складових;

· засоби взаємодії людини з апаратними та програмними складовими.

Як видно, в інформатиці велика увага надається взаємодії. Для цього використовується спеціальне поняття – інтерфейс. Відповідно до наведених завдань розрізняють апаратний, програмний, програмно-апаратний інтерфейси та інтерфейс користувача.

Основним завданням інформатики є систематизація прийомів та методів роботи з апаратними та програмними засобами обчислювальної техніки. Мета систематизації полягає у виділенні, впровадженні і розвиткові передових, найбільш ефективних технологій, в автоматизації опрацювання даних, а також методичному забезпеченні нових досліджень.

Інформатика – практична наука. Її досягнення повинні підтверджуватись практикою і прийматись в тих випадках, коли вони відповідають критерію підвищення ефективності. Основними завданнями для практичних застосувань є:

· архітектура обчислювальних систем;

· інтерфейси обчислювальних систем;

· програмування;

· перетворення даних;

· захист інформації від несанкціонованого доступу;

· автоматизація опрацювання даних.

При цьому головним є не як виконати ту чи іншу операцію, а я виконати її ефективно.

Узагальнення по темі.

Всі процеси в природі супроводжуються сигналами. Зареєстровані сигнали утворюють дані. Дані перетворюються, транспортуються та споживаються за допомогою методів. При взаємодії даних та методів утворюється інформація.

Інформаційний обмін відбувається у вигляді інформаційного процесу. Інформація – це динамічний об’єкт, що утворюється в ході інформаційного процесу. Він відображає діалектичний зв’язок між об’єктивними даними та суб’єктивними методами. Властивості інформації залежать як від властивостей методів, так і властивостей даних.

Дані розрізняються за типами. Це пов’язано відмінностями у фізичній природі сигналів, при реєстрації яких вони утворились. Для збереження та транспортування даних використовуються носії даних.

Інформатика займається питаннями систематизації методів створення, збереження, накопичення, опрацювання та передачі інформації. Для уніфікації прийомів та методів опрацювання даних в обчислювальній техніці застосовується двійкова система кодування. Елементарною одиницею подання даних є один двійковий розряд – біт. Групи по 8 біт називаються байтами.

Основною одиницею збереження