Одним з нових напрямів в створенні автоматизованих банківських систем є об’єктно-орієнтований підхід в інформаційних технологіях. Цей підхід базується на об’єднанні даних і процедур в рамках поняття “об’єкт” на відміну від розповсюдженого структурного підходу, в якому дані і процедури визначаються і реалізуються окремо.

Важливою новизною сучасних банківських систем є підходи до проектування інформаційного забезпечення, яке дозволяє спеціалістам банку самостійно модифікувати і доповнювати словник інформаційної моделі в термінах банківських продуктів чи послуг, які надаються клієнтам. Серед множин понять, наприклад, первинним вважається документ (договір, заявка, ордер, розпорядження та інші). Документ породжує послідовність дій, які повинні бути виконані для його виконання, тобто операції. Поряд з простими можуть створюватися і складні операції, формуватися нові послуги – дії, які необхідно виконати і відобразити їх послідовність.

Для розширення предметної ділянки баз даних використовуються гнучкі класифікатори. Вони дозволяють присвоювати об’єктам нові ознаки (атрибути) і доповнювати бази даних нестандартними властивостями об’єктів. Наприклад, додатково можуть бути введені адреси податкової інспекції, дані про закордонний паспорт, групи банків, клієнтів, операцій. Крім того, гнучкі класифікатори дозволяють організувати потрібні групування об‘єктів, зручно використовувати їх під час формування звітів, пошуку і переносі інформації.

Технічне забезпечення автоматизованих банківських систем.

На рівні технічного забезпечення банківські технології повинні будуватися згідно сучасних вимогах до архітектури апаратних засобів. Тому вони повинні передбачати використання різноманітних телекомунікаційних засобів зв’язку, багатомашинних комплексів, архітектури клієнт – сервер, використання локальних, регіональних і глобальних швидкісних мереж, уніфікацію апаратних засобів.

Кількість та склад технічних засобів, що використовуються, визначається інтенсивністю і обсягами інформаційних потоків, режимами роботи і часовими особливостями реалізації функцій банківської системи. Зростання складу і обсягів банківських послуг, числа філіалів, клієнтів і зв’язків примушує банки купляти та встановлювати потужніші комп’ютери і краще розвинене технічне забезпечення. Широко поширені мережні банківські технології. Мережний парк стає все різноманітнішим. Потрібно відмітити також і прискорений розвиток засобів міжбанківської телекомунікації.

Основою сучасного підходу технічних рішень в побудові інформаційних технологій банків є архітектура “клієнт - сервер”. Вона передбачає організацію технічного забезпечення і розподіл обробки інформації між двома компонентами, які відповідно називають клієнтом (робочою станцією) і сервером. Обидві частини виконуються на різних по потужності комп’ютерах, об’єднаних мережею. У цьому випадку клієнт посилає серверу запити, а сервер їх обслуговує. Така технологія реалізована на професійних системах керування базами даних, які мають спеціальну мову структурованих запитів.

Одним з варіантів реалізації технології “клієнт - сервер” є її трьохрівнева архітектура. В мережі повинні бути присутні не менше трьох комп’ютерів: клієнтська частина (робоча станція), сервер прикладних процесів та сервер бази даних. В клієнтській частині організується взаємодія з користувачем (користувацький інтерфейс). Сервер прикладних процесів проводить бізнес - процедури для клієнтської частини. Сервер бази даних обслуговує бізнес – процедури, які відіграють роль клієнтів. Гнучкість такої архітектури полягає в незалежному використанні і заміні обчислювальних і програмних ресурсів на всіх трьох рівнях.

Для підвищення надійності, стійкості до відмов технічних рішень в банківських автоматизованих системах практикується об'єднання серверів в групи (кластери). В такому випадку ресурси і навантаження розподіляються між серверами (вузлами системи) так, що користувач не знає, з яким конкретно сервером він працює в даний момент, а використання технічних засобів в цьому випадку виявляється найефективнішим.

Телекомунікаційна архітектура в автоматизованих технологіях банків визначає набір та структури підсистем технічного забезпечення, які повинні забезпечувати різноманітні типи взаємодії для всіх прикладних пакетів (модулів) автоматизованої банківської системи. Можливості архітектури узгоджуються з вимогами роботи банку, які визначаються його бізнес – процесами. Передбачається взаємодія банку із зовнішніми фінансовими та інформаційними структурами, з розрахунково-кліринговими палатами та центрами, біржами, віддаленими клієнтами та іншими банками. Телекомунікаційне забезпечення бізнес – процесів створюється з врахуванням обслуговування своєї корпоративної мережі і доступу в будь-які інші локальні чи глобальні мережі. Через відсутність стандартів на прикладне забезпечення зв’язок із зовнішніми організаціями (наприклад, автоматизованими робочими місцями інших організацій) здійснюється через шлюзи, які забезпечують вихід на лінії комунікацій пошти чи телексу.

Корпоративні мережі того чи іншого банку відіграють роль транспортної основи, на якій будується вся телекомунікаційна архітектура. В даній ділянці реалізується множина рішень для ліній будь-якої якості, враховуючи захист транспортного рівня та керування ним. Реалізація функціонально повного набору банківських телекомунікацій дозволяє створювати єдиний інформаційний простір. Сьогодні цілком реально можна провести інтеграцію відділень, філіалів з всіма прикладними пакетами банківських послуг, щоб забезпечити доставку послуг в будь-яке місце вимоги і в будь-який час в режимі OFF-LINE (регламентованому зв’язку) чи ON-LINE (безпосередньому зв’язку). Таким чином телекомунікаційні системи дозволяють вирішувати найважливіші задачі автоматизації – від чисто технічних (наприклад, забезпечення оптимальної продуктивності і прозорості взаємодії бізнес – процесів) до функціональних на найвищому рівні банківського обслуговування.

Використання локальних, регіональних і глобальних мереж в автоматизованих банківських системах висуває підвищені вимоги до їх