Сучасні системи перекладу пропонують користувачам приблизно однаковий спектр можливостей:

редагування тексту в багатомовному режимі з розбиттям екрану, так що в кожному вікні знаходиться текст на відповідній мові;

розпізнавання термінів;

пошук слів у словниках, вставка перекладів у текст;

так звана “пам’ять перекладача” - переклад з використанням нагромадженого досвіду;

створення паралельних двомовних текстових баз даних;

збереження форматування;

підтримка великого спектру європейських мов.

Зараз інтенсивно проводяться дослідження в галузі перекладу усної мови. Компанія IBM, яка вважається лідером в цій області, випустила програмний пакет ViaVoice 4.1, яка дозволяє комп’ютеру сприймати до 140 слів на хвилину неперервної диктовки. Попередні версії цієї програми передбачали лише дискретний спосіб введення мови. Для налагодження на персональні особливості мовлення певної людини при початковій установці програми в залежності від якості вимови і конкретного діалекту потрібно повторити від 104 до 256 речень, що попередньо задаються. Але розпізнавання мови не означає розуміння її змісту. Слід розрізняти розпізнавання машинної мови і перетворення її в текст або ж її використання у вигляді команд, і справжнє розуміння її змісту, як це робить людина. Останнє вимагає знання комп’ютером всього обсягу стилістичних та семантичних конструкцій, правил використання слів та висловів, при чому останні повинні задаватися не жорстко – адже люди говорять, що завгодно і як завгодно, не звертаючи уваги наскільки це грамотно і літературно. Іноді навіть те, що говориться, не відповідає тому, що малося на увазі. Так що навчити машину розуміти людей – задача незрівнянно складніша і віддалена в часі.

Перспективні напрямки інтелектуалізації INTERNET.

Сьогодні INTERNET - це велика і складну система, яка об’єднує мільйони вузлів та зв’язків, по яких транспортується інформація. Ця система складна настільки, що з точки зору синергетики, здатна стати самостійним носієм інтелекту. Враховуючи величезні інформаційні обсяги і значні обчислювальні ресурси у вузлах мережі, інтелектуальні здібності цього організму практично непередбачувані. При відсутності організуючої ідеї INTERNET може назавжди залишитися хаотичним сховищем інформаційних потоків, не більш інтелектуальним, ніж телевізійна мережа. Цілком можливо, що на протязі декількох десятиріч всесвітня мережа буде розвиватися по екстенсивному шляху. Серед низки перспективних технологій, що розширюють можливості INTERNET, можна виділити декілька взаємозв’язаних технологічних концепцій: технологію інтелектуальних агентів (Intelligent Agents) та Push – технологію. Push – технологія сьогодні вже достатньо пророблена і стабільно розвивається. З її допомогою користувачі не тільки формують запити в режимі Online але регулярно отримувати інформацію по заздалегідь розміщеним запитах. Для цього достатньо необхідно вибрати потрібний Internet - канал, встановити бажаний період та час доби для обновлення. Надходження нової інформації будуть автоматично доставлятися на потрібний комп’ютер. Таким чином користувач завжди може бути в курсі найсвіжіших подій. Крім того сьогодні практично кожна фірма може організувати власний канал, що призначається для відкритого чи внутрішнього “мовлення“.

Технологія інтелектуальних агентів в INTERNET.

Сьогодні перед користувачем постає задача шукати потрібну інформацію в невідомому і постійно наростаючому віртуальному інформаційному просторі. Якщо потрібно розв’язати яку-небудь складну, нетривіальну задачу, що зв’язано з використанням цілком екзотичних математичних методів, про які користувач має слабке уявлення, або ж вияснити який небудь маловідомий історичний факт (наприклад походження батьків відомої людини), або ж знайти та використати деяке програмне забезпечення, тоді подальші дії повинні проходити по такому сценарію (звичайно, якщо розвиток мережі піде в даному напрямку). Користувач активізує програму - агента на своєму комп’ютері і достатньо вільній формі описує задачу. Потім агент з’єднується з іншими агентами, щоб вияснити, що їм відомо про розв’язання поставленої задачі. Якщо знаходиться агент, якому відоме вирішення, тоді агент користувача відфільтровує знайдену інформацію з метою ідентифікації потрібних розв’язків і відсіює непотрібні дані. Якщо розв’язок не знайдено або ж є неповним, кожен з агентів звертається до сусідніх агентів, щоб взнати можливі адреси інформаційних сховищ і (або) професійних “розв’язувачів“ даних задач. Цей процес продовжується до попередньо обумовленого користувачем терміну. Якщо за даний час не отримано позитивного результату – комп’ютер повідомляє, що розв’язок поставленої задачі сучасній науці невідомий. Приведений сценарій передбачає ряд процедур, таких як евристичний пошук, інтелектуальні взаємодії, нагромадження та узагальнення інформації, розпізнавання і класифікацію.

Найважливішими проблемами для створення інтелектуальних агентів є:

розробка стандартної мови спілкування агентів;

розробка методів ефективної обробки знань, класифікації та розпізнавання;

розробка “живого“ користувацького інтерфейсу (“природна мова“).

Головною серед цих проблем є розробка стандартів обміну знаннями в процесі спілкування агентів. Зараз існує щонайменше два подібні стандарти в цій галузі: Knowledge Query Manipulation Language та Knowledge Interchange Format, які до цього часу мають масу недоробок. Те саме можна сказати і відносно другої проблеми. Дійсно ефективних методів, що здатні стати базою побудови промислової технології світового масштабу, на сьогодні немає. Відносно останньої проблеми варто підкреслити, що саме проблема створення інтерфейсу, близького до природної мови, зруйнувала проект ESPRIT, який передбачав створення комп’ютера п’ятого покоління до 90-тих років. Проте зрушення в цьому напрямку є.

Сьогодні Push – технології, а завтра інтелектуальні агенти будуть спрямовані для якнайкращого використання інформації і ефективної взаємодії між людьми через глобальні інформаційні мережі

Список літератури.

Автоматизированные информационные технологии в экономике. Под. ред. Г.А.Титоренко - М. Компьютер ЮНИТИ, 1998, - 336 с.

Бердтис А. Структуры данних. - М.: Статистика, 1974, - 408 с.

Блек Ю. Сети ЭВМ : протоколы, стандарты, интерфейсы. -М.: Мир, 1980.

Бойко В.В., Савинков В.М. Проектирование баз данных информационных систем. -М.: Финансы и статистика, 1992.

Бойков.В., Савинков В.М. Проектирование баз данных информационных систем. М. Мир 1997.

Боэм Б.У. Инженерное программирование для проектирования