нформаційні технології

ВСТУП 

Сьогодні людство стоїть на порозі XXI сторіччя – сторіччя так званих інформаційних і телекомунікаційних технологій. Таким чином людство має ввійти в інформаційну епоху свого розвитку. Але адже відомо, що з переходом до нової формації міняється не тільки спосіб виробництва, але і вся сутність суспільних відносин, людських взаємин, переглядається зміст і характер старих понять і визначень.

Політична свідомість у цьому ряді займає аж ніяк не останнє місце. Адже з формуванням нових суспільно-політичних відносин, що складаються природно і закономірно, формується і нова політична культура, сформувати яку, у свою чергу, покликана, насамперед, саме політична свідомість.

Оволодіння новими інформаційними технологіями у формуванні цивілізаційної політичної свідомості відкриє нові можливості для будівництва дійсно правової держави, для створення щирої, політично активної і високоморальної особи.

Чи зможе інформаційна політична система ефективно впливати на свідомість громадянина, чи зможе спонукати його до потрібних дій, що будуть відповідати вищим державно-суспільним цінностям, яким образом це може бути досягнуто: за допомогою насильства чи інших заходів політичного впливу, які до того ж припускають наявність у людини хоча б найпримітивніших знань про політичну сферу – от які питання і проблеми ставить перед нами сучасність, звичайно ж, для досягнення майбутнього загальнолюдського блага. І саме в політиці, як однієї із самих складних сфер людських взаємин, політична свідомість набуває найбільшого значення, особливо на порозі нового тисячоріччя. Чи не варто задуматися, зокрема для України, про те, що під міцну правову державу спочатку усе-таки варто створити основу з переваг, поглядів, що відбивають дійсність, оцінок і аналізу його громадянами тих суспільно-політичних процесів, що зараз відбуваються у нашому суспільстві. От у чому полягає основна мета формування суспільно-політичної свідомості в Україні й інших країнах перехідного періоду. Пора б уже закінчити цей тривалий перехідної етап і приступити до налагодження і розвитку тих суспільних відносин, що нам диктує сам закономірний історичний процес.

Протягом усієї свідомої історії людства різні суспільно-політичні рухи, партії, окремі правителі прагнули поставити собі на службу політичну свідомість, досягти тим самим визначених політичних цілей, сформувати які у об'єктів державної політики повинні політичні цінності, норми й установки. Методи при цьому використовувалися зовсім різні, що випливає з різного розуміння ступеня впливу політичної свідомості на політичний процес. Основні дві лінії зберігаються і донині.

Сучасне розуміння однієї з них полягає в тім, що політична свідомість вважається непостійним і, тому постійне його формування і підтримка зайві, тобто усе ставиться залежним від даної політичної ситуації – це, звичайно ж, не формує «ідеального громадянина», але з цього погляду це і не потрібно, не треба для цього ніякого політичного утворення, а політична свідомість з цих позицій пускається на самоплив.

Інша точка зору, від якої спочатку в Україні відмовилися, а зараз знову звернули до неї свої погляди, ґрунтується на тім, що політична свідомість бажано сформувати на найбільш довгий термін, підтримувати його потрібно завжди, і виглядати це повинно у вигляді визначеної цілісної ідеології, що дозволило б виховати політично компетентних громадян і забезпечити високий рівень їхньої політичної участі. Ця точка зору зараз визнається ідеальною, однак досягнення її аж ніяк не так вуж легко, а іноді дана позиція тільки декларується, але не має під собою ніяких реальних основ, як було в нашому недавнім минулому.

Однак, варто відразу відмітити – яка б лінія не займала домінуючих позицій, визнають усі, що політична свідомість є одним з найважливіших елементів структури політики і тому його необхідно ретельно досліджувати, щоб навчитися їм керувати. Але, як уже відзначалося, ця задача не з легких.

В Україні на даному етапі домінуюче місце зайняла друга позиція – формування постійної політичної свідомості і її всебічної підтримки. Але варто відмітити, що хоч про це і говориться, але реальних кроків у вивченні даного процесу не особливо помітно. Проблема політичної свідомості в Україні, та й не тільки, ще настільки мало досліджена, що це, на думку автора, є на сучасному етапі основною задачею, причому не тільки політологів-теоретиків, але і політиків-практиків.

У даній роботі автор пропонує для розгляду один з аспектів рішення даної проблеми, що є на його погляд досить актуальним при переході до інформаційного суспільства, і, що має в перспективі величезний потенціал для ефективного використання новітніх засобів, розробок і технологій формування цілісної політичної свідомості. Даним засобом, на думку автора, може виступити Всесвітня Павутина – InterNet, тому що його розвиток зараз відбувається дуже бурхливо і цей процес іноді навіть виходить з-під контролю, приймаючи найчастіше «вибухонебезпечні» форми і хаотичну спрямованість. Упорядкування діалектики InterNet і політичної свідомості – от головна задача, що стоїть перед сучасними політиками. Адже той, хто встигне опанувати цим організмом вчасно одержить дуже велику фору на політичній арені – «хто володіє інформацією, той володіє ситуацією». А InterNet і є тим унікальним і безмежним засобом добування і надання відповідної інформації.

Відразу ж варто визначитися, чи можна вважати “Мережу” одним із засобів масової інформації. Знову ж, існують дві основні різні точки зору. Перша з них полягає в тім, що InterNet настільки поки що малий за ступеню свого поширення, що і вважати його засобом масової інформації ніяк не можна. Але InterNet тільки зароджується і його можна порівняти з невеликим поки періодичним виданням, який з кожним днем збільшує свої тиражі. За оцінками різних служб