Криптографія, її витоки і місце в сучасному суспільстві

Людина - істота соціальна. Ось вже багато тисячоліть вона живе в суспільстві собі подібних. І цілком природно, що однією з найважливіших її здібностей є уміння спілкуватися з іншими людьми - передавати їм відомості про те, що відбувається в навколишньому світі, і про факти своєї суб'єктивної реальності. Друга сигнальна система – мова, по праву вважається однією з найважливіших ознак, що якісно виділяє людство з тваринного світу. Характер інформаційного обміну між членами навіть самого дикого племені багато разів перевищує по своїй складності все те, що можна побачити у тварин. Комунікація в людському суспільстві має ще одну відмінну ознаку - вона вузько виборча. Ми розмовляємо з різними людьми абсолютно по-різному, і те, що повідомляємо одній, прагнемо приховати від інших.

Таким чином, із зародженням людської цивілізації виникло уміння повідомляти інформацію одним людям так, щоб вона не ставала відомою іншим. Поки люди використовували для передачі повідомлень виключно голос і жести, зробити це звичайно не складало особливих труднощів, потрібно було лише виключити присутність в безпосередній близькості від тих, що розмовляють тих людей, для яких відомості, що повідомляються, не призначені. Проте іноді зовнішні чинники накладали на поведінку співбесідників обмеження, що не дозволяли їм сховатися від сторонніх вух і очей для проведення конфіденційної бесіди. Для дії в подібних обставинах була створена, а точніше склалася сама собою, система кодованих мовою або жестами повідомлень. У різних ситуаціях вона носила абсолютно різний характер - від окремого таємного знаку, що говорить про настання певної події, до розвинених секретних мов, що дозволяли виражати думки практично будь-якої складності. Навіть в найпростішому випадку це була за своєю суттю друга сигнальна система в мініатюрі, призначена для передачі обмеженого набору відомостей і відома, як правило, лише невеликій групі присвячених, уламок, великий або маленький, альтернативної мови, і саме вона поклала початок розвинутому пізніше мистецтву таємно передавати повідомлення.

Звичайно, використання розвиненої "секретної" мови для захисту передаваних даних забезпечує набагато більшу свободу в комунікації, ніж декілька таємних знаків, про які учасники домовилися напередодні, проте цей шлях більш складний. За всіма присвяченими устежити важко, і рано чи пізно така мова стане зрозумілою тим, від кого намагаються приховати розмову. В цьому випадку виникне необхідність її замінити іншою, розробити ж достатньо могутню мову і навчити володіти нею потрібну кількість людей важко і невигідно, а зробити це оперативно - неможливо. Тому подібний підхід до проблеми проходить тільки в особливих випадках, коли тому сприяють обставини. Так, він використовувався американцями під час другої світової війни: кораблі ВМФ США здійснювали зв'язок на мові нечисленного і компактно проживаючого індіанського племені. На кожному кораблі було декілька індіанців - "шифрувальників", у супротивника не було практично жодних шансів роздобути собі такого "криптографа".

Треба відмітити, що тема передачі повідомлення за допомогою таємних знаків активно експлуатувалася письменниками і сценаристами пригодницького жанру. Пригадайте фільм "Варіант омега", в якому радянський розвідник передавав сигнал про те, що він працює під контролем німецької контррозвідки, ставлячи або пропускаючи крапку після певної фрази повідомлення. Але німці цей фокус розкусили і кожного разу акуратно вирізали шматок магнітної стрічки з крапкою. Це, проте, їм не допомогло, доблесний радянський розвідник передав свій сигнал вибором квітів під час покупки їх у квітникаря - зв’язкового. До речі про квіти, пригадайте горщик з квіткою на підвіконні проваленої явочної квартири, який так легковажно проігнорували... Мова таємної передачі повідомлень жестами активно використовується і в наші дні представниками деяких кримінальних "спеціальностей", наприклад, шулерів - під час "роботи" пара шулерів веде вельми жваву бесіду, не помітну простому оку непрофесіонала.

З виникненням писемності завдання забезпечення секретності і достовірності передаваних повідомлень стало особливо актуальним. Дійсно, повідомлення, передане словесно або показане жестами, доступно для стороннього тільки в той короткий проміжок часу, поки воно "в дорозі", а в його авторстві і достовірності у одержувача ніяких сумнівів бути не може, тому що він бачить свого співбесідника. Інша справа, коли повідомлення записане - воно вже живе окремим життям і має свій шлях, що часто далеко розходиться з шляхом людини, що його створила. Записане на папері повідомлення існує в матеріальному світі набагато триваліший проміжок часу, і у людей, охочих ознайомитися з його змістом проти волі відправника і одержувача, з'являється значно більше шансів зробити це. Тому саме після виникнення писемності з'явилося мистецтво тайнопису, мистецтво "таємно писати" - набір методів, призначених для секретної передачі записаних повідомлень від однієї людини іншій.

Дані про перші способи тайнопису вельми уривчасті. Передбачається, що вона була відома в давньому Єгипті і Вавилоні. До нашого часу дійшли вказівки на те, що мистецтво секретного листа використовувалося в стародавній Греції. Перші дійсно достовірні відомості з описом методу шифрування відносяться до періоду зміни старої і нової ери і описують шифр Цезаря - спосіб, яким Юлій Цезар ховав свої записи від надмірно цікавих очей. З висоти досягнень сучасної криптографії шифр Цезаря гранично примітивний: у ньому кожна буква повідомлення замінювалася на наступну за абеткою. Проте, для того часу, коли уміння читати і писати було рідкісним виключенням, його криптостійкості цілком вистачало. Використання шифру вирішувало проблему секретності передаваного повідомлення, а проблема його достовірності розв'язувалася практично сама собою:

по-перше, для людини, що не