ви-готовляли листівки та поширювали потрібну інформацію у пресі.Нині інформаційне забезпечення — складо-ва, без якої не розпочинають бойові дії. Нерід-ко інформаційна перевага доповнює власне військову, яка теж, як правило, зумовлена ін-формаційними чинниками. У підготовці та веденні бойових дій держави-агресори використовують широкий на-бір інформаційного забезпечення, супроводу та прикриття операцій — як в інформаційно-технічній, так і в гуманітарній сферах, — почи-наючи від радіоелектронної розвідки, дезорганізації систем управління супротивника до використання інформаційної, навіть реклам-ної підтримки. Сучасні війни ведуться перш за все в інформаційній сфері, яка випереджає і безперервно супроводжує так званий "прямий контакт" протиборчйх сторін. Якщо торкнутися цього питання на міждержавному рівні, то ми побачимо, що спецелужби країн ведуть свої війни безпосередньо в Інтернеті. Як повідомлялося, для боротьби з потенціальним супротивником в експортне мережене обладнання США встановлюються чіпи з логічними вірусами, які можуть бути активвовані в потрібний момент. Для боротьби з певними людьми є комп'ютерні програми обнуління банківських рахунків. Для боротьби між корпораціями. Які є конкурентами на різних ринках використовується промисловий шпіонаж, який полягає у зборі інформації щодо свого "супротивника" (майбутні плани, поточні справи, фінансове становище) І мабуть, багато що є ще, про що ми й не знаємо й маємо тільки здогадуватись. Виходячи зі змісту та ролі інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклюен виводить цікаву тезу, що звучить так: "Істинно тотальна війна - це війна за допомогою інформації".
Остання війна в Іраку стартувала задовго до перших бомбардувань і десантів. Підготовку вторгнення американська коаліція розпочала з потужної ПР-кампанії, поширення інфор-мації про порушення прав людини в Іраку, ви-робництво «злочинним режимом» зброї масо-вого знищення (що, як з'ясувалося потім, не відповідало дійсності), агресивні наміри Ху-сейна. Та й самі вторгнення здійснювалися як рекламно-пропагандистські шоу, із заздале-гідь розписаним сценарієм і дійовими особа-ми. (Під час першої кампанії в Перській зато-ці, названої «по-голлівудськи» «Буря в пусте-лі», генерал Норман Шварцкопф, кажуть, від-клав навіть початок бойових дій, позаяк на зйомки десантування у Багдад не встигали те-левізійники [2].
Г. Почепцов визначає інформаційні війни як «інформаційні технології, що впливають на інформаційні системи, маючи на меті вве-дення в оману, виведення з ладу або десин-хронізацію процесів управління суспільством та його складовими, передусім військовими»[4].
«Інформаційне проникнення» — складова інформаційної війни, яку ведуть, як правило, на території противника, проти громадян іншої країни, у чужому інформаційному прос-торі. Відтак обирають і конкретні комуніка-ційні засоби впливу — відповідно до структу-ри, стану ЗМІ, інших чинників конкретного регіону.
Наймасштабнішою і класичною інформа-ційною війною була «холодна війна». Вона сконцентрувала величезні фінансові й інте-лектуальні можливості двох наддержав — США та СРСР. Полем їхнього протиборства фактично став увесь світ. Не вступаючи у пряме воєнне протистояння, підтримуючи офіційні стосунки, співпрацюючи в різних сферах — технологічній (космос), гуманітар-ній, спортивній, дипломатичній тощо Радян-ський Союз і Сполучені Штати вели безком-промісну боротьбу за вплив у різних регіонах в інформаційному просторі.
Ареною протистояння ставали різні країни, регіони планети. Показовою є Чилі, де Радян-ський Союз намагався створити своєрідний форпост для проникнення на континент. США перегнали СРСР саме завдяки інфор-маційним технологіям, операціям, які спри-чинили повалення влади соціалістів. Чилій-ський досвід згодом став темою дисертації американця чилійського походження Фреда Ленді «Психологічна війна» і таємні операції проти ЗМІ в Чилі 1970–1973 рр.».
«Холодна війна» тривала на всіх рівнях, із використанням усіх доступних каналів про-никнення і впливу, включаючи офіційні і не-формальні можливості та стосунки. Ця війна засвідчила потужну комунікаційну здатність не лише традиційних, а й опосередкованих засобів комунікації. Такими, приміром, ста-ли західна музика, речі і навіть гроші. СРСР намагався протистояти цьому: штучно під-тримували курс рубля, обмежували поїздки за кордон, розгорнули боротьбу з «речизмом». Це давало мало результатів. Поразки Радянський Союз зазнав і на міжнародній арені, де завдяки більшим економічним та інформаційним можливостям США здобули перевагу — дії радянського режиму в світі оцінювали в американській редакції. Не вит-римавши тягаря протистояння, в СРСР зрештою вирішили піти іншим шляхом — вказаним США.
Ведення інформаційної війни ніколи не буває випадковим або відособленим (і може навіть не бути порушенням закону), а має на увазі погоджену діяльність по використанню інформації як зброї для ведення бойових дій - будь те на реальному полі брані, або у військовій, економічній, політичній або соціальній сферах. Театр інформаційних бойових дій простирається від секретного кабінету до домашнього персонального комп'ютера і ведеться на різних фронтах. Електронне поле бою представлене постійно зростаючим арсеналом електронних озброєнь, переважно засекречених. Атаки інфраструктури наносять удари по життєво важливих елементах. Подібні дії можуть бути початі геополітичними або економічними супротивниками, опозицією, або терористичними групами. У цьому випадку, збір розвідувальної інформації також виходить на нові рубежі.
Конфіденційність усе більш уразлива в міру появи можливості доступу до постійно зростаючих обсягів інформації в постійно мінливому складному світі. Важливі персони в такий спосіб можуть стати об'єктом шантажу або злісного наклепу. Небезпеки, що підстерігають окремих громадян, їх права та свободи, не менше.Як би там не було, термін "інформаційна війна" зобов'язаний своїм походженням військовим і позначає жорстоку і небезпечну діяльність, зв'язану з реальними, кровопролитними і руйнівними сутичками в інформаційному просторі. Військові експерти, що сформулювали доктрину інформаційної війни, чітко уявляють собі окремі її грані: це штабна війна, електронна війна, психологічні операції і так далі.
Наступне визначення вийшло зі стін кабінету Директори інформаційних військ Міністерства оборони: "Інформаційна війна складається з дій, що починаються для досягнення інформаційної переваги в