Головною метою інформаційної війни є оволодіння свідомістю населення та особового складу збройних сил країни – об’єкта впливу, тобто підготовка підгрунтя для досягнення конкретних політичних, економічних та військових цілей.

Слід відрізняти війну інформаційної ери від інформаційної війни. Війна інформаційної ери використовує інформаційні технології для успішного проведення бойових операцій, в той час як інформаційна війна розглядає інформацію як окремий об'єкт або як потенційну зброю та вигідну ціль. Інформаційну війну можна розглядати як якісно новий вид бойових дій, активна протидія у інформаційному просторі .

Інформаційна війна – одне з нових концептуальних понять, яке відкриває широкі можливості у досягненні своїх цілей. Безсумнівно, ІВ має на увазі високий рівень технічного оснащення і відповідної професійної майстерності користувачів, їх спеціальної фахової підготовки, що стане значним потенціалом у реформуванні інформаційної системи управління та контролю.

Останнім часом тема інформаційної війни стала дуже популярною і привертає до себе увагу на всіх рівнях. Перш за все це обумовлено тим, що знання про інформацію противника є засобом, який в змозі підвищити нашу міць та принизити міць ворога, протистояти їй, а також захистити наші цінності, нашу інформацію.

Таким чином, можна стверджувати, що інформаційна війна – це атака інформаційної функції, незалежно від засобів, які застосовуються.

З воєнної точки зору, теорія ІВ повинна враховувати політичні, технічні, правові та інші практичні елементи. Воєнний аспект загальнодержавної концепції ІВ, базуючись на них, визначає потенційні напрямки використання інформаційних технологій у військовій галузі, розподіл завдань та обов'язків у ході практичної реалізації положень Воєнної доктрини.

З появою життя на землі живі істоти розвивали в себе вміння отримувати необхідну інформацію про потенційні загрози та оцінку своїх можливостей у конкретних ситуаціях. Концептуально такі підходи не зазнали суттєвих змін і зараз – уряди країн витрачають значні кошти на виявлення потенційних загроз, підтримання національної безпеки, отримання та накопичення необхідної інформації з цих питань. Відомий приклад, коли комп'ютерних хакерів, так званий "Легіон смерті", було звинувачено та засуджено за несанкціонований доступ до закритої інформації. Цей та багато інших прикладів показують, що інформація – цінний стратегічний ресурс. Використовуючи потрібну інформацію у потрібний час, ми можемо визначити реальну вартість кожної конкретної ситуації, її позитивні і негативні аспекти, форми впливу на неї. Відсутність такої інформації, навпаки, значно ускладнює розуміння ситуації, а, відповідно, і прийняття необхідних рішень на політичному та військовому рівнях. Таким чином, здатність оперативно отримувати або спростовувати інформацію необхідно розглядати, як досягнення найвищого рівня воєнно-стратегічного потенціалу.

ІВ може впливати на політичні, економічні та воєнні цілі. Можна, наприклад, повністю змінити зміст важливої прес-конференції, що передається по телебаченню. ІВ здатна завдати шкоди економіці, підриваючи міжнародну довіру до певної національної грошової одиниці. Можна отримати доступ до науково-дослідницьких розробок, порушити супутникові системи зв'язку. На стратегічному рівні ІВ здатна змусити противника втратити віру у власні системи управління інформацією, ускладнити процес її обробки та використання. На оперативному рівні входження у ворожі системи управління даними може створити тимчасові затримки в роботі, що негативно впливає на процес прийняття рішень. На тактичному рівні ІВ здатна контролювати системи з метою підтримання власної безпеки, що збільшує можливості успішної діяльності.

Останнім часом у різних засобах масової інформації з'являється дуже багато нового і цікавого про необмежені можливості у галузі комп'ютерних технологій. Комп'ютер стає звичним предметом без будь-якого вікового обмеження. Багато сюжетів популярних кінофільмів моделюють ситуації, коли комп'ютер відіграє вирішальну роль у "протистоянні" двох ворогуючих сторін.

Цінним з воєнної точки зору аспектом, який можна застосовувати у комп'ютерно-інформаційній діяльності є можливість несанкціонованого доступу до баз даних систем противника. Вже зараз "хакери" – люди, які здатні це зробити, неодноразово продемонстрували свій талант, долаючи бар’єри безпеки доступу до комп'ютерів. У деяких випадках вони не тільки входили у систему, але й завдавали значної шкоди базам даних та збитків на мільйони доларів.

Юридичне, правове забезпечення процесу розвитку інформаційних технологій та їх практичного впровадження у різні види людської діяльності дуже важливо організувати, враховуючи перспективи розвитку і місце у структурі національної безпеки. Доступність інформації підняла фундаментальні питання, які потребують вирішення на високому державному та правовому рівні. В першу чергу, це проблема "хакерів". Тому, поряд з доступністю інформації, її вільним розповсюдженням, виникають питання її контролю на державному рівні, тобто відпрацювання системи визначення її законності, легальності. Міжнародні правові відносини, що стосуються питань інформаційних технологій, зараз неконкретні і невизначені. Міжнародні угоди регулюють використання тільки деяких її галузевих аспектів, а питання суто інформаційних технологій поки що в повній мірі законодавчо не забезпечені.

Підвищена увага до ІВ підіймає ще одне правове питання – що конкретно вважати несанкціонованим втручанням у мережу, який рівень контролю системи управління є прийнятним, а який є порушенням міжнародних норм. Непросто визначити межу між звичайним використанням баз даних, розвідувальною діяльністю і відвертими ворожими намірами. Це може визначити тільки конкретна ситуація. Безперечним залишається лише той факт, що навмисне завдання шкоди системі повинно викликати адекватну реакцію і тому воно має знайти відображення з правової точки зору.

Поряд із зростанням цінності інформації виникає необхідність нових підходів до її використання. Особливість ІВ полягає в тому, що вона має багато аспектів. Для об'єктивної оцінки треба враховувати