З розвитком соціальних інститутів інформаційні системи ставали більш складними, більш складним ставав і процес прийняття рішення. Фінансово-промислові організації, які виникали на основі домінантних політичних структур, ускладнювали інформаційні системи відповідно до своєї діяльності, значно зросла доступність засобів інформаційних технологій.

Інформаційні технології в наш час дають можливість підкорити волю противника, примусити його керівництво відмовитись від ворожих дій, передати владу іншому лідеру або групі людей.

Багато країн змушені приймати спеціальні заходи для захисту своїх співгромадян, своєї культури, традицій і духовних цінностей від чужого інформаційного впливу. Слід постійно пам’ятати про захист національних інформаційних ресурсів і зберіганні конфіденційності інформаційного обміну по світових відкритих мережах. Цілком ймовірно, що на цьому грунті можуть виникати політичні й економічні конфронтації держав, нові кризи в міжнародних відношеннях.

Тема комп'ютерних вірусів завжди була і залишається актуальною і болючою, коли вірус починає блокувати роботу системи або руйнувати та змінювати бази даних. Незважаючи на наявність досить ефективних антивірусних програм, небезпека інфікування не тільки не стає меншою, але продовжує зростати за рахунок розробки нових, більш розвинутих засобів та інструментів для створення нових, ще більше життєздатних штамів. Сьогодні відомо більш 20 тисяч вірусів і це число продовжує зростати. Зараз вже з повною впевненістю можна стверджувати, що комп'ютерний вірус є специфічного типу зброєю, яка з'явилась з появою комп’ютера та інформаційних систем і мереж. Цей тип зброї керує або виводить з ладу інформаційно-логічну систему мережі.

У майбутньому, якщо швидкість розробки нових вірусів, особливо найнебезпечніших з них – поліморфних, не зменшиться (зараз з'являється близько 2000 нових вірусів на рік), то проблема комп’ютерного вірусу спроможна вийти з під контролю, оскільки лише декілька компаній в світі дозволять собі продовжувати подальшу розробку антивірусного програмного забезпечення. Найбільшим гальмом розробки нових антивірусних програм є складність та вартість розробок. Зараз існує велика вірогідність появи спеціальних пакетів для розробки вірусів з засобами генерації коду, бібліотеками поліморфних шаблонів та методів інфікування. З появою таких пакетів кількість існуючих вірусів зросте в кілька разів. Ще більше загостриться ця проблема з появою програм, які самостійно зможуть генерувати нові віруси на основі вже існуючих.

Щоб наші національні ЗМІ краще виконували свою суспільну місію, необхідно постійно вдосконалювати їхню структуру. Ситуація, що склалась на телебаченні і радіо вимагає створити потужне ядро загальноукраїнських видань та студій, які б визначали інформаційне обличчя нашої країни та координувати їх діяльність щодо завдань забезпечення національної безпеки нашої незалежної держави.

Для забезпечення нормальної та стабільної інформаційної безпеки нашої держави зараз необхідно створити потужну й дійову систему інформаційно-психологічного забезпечення. Для вдалого її функціонування потрібно забезпечити необхідну науково-технічну базу. Міжнародна ситуація в якій опинилась зараз наша держава вимагає рішучих кроків у цій галузі. Відношення до цієї проблеми як до другорядної може привести до ще більшого відставання від провідних країн світу, що надають особливих пріоритетів розвитку наукового дослідження нових методів та сфер застосування інформаційно-психологічної протидії.

Твердити, що інформаційна війна – щось нове, що з’явилося лише з настанням глобалізації цивілізаційних процесів є хибним. Оскільки саме поняття „цивілізації” має в собі значну інформаційну складову, то кожен конфлікт суспільств з різними цивілізаційними (або нижчого рівня) цінностями неодмінно включав елементи інформаційної війни. Однак, на початках цивілізацій і до закінчення середньовіччя, суспільства на підкорених територіях (чи ті, яких планували підкорити) розглядались як відновлюваний ресурс території і ніколи – як інформаційне середовище. Інформаційні удари суспільств звичайно ж, відбувались, але процес інформаційної боротьби був стихійний, неусвідомлений сторонами.

Оминаючи перехідний період, в якому відбувалось усвідомлення того, що інформація подекуди є зброєю, потужнішою від гармат, можна сказати, що всі конфлікти минулого століття мали потужну інформаційну складову. Багато прийомів інформаційної війни, яка, схоже, стає головним театром дій в глобалізованому світі, були відпрацьовані саме тоді - інша річ, що вони ще не систематизовані та не описані в підручниках для новітніх військових училищ, які мали б готувати командирів для цього поля бою.

Посилання на джерела

1. Бостан С. К. Форма правління сучасної держави // А.И.Асеевский. ЦРУ: шпионаж, терроризм, зловещие планы. — 2-е изд., доп. — М.: Политиздат, 1988. — 271 с.

2. Бондар Ю. Поле битви – інформаційний простір. – К., 2006.

3. Почепцов Г. Г. Информация и дезинформация. — К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. — 256 с.

4. Почепцов Г.Г. Інформаційні війни. – М.: Центр. – 263 с.

5. Почепцов Г.Г. Психологические войньї, 2002 ;

6. Пригожин А. И. Особенности четвертой мировой войны // ВМУ. Сер.-

1999.-312с.

7. Расторгуев С. П. Информационная война. - М.:Радью й связь, 1998;

8. Томсон К. Програмние средства защити информации. - М., 1993. - 117с.;

9. Требін М. Інформаційне суспільство. Війни нової епохи // Віче. — 2002. — № 4 (121). — С. 64–68

10. Iнформаційне суспільство України http://www.isu.org.ua