формуванню світового та внутрішньодержавного ринку інформаційних послуг;

утворенню різноманітних баз даних ресурсів регіонів та держав, до яких можливий порівняно недорогий доступ;

підвищенню обґрунтованості та оперативності рішень, що приймаються за рахунок своєчасного використання потрібної інформації;

перетворенню діяльності по наданню інформаційних послуг в глобальну людську діяльність.

В сучасному світі досить бурхливо відбуваються процеси комп’ютеризації та інформатизації в більшості сфер народного господарства.

Комп’ютеризацією називається процес оснащення організацій, підприємств і робочих місць окремих спеціалістів різними засобами обчислювальної техніки, об’єднання окремих машин в комп’ютерні мережі, установка і оволодіння сучасних програмних систем.

Інформатизацією називається широке впровадження сучасних інформаційних технологій в професійну діяльність спеціалістів різного профілю, в учбову, науково–дослідницьку, управлінську, адміністративну діяльність, в побут і дозвілля людини.

Інформаційна технологія — сукупність програмно–технічних засобів і методів збору, обробки і передачі даних (первинної інформації) для отримання інформації нової якості про стан об’єкта, процесу або явища. Програмні продукти, на базі яких створюють інформаційні технології, інколи називають інструментарієм інформаційної технології.

Інформатизація — це організований соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, суспільних об’єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів.

Інформатизація — це процес створення, розвитку і всезагального застосування інформаційних засобів і технологій, які забезпечують досягнення і підтримку рівня інформованості всіх членів суспільства, необхідного і достатнього для кардинального покращення якості праці і умов життя в суспільстві.

Інформаційне суспільство має наступні основні ознаки:

більшість працюючих в інформаційному суспільстві (біля 80%) зайняті в інформаційній сфері, тобто в сфері виробництва інформації та інформаційних послуг;

забезпечені технічна, технологічна і правова можливості доступу любому члену суспільства практично з будь–якої точки території і в потрібний час до необхідної інформації (за виключенням військових і державних секретів, про які точно оговорено у відповідних законодавчих актах);

інформація стає важливим стратегічним ресурсом суспільства і займає ключове місце в економіці, освіті та культурі.

Поява і розвиток комп’ютерів — це необхідна складова процесу інформатизації. Комп’ютери виступають базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства. "Інформатизація суспільства" є більш широким поняттям, чим "комп’ютеризація суспільства".

В інформаційному суспільстві людина повинна мати певний рівень культури при роботі з даними, які несуть інформацію. Для відображення цього факту був введений термін інформаційна культура.

Інформаційна культура розглядається як складова частина загальної культури, що орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Інформаційну культуру розуміють як досягнутий рівень організації інформаційних процесів, ступінь задоволення потреб людей в інформаційному спілкуванні, рівень ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечує цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішення, які приймаються людиною [,].

Поняття інформаційної культури є глибоко філософським за своєю суттю, і разом з тим воно розкривається через комплекс положень, які повинні засвоїти студенти. Тому потрібно виділити ті уміння і навички, які необхідно сформувати у студентів фінансово–економічного профілю для подальшого поглиблення і розвитку загальносуспільної і професійної інформаційної культури, враховуючи при цьому вже одержані знання і вміння в школі. Інформаційна культура пов’язана із соціальною природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих здібностей людини і проявляється у наступних аспектах:

у конкретних навичках використання технічних пристроїв;

у здібності використовувати у своєї діяльності комп’ютерні інформаційні технології;

в умінні витягати інформацію з різних джерел (періодичного друку, електронних комунікацій), подавати її у зрозумілому вигляді та вміти її ефективно використовувати;

у володінні основами аналітичної перетворення інформації;

в умінні працювати з різними видами інформації;

у знанні особливостей інформаційних потоків області діяльності фахівця.

Інформаційна культура вбирає в себе знання тих наук, які сприяють її розвитку та пристосуванню до конкретного виду діяльності (кібернетика, інформатика, теорія інформації, математика, теорія проектування баз даних та інших дисциплін). Невід’ємною частиною інформаційної культури є знання нових інформаційних технологій і вміння їх застосовувати як для автоматизації рутинних операцій, так і в неординарних ситуаціях, які вимагають нетрадиційного творчого підходу.

Мережа Fast Ethernet є подальшим розвитком мережі Ethernet за рахунок збільшення у 10 разів частоти швидкості передачі. При цьому основні аспекти побудови мережі Ethernet залишилися незмінними. Насамперед це стосується механізму (методу) доступу і формату кадру. Основні відмінності спостерігаються на фізичному рівні і пов'язані з використовува-ним передавальним середовищем.

Згідно із стандартом IEEE 802.3u, прийнятим 1995 року, для технології Fast Ethernet за-лежності від застосовуваного кабелю визначено такі три найменування: 100Base-TX і 100Base-T4 — для витої пари провідників і 100Base-FX — для оптоволоконного кабелю.

У системі 100Base-TX використовуються дві пари проводів: одна для передачі, друга-для прийому даних. Специфікація стандарту на фізичне середовище передачі даних ANSI TP-PMD, на якому грунтується застосування витої пари в 100Base-TX, допускає викорис-тання неекранованої (UTP) і екранованої (STP) витих пар категорії 5.

Найпоширенішим середовищем є неекранована вита пара. У цьому кабелі пари провід-ників мають бути завиті уздовж усього кабелю, за винятком його країв, де кабель підключається до роз'ємів. Довжина невитої ділянки не повинна