Настройка мережевого адаптера
Порядок настройки мережевої карти залежить від її моделі і конфігурації. Більшість сучасних мережевих карт підтримує стандарт Play, і операційна система автоматично знаходить ці пристрої після їх установки і включення живлення комп'ютера: при цьому користувачу достатньо лише вказати у відповідному вікні, звідки система повинна копіювати відповідні драйвери. Старіші мережеві адаптери (в основному, що підключаються до шини TSA) не визначаються в Windows автоматично і вимагають настройки уручну. У ряді випадків на самій платні мережевого адаптера є набір перемичок або перемикачів, за допомогою яких можна виставити режим його настройки. Уважно ознайомтеся з технічною документацією вашої мережевої карти перш, ніж приступити до її конфігурації.
Мережеві адаптери Piug~Ar*d- Play
Практично всі сучасні мережеві адаптери підтримують стандарт Plug-And- Play, що дозволяє операційній системі виконувати автоматичну настройку пристроїв, що підключаються до комп'ютера. Після установки таких мережевих карт, включення живлення комп'ютера і завантаження Windows, на екрані, як правило, з'являється повідомлення «знайдено новий пристрій» з пропозицією вказати джерело для копіювання драйверів, які поставляються звичайно на дискеті разом з мережевою картою. В деяких випадках може не потрібно навіть цього: зокрема, операційна система Microsoft Windows XP самостійно визначає і настроює мережеві адаптери, сумісні з моделлю NE 2000, використовуючи для цього стандартні драйвери Microsoft.
Після установки драйверів і перезавантаження комп'ютера мережевий адаптер фактично готовий до роботи. Проте в деяких випадках автоматична настройка Piug-And-Pky-адаш"ероь відбувається некоректно, і в результаті виникають апаратні конфлікти між мережевою картою і іншим устаткуванням. Як правило, подібні ситуації бувають викликані тим, що декілька різних пристроїв починають несанкціонований використовувати одні і ті ж ресурси, наприклад запит на переривання (TRQ, Interrupt Request), адреси каналів безпосереднього доступу до пам'яті (DMA, Direct Memory Access) або діапазон введення-висновку (I/O Range) , цю проблему можна одним з перерахованих нижче способів.
1. Під час перезавантаження комп'ютера увійдіть до настройок BIOS, перей
дитяти в розділ конфігурації шини PCI або ISA, дозволяючий змінити
призначені різним слотам цих шин апаратні переривання, і для осво
бодіте одне з переривань відповідної шини, яке буде
згодом автоматично призначене мережевому адаптеру. Наприклад,
якщо що ваш мережевий адаптер, підключений до слота PCI,
вимагає переривання 20, призначте для одного із слотів шини PCI значення IRQ = 20. Якщо це не допомогло, можна поступити так, як показано в наступному пункті.
2. Перемістивши на платні мережевого адаптера відповідну перемичку або
або скориставшися програмою-конфігурує
мережевого адаптера, відключіть режим для мережевої карти.
Далі її можна набудувати як або про-
пристрій.
Мережеві адаптери, що програмно-конфігуруються
Мережеві адаптери (Software configurationLAN adapters), що програмно-конфігуруються, — це, як правило, мережеві карти старих для на-
будівництва яких в комплекті поставки додається программ-
ноє забезпечення. Багато хто з таких програм працює тільки з операцион
ний системою MS-DOS і тому вони нерідко запускаються з помилками на
платформах Windows 2000/XP, що не підтримують цю систему повною мірою. Принцип роботи утиліт програмної настройки мережевих адаптерів
полягає в наступному. Мережева карта
, що програмно-конфігурується, містить спеціальну мікросхему перепрограмміруємой постійної
пам'яті EPROM, в якій зберігається інформація про поточні настройки
пристрою і ним ресурсах. При запуску утиліти відбувається
тестування внутрішньої карти і прочитування
у EPROM даних, після чого користувачу пропонується їх змінити.
Іноді програма вимагає вказати уручну тип є у складі адап
тера мережевого роз'єму: BNC, Attachment Unit Interfaceабо «COMBO* для п з комбінованим Перед виходом
з програми всі настройки слідує >бязате.. зберегти в EPROM.
Часто крім власне функцій настройки подібні утиліти перед
лагают виконати тестування мережевого v причому подібні тес
ти можна умовно розділити на внутрішні (internal або self test) і поза
шніє (external). У першому випадку програма тестує сетев;>по платню на наявність помилок в регістрах її вбудованої пам'яті, в другому — отправля
ет пакети в локальну мережу і аналізує одержані
відгуки. Нерідко існує можливість запустити тест на двох
машинах одночасно, до настройках програми одну з них в но
честве серверу (server computer), а другу — як клієнт (client
computer), і перевірити таким чином працездатність відділ ьного участ
но локальної мережі. Проте слід враховувати той факт, що багато тестів
автоматично завершують свою роботу при перевищенні інтервалу ожіда
нія в хвилину. Це означає, що якщо за вказаний час ви не встигнете
дістатися до іншого комп'ютера і запустити на ньому аналогічну шліху,
тест відрапортує об наявність в мережі збою. На мал. 4.8 програма на
будівництва мережевої карти NE 2000.
рuc. 4.a Утиліта настройки мережевого, що програнмнсг-конфігурується, адаптер?; NE 2000
Вели ви купили уживану мережеву карту відповідної утілі
ти настройки, або втратили дискету з програмним забезпеченням, мож
але аналогічною програмою від іншого мережевого адаптера,
що має в точності такий же тип чипсета (мікросхеми контіюллера).
Також утиліту настройки мережевої карти можна безкоштовно завантажити з
Інтернету, пошукавши її на сайті виробника пристрою або в коллекци
ях драйверів для різного устаткування ПК.
Аппаратно-конфігуріруємиєсетевиє адаптери
Деякі мережеві адаптери старих, вірніше, дуже старих моделей дозволяють настроювати адреси і переривання пристрою за допомогою расп оложен-них безпосередньо на платні перемичок, пі як їх ще називають,
Кожна з перемичок може знаходитися в одному з двох стійких
станів: On або En (Enable) — перемичка включена (мал. 4.9, а), або
Off — перемичка вимкнена (мал. 4.9, & I Перемички переставл яют за допомогою пінцета на наперед витягнутій з