транспортний рівень відповідає за доставку по-відомлень згідно з логічними адресами протоколу і розбиває інформацію на пакети меншого розміру під час передачі, а також збирає повідомлення із пакетів під час приймання. На цьому рівні відбу-вається узгодження різних мережних рівнів за до-помогою шлюзів (для мереж різних типів) та мос-тів (для однотипних мереж);*

сеансовий рівень забезпечує організацію сеансів зв'язку між об'єктами вищого рівня із передачею інформації в повному обсязі. Цей рівень визначає спосіб установлення зв'язку між двома віддале-ними системами за допомогою двох функцій:

- керування діалогом, що визначає початок сеан-су, передачу повідомлення, а після закінчення сеансу – переривання зв'язку;

- поділу даних, що забезпечує вставлення покаж-чиків у повідомлення для кожної робочої стан-ції про початок і кінець повідомлення;*

рівень подачі даних описує методи перетворення інформації (з одного формату на інший, шифру-вання, кодування, стиск тощо), яка передається на прикладний рівень;*

прикладний рівень відповідає за передачу інфор-мації від користувача до будь-якого мережного ре-сурсу, якому вона потрібна. Повідомлення, що пе-редається мережею, потрапляє в модель OSI, про-ходить до фізичного рівня, пересилається на іншу робочу станцію, передається від фізичного рівня в зворотному напрямку до досягнення прикладної програми іншої робочої станції через її приклад-ний рівень. Залежно від параметрів установлених протоколів цього рівня визначається продуктив-ність комп'ютерної мережі в цілому.

Топології ЛОМ. Топологія – тип з'єднання комп'ю-терів у мережу. Фізична топологія описує фізичну стру-ктуру складових частин ЛОМ, логічна – характеризує спосіб передачі пакетів даних, метод організації зв'яз-ку, принцип контролю помилок у мережі тощо.

Існують три найпоширеніші типи топології ЛОМ: «спільна шина», «зірка», «кільце», вибір яких залежить від структури офісу, засобів діагностики несправностей, вартості інсталяції, типу кабелю, що використо-вується.

При організації ЛОМ за топологією «спільна шина» всі комп'ютери послідовно з'єднуються одним кабелем, як правило, коаксіальним. Якщо застосовується товстий коаксіальний кабель, то мережа має центральну магіст-раль, до якої комп'ютери підключаються тонким коак-сіальним кабелем за допомогою трансивера (пристрій, що з'єднує тонкий і товстий кабелі). При використанні тонкого коаксіального кабеля підключення всіх мереж-них пристроїв відбувається напряму, що значно спро-щує роботу. Такі ЛОМ мають високу ефективність, по-легшують підключення нових станцій, керування про-цесом передачі даних, але переривання зв'язку між двома каналами призводить до відмови всієї мережі.

Мережа з топологією «зірка» включає центральний вузол (концентратор, або hub), до якого підключено всі комп'ютери. Кабелі до робочих станцій проходять раді-ально від концентраторів, створюючи зіркоподібну струк-туру. Ці ЛОМ ще називають пасивними зірками. Вони мають велику надійність функціонування, в разі відмо-ви однієї робочої станції інші можуть обійти її через концентратор або багатопортовий трансивер, від якого відходять кабелі цих станцій. Однак такі мережі ма-ють досить високу вартість, тому що в них використо-вується дуже багато кабелю. Різновидом зіркоподібної топології ЛОМ є «зв'язана або розподілена» зірка, в якій кілька пасивних зірок з'єднуються концентраторами, що забезпечують обмін інформацією.

Топологія «кільце» складається із замкненої в кільце ЛОМ комп'ютерів, з'єднаних парою кабелів. Вартість таких мереж досить висока.

Як правило, ЛОМ створюються комбінацією вище-розглянутих топологій.

Методи доступу до мережних каналів зв'язку реалі-зують функції канального рівня моделі OSI (їх також називають протоколами низького рівня).

Метод доступу Ethernet. Підтримує топологію шин-ної ЛОМ. Шина – це канал передачі даних, окремі час-тини якого називаються сегментами. Один сегмент мере-жі може включати до 100 робочих станцій, кілька таких сегментів можна з'єднати повторювачами (repeater). В од-ній мережі Ethernet можуть працювати до 1024 робочих станцій. При такому методі організації доступу передача інформації починається тільки тоді, коли є вільний канал; в інших випадках передача затримується, тобто реа-лізується широкосповіщальний метод. Швидкодія такої мережі знижується при роботі більш як 100 комп'ютерів.

Метод доступу Arcnet. Використовується в топо-логії «зірка». Повідомлення до комп'ютерів передаються за допомогою маркерів. Під час відправлення повідом-лень до них приєднуються маркери, і ця інформація посилається по мережі; під час одержання повідомлень аналізується заголок маркера, і в разі його відповіднос-ті адресі повідомлення відокремлюються та залишають-ся в комп'ютері.

Метод доступу Token Ring. Застосовується в то-пології «кільце». Схожий з методом Arcnet, але тут мож-на встановити пріоритет одержання маркера окремим комп'ютером.

Метод доступу FDDI. Оптоволоконний інтерфейс розподілу даних працює за схемою передачі маркера в логічному кільці з оптоволоконними кабелями і має ви-соку продуктивність.

Вищерозглянуті протоколи діють на найнижчому рів-ні ЛОМ, тобто вони реалізують передачу повідомлень (пакетів) між комп'ютерами, але не контролюють про-цес переадресації файлів, не мають засобів для забезпе-чення правильної послідовності приймання переданих даних, можливостей для ідентифікації прикладних про-грам, які потребують обміну даними. Для цього існують протоколи середнього рівня, що відповідають транспорт-ному рівню моделі. До них можна віднести такі прото-коли, як NetBIOS, IPX/SPX, TCP/IP, що мають такі за-гальні функції:*

ініціювання зв'язку. Кожен протокол має засоби для ідентифікації робочої станції за ім'ям, номе-ром або ім'ям і номером, після чого здійснюється обмін даними між вузлами. Для цього застосову-ються такі типи діалогу; датаграми – повідом-лення, які не потребують підтвердження від сто-рони, що приймає дані; сеанси – повідомлення, в яких створено логічний зв'язок для обміну і га-рантується їх одержання;*

відправлення та одержання даних. Протокол на-дає засоби для відправлення й одержання повідом-лень робочими станціями адресата і відправника, при цьому можуть використовуватися обмеження на довжину повідомлень;*

завершення обміну.

Найпоширенішим є протокол (набір протоколів) TCP/IP (Transmission Control Protokol/Internet Protokol). Протокол IP забезпечує обмін датаграмами між вузлами мережі, а протокол TCP встановлює зв'язок між двома вузлами (при цьому доставка повідомлення гарантуєть-ся). Також існують