ВСТУП

В даний час виникає проблема створення комп’ютерних мереж з використанням радіоканалу.

Безпровідні комп’ютерні мережі – це технологія, що дозволяє створювати мережі, що цілком відповідають стандартам для звичайних провідних мереж, без використання кабельного зв’язку. Як носії інформації в таких мережах виступають радіохвилі НВЧ - діапазону.

Безпровідні мережі використовуються там, де прокладення кабелю утруднене чи неможливе. Найбільше поширення одержали зовнішні мережі на основі стандарту “RadioEthernet”. Мережа, розгорнута відповідно до цього стандарту, являє собою аналог звичайної кабельної мережі Ethernet з колізійним механізмом доступу до середовища передачі даних. Різниця складається тільки в характері цього середовища. RadioEthernet цілком забезпечує всі потреби безпровідної передачі даних усередині приміщень.

При зовнішнім застосуванні RadioEthernet дуже зручно використовувати мережі на “останній милі” замість кабельної, тобто – для з'єднання між абонентом і найближчим вузлом опорної мережі.

Через особливості поширення радіохвиль, зв'язок на коротких хвилях різко відрізняється від радіозв'язку в інших діапазонах частот. В даному діапазоні радіохвилі зазнають багаторазових відбивань від шарів іоносфери, внаслідок чого з'являється можливість зв'язку на далеких і наддалеких відстанях.

З цією метою можуть бути використані радіомодеми, спектр частот яких лежить в межах 300-3000 Гц.

Радіомодеми - це окремий клас пристроїв, які призначені для передачі даних по радіоканалі. Як і звичайні провідні модеми, радіомодеми працюють в асинхронному чи синхронному режимі, можуть бути оснащені послідовним інтерфейсом (RS-232, V.35, RS-449, EIA-530). Радіомодеми підключаються до моста, маршрутизотора, мультиплексора (для передачі даних, голосу, відеозображення в одному цифровому потоці) і виконують функцію виділеної цифрової лінії високої якості. Працюють на швидкостях від 4800 біт/с до 9600 біт/с на відстані до 50 км. Деякі моделі розраховані на роботу в "режимі точка - багато точка" чи "зірка" , що дає можливість відразу декільком абонентам обмінюватися даними з базовою станцією. Радіомодеми можна розділити по типу випромінюваного сигналу на вузькосмугові і широкосмугові.

потужність може знаходитися в межах від 1 до 800 мвт.

Як правило, майже всі проблеми зв'язані з об'єднанням локальних мереж , організацією останнього метра можна вирішити за допомогою радіомодемів. Але не всі такі рішення будуть досить коректні як за ціною, так і по пропускній здатності. Для приклада візьмемо ситуацію, коли треба об'єднати дві локальні мережі ethernet. Поєднуючи такі мережі за допомогою радіомодемів, постане питання про придбання додаткового устаткування (мости, маршрутизатори).

Отже, з метою вирішення вище приведених питань, мною було розроблено субблок радіомодема СБР, який здійснює передачу і прийом даних по радіоканалу.

1 РОЗРОБКА МОДЕМУ ДЛЯ БЕЗПРОВІДНОГО ОБМІНУ ДАНИМИ

1.1 Аналіз технічного завдання.

Модем призначений для прийому та передачі інформації по радіоканалу на дистанційну відстань.

Аналізуючи технічне завдання слід сказати, що розробка модему відноситься до незалежного класу апаратури групи використання переносна, підгрупа професійна, згідно цієї класифікації

Модем може експлуатуватися в закритих приміщеннях с природною вентиляції без кондиціонування, тобто в приміщеннях які нерегулярно опалюються, або в приміщеннях з штучним кліматом, тобто при кондиціюванні чи опаленні приміщення.

А так як згідно технічного завдання виріб відноситься до виконання ”У” категорії 4.2 по ГОСТ 15150-82. То звідси виникає ряд кліматичних умов експлуатації:

прилад зберігає працездатність і зовнішній вигляд після перебування в умовах температури від -40ОС до +55ОС

межі зміни вологості до 85±3% при температурі +20ОС

межі зміни атмосферного тиску 80 кПа – 100 кПа

механічне навантаження повинне бути незначними і відповідати згідно ГОСТ 20790-82

Аналізуючи технічне завдання слід зауважити, що прилад використовується в технічному приміщенні.

Аналізуючи технічне завдання з точки зору конструкції слід зауважити, що конструкція повинна мати прямокутну форму, всі елементи індикації, а також органи управління повинні бути винесені на передню панель і чітко відображати той чи інший режим.

Щодо умов зберігання, то зберігання проводиться по ГОСТ 15150-82

по групі умов зберігання “Л” в сухих і періодично провітрюваних приміщеннях при відносній вологості не більше 80% з температурою від +1 до +40ОС, при відсутності в повітрі пилюки парів кислот, лугів, газів що вибивають корозію металів.

Проводячи аналіз технічного завдання з точки зору електричних параметрів необхідно сказати, що електрична схема має забезпечувати наступні режими роботи прийом та передавання аналогових сигналів, а також прийом та передавання даних зі швидкістю 56,2 кбіт/с

1.2 Огляд існуючих систем для передачі даних

Історія модемів почалася задовго до комп'ютерної ери, у 30-х роках, коли з'явилася апаратура, що дозволяла передавати людську мову на великі відстані, офіційно названа “апаратурою тонального телеграфування” і лише особливо просунутими фахівцями названа "модемом". Взагалі говорячи, людська мова передається по телефонних проводах у виді коливань електричної напруги. Для того щоб якість була бездоганною, треба передавати коливання з частотами від 50 до 10.000 Гц. Але забезпечити передачу такого широкого діапазону частот занадто дорого, тому обмежуються діапазоном частот, що забезпечують задовільну розбірливість мови, – від 310 до 3400Гц.

Сигнал на виході телеграфного апарата має коливання частот від 0 Гц (тобто постійного струму) до 200 Гц, такий діапазон частот не може бути переданий через телефонну апаратуру, призначену для далекого зв'язку, а створювати спеціальні лінії для телеграфу було економічно невигідно. Тоді був придуманий пристрій для приєднання телеграфного апарата до телефонного каналу.

На виході телеграфного апарату напруга може приймати два фіксованих значення, на зразок двійкової логіки в сучасних обчислювальних машинах. Звичайно одне з цих значень є позитивним, інше – негативним. Створення пристрою, що для негативної напруги передавало в телефонний канал сигнал однієї частоти, наприклад 500 Гц, а для позитивної напруги  – сигнал іншої частоти, наприклад 1000 Гц,