Ромбовидна – приводить до множинної підпорядкованості, належності елементів нижнього рівня. Приклади – участь одного технічного елемента в роботі більш ніж одного вузла, блока використання одних і тих самих даних або результатів вимірювань в різних завданнях.

Будь-яка ієрархія звужує можливості та гнучкість системи. Елементи нижнього рівня обмежуються домінуванням верхнього. Однак введення ієрархії різко спрощує створення та функціонування системи.

5. Основні класифікаційні ознаки систем

Системи класифікуються за різними класифікаційними ознаками:

Призначення;

Взаємодії з зовнішнім середовищем;

походження

способу організації

типу та характеру зв’язків між елементами

способу керування

функції.

З точки зору призначення системи поділяються на : активні – ті, що сприймають потреби для того, щоб формувати і реалізувати дії з множинами альтернативних для задоволення своїх потреб; пасивні – це пристрої, що використовуються для виконання вимог їх творців.

З точки зору взаємодії з зовнішнім середовищем системи є: відкриті – за певних умов можуть досягти рівноважних станів, незмінних у часі, і в цих станах склад системи залишається незмінним, незважаючи на взаємодію із зовнішнім середовищем; закриті – система, що з часом досягає положення рівноваги, в якому не взаємодіє із зовнішнім середовищем.

За походженням системи класифікуються як створені природою і створені людиною. У свою чергу серед створених природою систем виділяють живі та неживі. Системи створені людиною поділяються на неформальні та формальні. Серед систем за участю людини виділяються людинно-машинні та соціально-економічні.

За способом організації системи поділяються на ієрархічні, в яких структура задається деревом, та неієрархічні, структурою яких є нечітко виражена мережа.

За числом елементів, характером та типом зв’язків між ними системи поділяються на прості та складні. Складні системи – це цілеспрямовані системи , побудовані для розв’язування багатоцільових задач , системи, що відображають різноманітні, не порівняльні між собою характеристики об’єкта; системи, для описання яких необхідне використання декількох мов; системи, що включають взаємопов’язаний комплекс різних моделей.

За способом керування системи поділяються на керовані ззовні, самокеровані та з комбінованим керуванням. У керованих ззовні систем управляючий блок є зовнішнім відносно неї. У систем з комбінованим керуванням управління здійснюється частково ззовні, а частково з середини. Самокеровані (програмне керування, автоматичне регулювання, параметрична адаптація, самоорганізація).

6. Аналітичний підхід в науковому пізнанні та практиці.

Особливості декомпозиції.

При аналітичному підході до дослідження систем цільовий аспект її функціонування практично не розглядається. Модель системи будується на rpyнтi вивчення окремих підсистем та елементів з наступним формулюванням локальних цілей, що відображають окремі сторони процесу моделювання.

Використовуючи аналітичний підхід, дослідник вивчає систему "зсередини", маючи обмежений горизонт, тобто в стані осягнути лише одну або в кращому раз1 декілька компонент системи зі зв'язками між ними. Успіх та значення аналітичного методу полягає не лише в тому, що складне поділяється на все менші складові частини, а в тому, що з'єднавши ці частини відповідним чином, знову утворюється єдине ціле.

Аналітичний метод має величезне значення в науці i на практиці. Розклад функцій в ряди, розбиття неоднорідних областей на однорідні з наступним "зшиванням розв'язків" - в математиці; аналізатори спектрів, всілякі фільтри, дослідження атомів i елементарних частинок - в фізиці; анатомія та нозологія - в медицині; значна частина схемотехніки, конвеєрна технологія виробництва - все це служить ілюстрацією ефективності аналізу. Успіхи аналітичного методу привели до того, що самі поняття "аналіз" та "наукове дослідження" стали сприйматися як синоніми.

Аналітичний метод дозволяє досягнути найвищих результатів за умови, що ціле вдається розділити на незалежні одна від одної частини, оскільки в цьому випадку їх окремий розгляд дозволяє скласти правильне уявлення про їх вкладення в загальний ефект. Ідеалом, остаточною метою аналітичного методу є встановлення причинно-наслідкових зв'язків між явищами. У випадку складних систем виключення на перший погляд "непотрібних" чи "нецікавих" взаємодій може суттєво порушити адекватність моделі і є в багатьох випадках принципово неможливим. Отже, не лише аналітичний метод неможливий без синтезу, тобто агрегування частин в структуру, але й синтетичний метод неможливий без аналізу, бо необхідна дезагрегація цілого для пояснення функцій частин. Аналіз і синтез доповнюють, але не замінюють один одного. Системне мислення суміщає обидва ці методи на основі розгляду призначення складної системи.

Основною операцією аналізу є декомпозиція - поділ цілого на частини. Задача розпадається на під задачі, система - на підсистеми, мета - на підцілі. При необхідності цей процес повторюється, що призводить до побудови ієрархічних деревоподібних структур - дерев декомпозиції. Звичайно, об'єкт аналізу є складним, слабо структурованим, погано визначеним, а тому операцію декомпозиції здійснює системний дослідник (СД-експерт), і отримані різними СД-ками результати будуть різними. Якість дерев декомпозиції залежатиме як від кваліфікації СД-ка, так і від застосованої методики декомпозиції. Операція декомпозиції є не чим іншим, як співставлення об'єкта аналізу з деякою моделлю, виділення того, що відповідає елементам моделі, тобто питання повноти декомпозиції є питанням завершеності моделі. Однак і сама модель-основа може відображати реальний об'єкт з різним ступенем деталізації.

Основою для декомпозиції може служити лише конкретна, змістовна модель системи, що розглядається. Отже, в результаті декомпозиції виникає певна деревоподібна структура, що повинна забезпечувати виконання двох суперечливих вимог кількісного характеру: повноти та простоти. Принцип простоти вимагає зменшення розмірів дерева. Отже, аналіз, як спосіб подолання складності, дозволяє повністю звести складне до простого