- це зменшення об'єму вхідних даних, вимог до ресурсів моделюючої ЕОМ, але з іншого боку занадто проста модель не описує суттєві якісні особливості системи і приведе до формування неправильних висновків про поведінку системи. Отже ставиться мета - створити таке описання системи, що дозволяло б передбачити її поведінку та виявляти неочевидні властивості.
ІV. Супровід системи
Накопичення досвіду роботи з системою та її моделлю, уточнення інформації про систему, вдосконалення моделей. Оцінювання граничних можливостей системи, дослідження відмов, виходів з ладу, відхилень від норми. Розширення функцій системи, зміна вимог до неї, нове коло задач, нові умови роботи, включення системи елементом в систему вищого рівня.
Планування. Прямий процес. Обернений процес. Порівняння основних підходів до планування.
Планування є одним із найважливіших процесів, що дозволяє сполучити найімовірніший результат розв'язку проблеми з бажаним результатом при певних діях оточуючого середовища, що вимагає розроблення нових дій та політик, скерованих на зменшення розбіжності між: бажаним та найімовірнішим майбутнім результатом. Планування є процесом мислення, оскільки потребує певних припущень про існуючі реалії, майбутні імовірності та методи виявлення та оцінювання інформації про реалії та майбутнє.
Порівняння основних підходів до планування |
Види діяльності основного процесу планування
Філософія
планування | Структурування проблеми | Ідентифікація та оцінювання альтернативних реакцій | Реалізація обраної реакції
Формальна | Вважається, що проблеми можуть точно характеризуватися за допомогою кількісних моделей та існує консенсус на визначення проблеми. | Альтернативи можуть обмежуватися особами, чиї витрати та прибуток можуть бути виміряними об'єктивно в термінах спільних для всіх виборів критеріїв. | Вважається, що здійснення плану є природнім наслідком з логіки його формулювання.
Інкрементна | Вважається, що консенсус з визначення проблеми відсутній, однак не пропонується метод, що дозволив би охарактеризувати багатогранність. | Альтернативи можуть обмежуватися особами, які являють маргінальні або малі модифікації існуючих планів. Припускаються торги та компроміси для обрання плану між "прийнятим" та
оптимальним. Немає точного критерію | Попередня гнучкість дозволяє користувачам плану адаптувати його згідно потреб та інтерпретації мети планування
Системна | Вважається, що консенсус відсутній та рекомендується використовувати точні методи структурування проблеми, що охоплюють діапазон можливих сприйнять. | Обмеження на діапазон ідентифікованих альтернатив послаблені, і застосовується суміш якісних та кількісних методів, ідентифікації критеріїв, визначення їх важливості та обрання плану реалізації важливих критеріїв. | Вважається, що на реалізацію впливають суб’єктивні оцінки адекватності та релевантності плану користувачами. Важлива модифікація плану, що забезпечуватиме збіжність із потребами користувача
Прямий процес (процес, що проектується) починається з малої кількості політик планування та продукує множину можливих результатів, а обернений (бажаний) починається з малого числа бажаних результатів та продукує множину варіантів політик.
Прямий процес планування реалізується за допомогою наступних кроків:
Ідентифікується загальне призначення задачі планування.
Встановлюється єдиний елемент, або фокус (проблема в загальному), що розміщується у вершини ієрархії.
На другому рівні ієрархії включаються економічні, політичні та соціальні сили, що впливають на результат.
Третій рівень утворюють актори, які маніпулюють цими силами.
Четвертий рівень утворюють цілі кожного актора.
П'ятий рівень описує політики кожного з акторів, котрі вони використовують для досягнення своїх цілей.
На шостому рівні описуються можливі сценарії, або результати, котрих прагне досягнути кожен актор застосовуючи свої політики.
Останній рівень ієрархії - узагальнений результат, котрий є результатом реалізації всіх цих сценаріїв. Це є логічний результат як комбінація спроб різних акторів сформувати його так, щоб задовольнити свої інтереси. Внаслідок протилежності цих інтересів один або декілька акторів можуть почати змінювати свої політики, щоби спробувати досягнути нових планових результатів, що є ближчими до тих, котрих вони бажають.
Це й означає, по суті, перехід до оберненого процесу. Отже, процес планування в прямому напрямку починається з визначення мети планування і побудови ієрархії процесу.
Обернений процес реалізується в наступній послідовності:
Кожен актор визначає для свого другого рівня один або декілька бажаних сценаріїв, котрі він бажає реалізувати, та визначає пріоритети цих сценаріїв з точки зору їх впливу на узагальнений варіант бажаного майбутнього.
Третій рівень включає перелік проблем та ситуацій, що можуть завадити реалізації сценаріїв.
На четвертому рівні знаходяться актори (незалежно від того, чи вони згадані, чи ні при прямому процесі), які можуть вплинути на розв'язання проблем.
На п'ятому рівні описуються цілі акторів, що можуть вплинути на розв'язання проблем.
На шостому рівні описуються політики впливових акторів.
Сьомий рівень включає політики або зміни в цілях окремих акторів, котрі за умови їх використання можуть впливати на реалізацію бажаних майбутніх станів.
Після визначення пріоритетів цих політик або цілей в оберненому процесі повторюється ітерація прямого процесу з використанням лише найважливіших з них. Вони використовуються разом з політиками попередньої ітерації прямого процесу, що належать тим акторам, які прагнуть змін. Пріоритети в наступному прямому процесі переглядаються лише з рівня цілей, або якщо є рівень політик, то з цього нижчого рівня. Після цього порівнюються пріоритети узагальненого результату повторного прямого процесу з пріоритетами бажаних майбутніх станів першого прямого процесу, щоб визначити, чи наближається логічне майбутнє до бажаного. Якщо цього немає, то реалізується друга ітерація оберненого процесу, на котрій змінюються пріоритети бажаних майбутніх станів та/або перевіряються нові політики. Ті елементи, що знову отримали більший пріоритет, використовуються на третій ітерації прямого процесу.
10. Оформлення результатів системного дослідження. Принципи та складові бізнес-плану досліджуваної системи
Остаточний висновок про правильність та корисність СА чи його неправильності можна зробити лише на основі аналізу його практичного застосування. За останні роки в СА посилилася увага до проблем впровадження його результатів в практику. Бізнес-план є письмовим документом