Обєктно-орієнтоване програмування

1. Об'єктно-орієнтоване програмування. Поняття та принципи. Основні можливості та властивості програмного середовища

Центральними в ООП є поняття класу та об'єкта. Образно кажучи, ООП полягає не стільки у використанні класів і об'єктів у програмі, скільки в заміні принципу програмування "від функції до функції" принципом програмування "від класу до класу". Об'єкт - це структурована змінна, яка містить всю інформацію про деякий фізичний предмет або про реалізоване в програмі поняття. Клас опис великої кількості таких об'єктів та виконуваних над ними дій Основні поняття об'єктно-орієнтованого програмування: інкапсуляція, наслідування і поліморфізм. Інкапсуляція даних, тобто логічне пов'язування даних з конкретною операцією. Інкапсуляція даних означає, шо дані є не глобальними - доступними всій програмі, а локальними - доступними тільки для малої її частини. Під інкапсуляцією слід розуміти також і захист даних. Для цього в структурі class використовується специфікатор розділу рrivate, який містить дані і методи, доступні тільки для самого класу. Якщо дані і методи містяться в розділі public, то вони доступні за межами класу. Розділ protected містить дані і методи, доступні з класу і будь-якого його похідного класу. Наявність останніх дозволяє вести мову про ієрархію класів, де є класи – батьки - шаблони для створення класів - нащадків. Об'єкти, які отримані з опису класу, називають екземплярами цього класу.

Другим важливим поняттям є наслідування. Новий, або похідний клас може бути визначений на основі вже наявного, або базового. При цьому новий клас зберігає всі властивості старого: дані об'єкта базового класу включаються в дані об'єкта похідного, а методи базового класу можуть бути викликані для об'єкта похідного класу, причому вони будуть виконуватися над даними включеного в нього об'єкта базового класу. Інакше кажучи, новий клас успадковує як дані старого класу, так і методи їхньої обробки. Якщо об'єкт успадковує свої властивості від одного батька, то говорять про одинарне наслідування. Якщо ж об'єкт успадковує атрибути від декількох базових класів, то говорять про множинне наслідування. Простий приклад наслідування - визначення структури, окремий член якої є раніше визначеною структурою.

Третім важливим поняттям с поліморфізм. Він ґрунтується на можливості включення в дані об'єкта інформації про методи їхньої обробки (у вигляді вказівників на функції). Принципово важливо, що такий об'єкт стає "самодостатнім''. Будучи доступним у деякому місці програми, навіть при відсутності повної інформації про його тип, вона завжди може коректно викликати властиві йому методи. По аморфною називається функція, яка незалежно визначена в кожнім із групи похідних класів і, яка має в них загальне ім'я. Поліморфна функція володіє тією властивістю, що при відсутності повної інформації про те, об'єкт якого з похідних класів у даний момент обробляється, вона тим не менше коректно викликається в тому вигляді, до якого вона була визначена для даного конкретного класу. Практичний зміст поліморфізму полягає в тім, що він дозволяє посилати загальне повідомлення про збір даних будь-якому класу, причому і батьківський клас, і класи-нащадки дадуть відповідь на повідомлення відповідним чином, оскільки похідні класи містять додаткову інформацію Програміст може зробити регулярним процес обробки несумісних об'єктів різних типів при наявності в них такого поліморфного методу.

Різницею між звичайною мовою програмування і об’єктно-орієнтованою мовою програмування є те, що в першому випадку структурними одиницями виступають дані та команди, а в іншому – візуальні об’єкти, котрі називаються компонентами.

Формою називають компонент, який володіє властивостями вікна Windows і призначений для розташування інших компонентів на собі. Компоненти на формі можуть бути видимими та невидимими. Видимі призначені для організації діалогу з користувачем. Це різні кнопки, списки, текстові поля, зображення тощо. Вони відображаються на екрані під час виконання програми. Невидимі компоненти призначені для доступу до системних ресурсів комп’ютера.

Проект – це сукупність файлів, зяких складається програма.

Головне меню оболонки складається з основних елементів (закладок), що містять в собі усі команди, котрі забезпечують функціональні можливості.

Панель інструментів – служить для розташування кнопок інструментів. На ній можуть бути розміщені кнопки всіх команд, що знаходяться в головному меню.

Палітра компонентів розташована в головному вікні і має вигляд багатосторінкового блокнота. Кожній сторінці відповідає свій набір компонентів.

Інспектор об’єктів дає можливість задавати початкові значення влстивостей об’єкта та їхню реакцію на стандартні події.

Редактор коду знаходиться в окремому вікні. Це вікно складається з двох половинок: перша – безпосередньо вікно редактору, а друга – вікно ієрархії проекту (створені класи, функції тощо).

2. Об'єкти програмування Form та Label, їх властивості.

Створення форми з надписами на ній.

Об’єкт Form використовують для створення програмою нового вікна. Серед його основних властивостей є: ActiveControl (активний об’єкт), AutoScroll (смуги прокручування), BorderStyle (розміри вікна), Width, Height (ширина і висота), Font (шрифт), HorizScrollBar, VertScrollBar (параметри смуг прокручування), Icon (піктограма), Name (назва форми), Caption (заголовок), Color (колір фону), Cursor (вигляд вказівника мишки), Enabled (доступність об’єктів), Left, Top (координати лівого верхнього кутка форми), Position (розміщення та розміри вікна форми), WindowState (стан вікна).

Об’єкт Label використовують для створення текстових полів (написів) у вікні програми. Крім аналогічних до об’єкту форми властивостей, він володіє ще й наступними: Align (вирівнювання поля), Alignment (вирівнювання тексту в межах поля), AutoSize (приведення меж поля до границі тексту), Visible (видимість об’єкту), WordWrap (перенесення слів тексту у новий рядок).

Кожна програма в ВСВ має хоча б одну зв'язану з ним ому, яка називають головною формою. Головна форма з'являється на