Така архітектура непридатна для з'єднань між будинками (навіть якщо вони розташовані близько).

МЕРЕЖЕВІ МОЖЛИВОСТІ ОС WINDOWS NT

13.1. Загальна характеристика операційної системи Windows NT

Windows NT — це 32-розрядна операційна система з пріоритетною багатозадачністю. Вона належить до ОС, які працюють у режимі витіснення, з вбудованими мережевими функціями та системою безпеки. Інші характеристики цієї ОС такі:

наявність графічного інтерфейсу;

сумісність з різними ОС (OS/2, MS-DOS, Windows 3.x, 95, POSIX);

можливість перенесення ОС на RISC- та CISC-процесори;

масштабованість - можна працювати на одно- та багатопроцесорних системах, підтримка кластерів комп'ютерів;

система безпеки створює для кожного застосування повністю незалежне -оточення;

поліпшені можливості локалізації завдяки підтримці стандарту ISO Unicode.

ОС Windows NT буває двох конфігурацій:

Windows NT Workstation (робоча станція Windows NT);

Windows NT Server (сервер Windows NT).

Система Windows NT Workstation підтримує роботу до десяти користувачів. Вона може виконувати серверні функції у невеликих мережах робочих груп. Windows NT Server орієнтовано на виконання серверних функцій у великих мережах з інтенсивними потоками.

ОС WNT має модульну структуру. Головні вирішення, вперше застосовані у ній, були свого часу новаторськими. Багато з них запозичили інші операційні системи, зокрема Windows 95. ОС Windows NT не можна однозначно зачислити ні до однорангових, ні до мереж з призначеним сервером. З одного боку, Windows NT підтримує однорангову модель, і навіть сервер Windows NT не є призначеним (за ним може працювати користувач). З іншого, у мережі WNT можна функційно закріплювати за серверами та робочими станціями певні функції, конфігуруючи їх як файлові сервери, сервери баз даних, застосувань тощо. Така модель є гнучкішою, ніж у системах Netware. Цим пояснюється популярність WNT як ОС для систем керування нижчого та середнього класу складності.

Назва Windows 2000 з маркетингових міркувань замінила Windows NT 5, однак ця система є продовженням NT і її розвитком. У процесі створення цієї системи проектувальники намагалися:*

перенести в W2000 деякі вирішення та можливості W98, яких не було у WNT 4, а саме: повна підтримка Plug and Play та уніфікована драйверна модель, засоби адміністрування;

зменшити загальну вартість (Total Ownership Costs), що відображено у комплексі засобів IntelliMirror, який є розвитком аналогічних засобів W98;

підтримати загальногалузеві тенденції, вирішення та стандарти (служба каталогів Active Directory, підтримка LDAP, динамічна DNS);

запровадити можливості, властиві ОС корпоративного рівня (розподілені файлові системи, зовнішні бібліотеки та міграція даних, підтримка RAID-масивів та ін.).

W2000 використовує ядро та загальну модель функціювання WNT 4.

13.2. Архітектура Windows NT

Для того, щоб ліпше зрозуміти мережеві функції WNT, розглянемо її архітектуру (рис. 43.1).

Рівень апаратних абстракцій (Hardware Abstraction Layer (HAL)) віртуалізує апаратні інтерфейси, робить решту операційної системи незалежною від конкретних особливостей апаратури. Цей рівень допомагає також переносити WNT на іншу апаратну платформу (ідею віртуалізації ми вперше описали на прикладі віртуального термінала, файлу, емуляції систем). Рівень апаратних абстракцій дає змогу "приховати" від інших рівнів ОС особливості реалізації симетричних багатопроцесорних систем.

Ядро (Kernel) координує виконання базових операцій WNT. Воно відповідає за плану-вання та диспетчеризацію роботи процесора(рів), зокрема диспетчеризацію різних потоків керування. Потік керування визначають у контексті процесу, він є деякою послідовністю команд.

. Файлові системи Windows NT

W2000 підтримує декілька файлових систем - FAT, FAT32, NTFS4, NTFS5.

Файлова система FAT - одна з перших файлових систем, розроблена 1981 р. для MS DOS. Назва її походить від назви головної системної таблиці FAT (File Allocation Table) цієї системи. Спочатку система працювала з невеликими за обсягом дисками (дискетами) (FAT12). Згодом розмір запису FAT збільшили з 12 бітів до 16, і система змогла працювати з розділами обсягом 32 Мбайт. Том FAT має структуру,

Першим у томі FAT є завантажувач (bootsrap) (якщо розділ завантажувальний) та блок системних параметрів. Після цього декілька наступних кластерів займають дві копії FAT. Далі є область кореневого каталогу, яка містить записи про файли кореневого каталогу. Кожний запис про файл має 32 байти і містить ім'я файлу (вісім символів назви та три - розширення), байт атрибутів, час зміни, дату зміни, перший блок файлу, розмір файлу. Оскільки розмір кореневого каталогу обмежений, то й кількість файлів у кореневому каталозі обмежена.

Блок — це одиниця форматування (розмітки) диска. Під час форматування диск розділяють на блоки і надалі читати або записувати інформацію можна лише поблоково. Кластер - це певна кількість блоків, яка є найменшою адресованою одиницею для фай-лової системи. Як звичайно, чим більший розмір диска, тим більший розмір кластера.

Інші каталоги, вкладені у кореневий, відображувані як файли, і їхній розмір обмежений розміром файлу.

Окремі біти байта атрибутів визначають, чи файл є файлом каталогу, позначкою тому. Тут же записано чотири атрибути, доступні користувачу: архівний, системний, схований, тільки для читання.

У FAT використано таку схему збереження файлів. FAT розділено на фіксовані комірки, кожна з яких відповідає певному кластеру твердого диска. Адреса комірки - першого кластера файлу - зберігається у каталоговому записі файлу. Якщо файл займає більше, ніж два кластери, то у першій комірці FAT розміщено номер комірки, яка відповідає наступному кластеру файлу, і т. д. Ланцюжок завершується, якщо в комірці записано код FFF.

З принципу дії FAT випливають її переваги та недоліки. FAT пропонує просту схему збереження та відшукання інформації, яка економно використовує дискові ресурси. Водночас

схема дає змогу зберігати файли окремими несуміжними фрагментами, що збільшує
час