TOTAL LENGTH — загальна довжина пакета в байтах. Максимальне значення цього поля - 65 535 байт.

IDENTIFICATION - ідентифікатор "великого" пакета, один для всіх його фрагментів. Окремий фрагмент визначають унікально за адресами відправника та одержувача, протоколом вищого рівня та ідентифікатором.

Під час передавання по internet IP-пакет проходить через багато коми 'ютерних систем, колена з яких має обмеження — максимальний розмір кадру (Maximum Transfer Unit (MTU)). Тому, щоб передати інформацію у систему з меншим розміром кадру, великі , h пакети доводиться розділяти на менші, а потім знову об 'єднувати їх. Оскільки деякі апаратні пристрої не можуть правильно фрагментувати та дефрагментувати пакети, то у мережі TCP/IP виникають збої. Стандарти передбачають, щоби всі маршрутизатори працювали з пакетом довжини не менше 576 байт. Є технологія MTU Discovery, яка дає змогу перед передаванням виявити всі обмеження MTU. В цьому випадку відправник може заборонити фрагментацію (у полі Flags перший біт дозволяє фрагментацію (0) або забороняє її (1). Останній біт =7 означає останній фрагмент пакета). Зазначимо, що маршрутизатори тільки фрагментують пакети, а не збирають їх. Збирання виконує одержувач.

FLAGS - ознака того, що пакет фрагментовано.

FRAGMENT OFFSET - зміщення від початку фрагментованого пакета.

TIME TO LIVE— час перебування пакета в мережі. Введення такого параметра дає змогу уникнути необмеженого в часі перебування пакета в мережі. Для цього під час формування пакета йому присвоюють конкретний час. Пізніше під час кожного опрацювання пакета в марш-рутизаторі час зменшується. Коли значення поля досягне 0, пакет буде знищено. На практиці замість часу перебування часто використовують ціле число - максимальну кількість транзитних маршрутизаторів і в разі кожного опрацювання пакета зменшують його на 1.

PROTOCOL - протокол транспортного рівня, до якого спрямований пакет (TCP, UDP, ІСМР, IGMP).

HEADER CHECKSUM - контрольна сума (КС), яка захищає заголовок пакета. Оскільки деякі поля змінює кожен маршрутизатор, то КС доводиться щоразу переобчислювати. Це, та ще заповнення поля опцій є суттєвим джерелом затримки.

SOURCE IP ADRESS - адреса джерела інформації.

DESTINATION IP ADDRESS- адреса призначення.

ID OPTIONS - необов'язкові параметри, пов'язані з режимами безпеки та маршрутизацією (детальніше див. Д. 10.14).

PADDING -заповнення пропусками до цілого числа 32-бітових слів.

10.5. Маршрутизація в мережах TCP/IP

Як уже зазначено, мережа TCP/IP складається з локальних мереж, сполучених маршрутизаторами (рис. 10.6). У маршрутизаторах є інформація про локальні мережі, приєднані до internet.

Кожен гост мережі може підтримувати статичну маршрутизацію. Для цього він має спеціальний файл, у якому зазначено маршрут передавання пакета для конкретних адрес призна-чення. Під час підготовки пакета до передавання в його заголовок записують адреси джерела та призначення. Якщо адреси локальних мереж у них збігаються, то передавання пакета відбувається в межах цієї ЛМ, в іншому випадку виконується перевіряння файлу статичної маршру-тизації на гості. Якщо ж і тут маршруту з'ясувати не вдалося, то пакет переходить на розташовану у тій же ЛМ станцію, адреса якої в параметрах конфігурації госта записана як шлюз за замовчуванням (Default gateway). Таким шлюзом (фактично маршрутизатором) є комп'ютер, де зберігаються таблиці, за допомогою яких, якщо відома адреса призначення пакета, визнача-ють адресу наступного маршрутизатора або локальної мережі. Шлюз спрямовує отриманий пакет на визначену таким чином адресу.

У файлі конфігурації станції можна задати декілька адрес маршрутизаторів за замовчуванням. Якщо один з них не працює, то станція звертається до іншого.

Важливим у маршрутизації є поняття автономної системи. Автономна система (АС) -це комплекс з однієї або кількох мереж, сполучених маршрутизаторами, у якому підтримується

Шини введення-виведення РСІ, РСІ-Х, Future I/O, NGIO, System I/O

В архітектурі комп'ютера введення-виведення даних через адаптери, приєднані до роз'єднувачів, розширення відбувається за посередництвом внутрішньої шини введення-виведення. Ця шина приєднана до системної шини комп'ютера, і від її характеристик значно залежать параметри передавання даних через адаптер.

Архітектури шин уведення-виведення мають деяку історію. Наприклад, у наявних сьогодні комп'ютерів-можна виявити шиниі (та відповідні-роз'єднувачі) архітектур ISA, EISA, PCI. Найновішою з них є шина РСІ, яка набула масового поширення з середини 90-х років.

Шину РСІ (Peripheral Component Interconnect) використовують для сполучення системної внутрішньої шини комп'ютера з периферійними пристроями. Вона реалізує паралельне передавання інформації. Ширина шини 32 біти, отже, за один раз відбувається передавання 4 байтів. Шина стандарту РСІ 2.0 працює з частотою 33 МГц. Тому максимальна теоретична швидкість передавання по такій шині - 132 Мбайт/с (в EISA максимум - 33 Мбайт/с). На різних стадіях передавання провідники шини використовують для передавання команд та даних.

У шинах ISA та EISA запит від периферійного пристрою на обслуговування повинен пройти міст, шину пам'яті, кеш шини, локальну шину процесора. Шина РСІ сполучена з локальною шиною процесора через спеціальний міст напряму. Це дає змогу одночасно виконувати декілька операцій, наприклад, читання пам'яті процесором та роботу пристрою з кешем моста. Це також забезпечило незалежність шини РСІ від типу процесора (тому РСІ працюють, наприк-лад, у комп'ютерах Macintosh та з процесорами Alpha).

У шині РСІ передавання адрес і даних відбувається в різних циклах. Однак завдяки підтримці пакетного передавання та