режиму володіння шиною передавання значно прискорене. Перед початком такого передавання передавач та приймач домовляються про обсяги переда-вання, а потім передавання відбувається безперервним потоком, який не можуть перервати інші пристрої.
Шина РСІ підтримує автоматичне конфігурування, Plug-and-Play, прямий доступ до пам'яті, перевіряння даних на парність.
На відміну від ISA, у якій кожен периферійний пристрій повинен користуватися окремим перериванням, РСІ дає змогу пристроям застосовувати одне переривання. В ISA реалізоване переривання за фронтом (edge-triggered interrupt), тоді як у РСІ - переривання за рівнем (level-triggered interrupt). У разі переривання за рівнем ПК відстежує рівень напруги на лінії переривань (а їх у РСІ чотири). Якщо рівень напруги змінився, наприклад, з 5 В до 0 - то це означає, що один з пристроїв, приєднаних до лінії, виставляє переривання. Після цього процесор опитує всі пристрої,
Передавання даних через послідовний порт стандарту RS-232C
Стандарти інтерфейсів фізичного рівня для передавання на коротку відстань, для приєднання терміналів, різних пристроїв тощо становлять окрему групу.
Ці стандарти класифікують як інтерфейси, окреслюючи цим той факт, що вони описують набір сигналів на межі між терміналом та комп 'ютером, модемом та комп'ютером тощо.
Передавання даних через послідовний порт стандарту RS-232C використовує двопро-водову лінію зв'язку, двополярні сигнали амплітудою 25 В. Стандарт розроблено за часів слабкого використання інтегрованих мікросхем. Максимальна швидкість передавання даних -20 000 біт/с, однак реальна швидкість залежить від відстані передавання. Стандарт RS-232C розроблено ще 1969 р. Американською асоціацією електронної промисловості (American Electronics Industries Association (AEIA, або EIA)), тому його інколи позначають як ЕІА RS-232C. 1TU розробив комплекс аналогічних стандартів V.24 (механічні характеристики) і V.28 (електричні характеристики), які за функціями відповідають ЕІА RS-232C.
У поліпшених стандартах RS-422, RS-423 враховано рівні сигналів інтегрованих мікросхем, призначені для передавання даних на більші відстані і з більшою швидкістю.
Стандарт RS-422 регламентує роботу симетричної ланки зв'язку та використання коаксіальних кабелів. Передавання інформації виконується на відстань до 1220 м зі швидкістю до ЮМбіт/с.
Стандарт RS-423 за можливостями посідає проміжне становище між RS-232C та RS-422. Він описує використання двопроводової несиметричної лінії зв'язку. Максимальна довжина лінії 1220 м. Середня швидкість передавання 3 Кбіт/с. За максимальної швидкості 300 Кбіт/с довжина лінії не перевищує 12.2 м.
Незважаючи на те, що інтерфейси RS-423/422 забезпечують ліпші характеристики передавання і були плановані для заміни RS-232C, вони не набули широкого використання.
7.4. Використання паралельного порту для передавання даних
Паралельний порт стандарту Centronics застосовують, як звичайно, для приєднання принтера, стримера та інших периферійних пристроїв. Теоретична максимальна швидкість передавання даних через цей порт - 500 Кбіт/с, реально - не більше 200 Кбіт/с. Довжина кабелю - не більше 3 м. Буфер має ємність 64 байт. Отже, передавання через паралельний порт, незважаючи на обмеження, більш ніж удвічі швидше, ніж через послідовний.
У 1992 p. IEEE затверджено швидкісний стандарт передавання даних через паралельний порт (стандарт ЕРР), який дає змогу передавати дані через двонапрямлений порт Fast Centronics зі швидкістю 2 Мбіт/с. У цьому разі використовують DMA - прямий доступ до пам'яті. Пізніше з'явився стандарт ЕСР (Zippy), який також використовує порт Fast Centronics, однак інший алгоритм стиснення.
На практиці використання паралельних портів для передавання даних у комп'ютерних мережах поширене мало (головно для прямого сполучення комп'ютерів).
7.5. Шина USB
USB (Universal Serial Bus) - нова послідовна шина для приєднання периферійних пристроїв до комп'ютера.
Чому використали не паралельний, а послідовний канал? Для суттєвого збільшення швидкості передавання по паралельному каналу треба використовувати велику киіькість дротів (8,16, 32, 64). Якщо довжина дротів достатньо велика (більше кількох метрів),
то суттєвими стають розбіжності у часі надходження імпульсів до одержувача.
Потрібно застосовувати механізми узгодження моментів надходження імпульсів. Крім того, передавання у сусідніх дротах генерує завади (порівняйте з NEXT). Виникає потреба скручувати дроти для зменшення завад, що для такої кількості складно. Послідовний канал має значно більші резерви щодо збільшення швидкості.
Стандарт USB розроблено фірмою Intel (уперше його підтримку реалізовано у чіпсеті Triton II - 82430НХ), його підтримують усі пізніші чіпсети цієї фірми. Одночасно з Intel над стандартом працювали IBM, Compaq, Digital, Microsoft, NEC, Northern Telecom; вони сформували консорціум USB Implement Forum, який займається розвитком USB.
Шина USB дає змогу приєднувати, налаштовувати, використовувати пристрої під час роботи госта. Розподіл перепускної здатності шини планується гостом та реалізується шляхом розсилання маркерів.
У мережі USB є три типи пристроїв гост (точніше, контролер USB госта) керує передаванням;
концентратор організовує приєднання інших концентраторів та пристроїв;
функція — відповідає певному кінцевому пристрою, приєднаному до мережі з чітко визначеною прикладною функцією (насправді в одному пристрої може бути реалізовано і декілька різних функцій).
Мережа має топологію дерева, у корені якого розташований гост-контролер, гілками є концентратори, а листям - функції. Звичайно гост-контролер інтегрований з кореневим концентратором (Root hub), що забезпечує декілька портів (найчастіше - два) для приєднання пристроїв. Логічно пристрій, приєднаний до будь-якого концентратора USB і правильно сконфігурований, можна трактувати як приєднаний безпосередньо до госта-контролера.
Функції відображають пристрої, здатні приймати та передавати інформацію по шині, реагувати на керівну інформацію. Вони можуть бути суміщені з концентратором. Перед використанням функція повинна бути сконфігурована -для неї треба виділити частину смуги перепускання та обрати параметри налаштування.
Кабельний концентратор має декілька портів. У кожного концентратора є висхідний порт (Upstream port), призначений для приєднання до госта або концентратора верхнього рівня, та низхідні порти (downstream ports), призначені для приєднання концентраторів нижнього рівня та функцій. Концентратор розпізнає приєднання та від'єднання