У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


мережі з метою досягнення мінімального рівня вартості експлуатаційних характеристик та відповідає за цілісність даних, що передаються в мережі. Функції транспортного рівня містять наскрізне послідовне керування, наскрізне керування потоком, знаходження та виправлення помилок, поточний контроль якості послуг. Транспортний рівень забезпечує передачу даних з тією степінню надійності, яка потрібна прикладним програмам. Модель OSI визначає п’ять класів сервісу, який надає транспортний рівень. Ці класи сервісу відрізняються послугами, що надаються: терміновістю, можливістю поновлення перерваного зв’язку, мультиплексуванням декількох з’єднань, утворених для різних прикладних протоколів через загальний транспортний протокол, а головне – виявлення та виправлення похибок передавання, таких як викривлення, втрата та дублювання пакетів. Вибір класу сервісу транспортного рівня визначається вмінням прикладної програми перевіряти дані та надійністю всієї системи транспортування у мережі.
Починаючи з транспортного рівня, всі вищерозташовані протоколи реалізуються програмними засобами, які звичайно підключаються до складу мережної операційної системи.
В якості прикладу транспортних протоколів можна навести протоколи TCP i UDP стека ТСР/ІР і протокол SPX стека Novell.
Протоколи нижніх чотирьох рівнів узагалнено називають транспортною підсистемою, або транспортною службою, так як вони повністю розв'язують задачу транспортування повідомлень із заданим рівнем якості у составних мережах з довільною топологією та різними технологіями. Інші три рівні розв'язують задачі надання прикладних сервісів на основі транспортної підсистеми, що є.
Третій рівень – мережний рівень відкритих систем – реалізує додаткові функції маршрутизації для того, щоб “кадри” канального рівня були прозорі (доступні) для різноманітного мережного обладнання, засобів передавання та доступу. Мережний рівень слугує для роботи у довільних мережних топологіях із збереженням простоти передавання пакету у базових топологіях. Раніше взаємодію неоднорідних (за топологією) мереж забезпечували за допомогою прикладних програм.
Канальний рівень не дозволяє виконувати адресацію у складених мережах. Тому під час об’єднання мереж у кадри канального рівня додається заголовок мережного рівня. Цей заголовок дозволяє знаходити адресата у мережі із будь-якою топологією.
Повідомлення мережного рівня прийнято називати пакетами (packets). Заголовок пакета мережного рівня має уніфікований формат, який не залежить від форматів кадрів канального рівня мереж, які входять у об’єднану мережу. Основне місце у заголовку мережного рівня відводиться адресі отримувача. При цьому застосовується не МАС-адреса, а складена адреса – номер мережі і номер абонента у цій мережі. Така адресація дозволяє протоколам мережного рівня складати точну схему зв’язку та вибирати оптимальні маршрути за будь-якої топології. Заголовок пакета мережного рівня може також містити додаткову інформацію, наприклад, час життя пакета у мережі, інформацію про зв’язки між мережами, дані для фрагментації та збирання пакету, інформацію про завантаженість мережі, вимоги до якості обслуговування і таке інше.
Логічне з’єднання на мережному рівні забезпечує механізм доставки пакетів від відправника до отримувача у масштабі часу, який визначається мережним протоколом, що застосовується. За цим різні мережні протоколи можуть вносити різні технологічні затримки у передачу даних.
Ключовим поняттям мережного рівня є поняття абстрактної комутаційної системи або міжмережного обміну. Комутація під час передавання маленьких блоків, а не файлів або великих повідомлень, має ряд переваг. По-перше, вона напряму відображається у базове мережне обладнання, що робить її дуже ефективною. По-друге, вона відокремлює процеси передачі даних від прикладних програм, дозволяючи комп’ютерам обробляти мережний трафік, не знаючи, які прикладні програми передають його. По-третє, вона робить систему гнучкою, підтримуючи мережні протоколи загального призначення. В-четверте, вона дозволяє адміністраторам мереж вводити нові мережні технології, модифікуючи тільки програмне забезпечення мережного рівня, не вносячи при цьому ніяких змін у прикладні програми. Логіка об’єднаної мережі відокремлює мережну взаємодію від деталей мережних технологій і приховує низькорівневі подробиці від користувача. Вона визначає проектування програм і фізичну адресацію та маршрутизацію.
Є два методи призначення мережної адреси:

у першому методі мережна та канальна адреси не співпадають, що забезпечує гнучкість за рахунок незалежності від формату адреси канального рівня. Недоліком методу є необхідність повторної (найчастіше вручну) нумерації станцій у мережі. Даний метод знайшов застосування у мережах, побудованих на базі протоколу ІР;

у другому методі на мережному рівні застосовується адреса канального рівня. Це позбавляє адміністратора від привласнювання адрес вручну і встановлення відповідності між мережними та канальними адресами одного й того ж абонента у мережі. Однак цей метод призводить до складностей інтерпретації адреси вузла в мережах із різними форматами адрес. Метод знайшов застосування у мережах, побудованих на базі протоколу ІРХ.

На мережному рівні діють два види протоколів. Перший відноситься до визначення правил передачі пакетів від кінцевих вузлів до маршрутизаторів і між маршрутизаторами. Протоколи мережного рівня реалізуються драйверами операційної системи, а також програмними та апаратними засобами маршрутизаторів. Прикладами протоколів мережного рівня є протокол ІР стека ТСР/ІР і протокол міжмережного обміну пакетами ІРХ Novell.
Другий рівень– канальний рівень відкритих систем – формує з даних, що передаються на фізичному рівні, так звані кадри (frame) або послідовності кадрів. На цьому рівні здійснюється також керування доступом до передавального середовища, яке використовується кількома машинами. У локальних мережах застосовується поділюване середовище. Основним призначенням канального рівня є прийом кадру з мережі та відправлення його в мережу. Під час виконання цієї задачі канальний рівень здійснює:

фізичну адресацію повідомлень, що передаються;

дотримання правил застосування фізичного каналу;

виявлення несправностей;

керування потоками інформації.

Функції канального рівня реалізуються встановленими у комп’ютерах мережними адаптерами та відповідними драйверами, а також різним комунікаційним обладнанням: мостами, комутаторами, маршрутизаторами.
ІЕЕЕ (Institute of Electrical and Electronics Engenierings, Інститут електротехніки та електроніки) запропонував

Сторінки: 1 2 3