Основними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо, а також довідки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами місцевого і регіонального самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами.

Соціологічна інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.

Основними джерелами є документовані або публічно оголошені відомості, і яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень.

Право власності на інформацію - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження інформацією. Інформація є об'єктом права власності громадян, організацій. Внаслідок інформації щодо об'єктів своєї власності має право здійснювати будь-які законні дії. Підставами виникнення права власності на інформацію є:

- створення інформації своїми силами і за свій рахунок;

- договір на створення інформації;

- договір, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.

Інформація, створена на кошти державного бюджету, є державною власністю. Інформацію, створену на правах індивідуальної власності, може бути піднесено до державної власності у випадках передачі її на зберігання у відповідні банки даних, фонди або архіви на договірній основі.

1 Інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншим законодавством. Ціни та ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених Законом.

Інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб.

Учасниками інформаційних відносин є громадяни, юридичні особи або держава, які набувають передбачених законом прав і обов'язків у процесі інформаційної діяльності.

Основними учасниками цих відносин є: автори, споживачі, поширювачі, зберігачі інформації. Учасники мають право одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію у будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків передбачених законом.

Кожен учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про:

- діяльність органів державної влади;

- діяльність народних депутатів;

- діяльність органів місцевого і регіонального самоврядування та місцевої адміністрації.

Учасники інформаційних відносин зобов'язані:

- поважати інформаційні права інших суб'єктів;

- використовувати інформацію згідно закону або договору;

- забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин;

- забезпечувати доступ до інформації всім споживачам на умовах, передбачених законом або угодою;

- зберігати її у належному стані протягом встановленого терміну і надавати іншим громадянам, юридичним особам або державним органам у передбаченому законом порядку;

- компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел у одержання інформації за винятком випадків, передбачених законом.

Суб'єкт права на інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права. Забороняється вилучення друкованих видань, експонатів інформаційних банків, документів із архівних, бібліотечних, музейних фондів та знищення їх з ідеологічних чи політичних міркувань.

Отже, у сучасному світі жодне суспільство не можуть досягти високого рівня економічного, культурного, соціального або наукового розвитку, властивого державам, що об'єдналися за допомогою сучасної глобальної інформаційної інфраструктури, якщо з якихось причин вони залишатимуться ізольованими від цієї сфери. Комп'ютерні мережі вже зараз впливають на життя мільйонів людей, їх послугами користуються органи державної влади, політичні угрупування і партії, громадські, релігійні організації. Інформаційна і комунікаційна технології можуть відіграти важливу роль і для розвитку суспільства.

1.2 Суть інформаційно-комунікаційних зв'язків в управлінській діяльності

Інформація також відіграє вагому роль для державного управління, зокрема, у комунікаційних зв'язках .

Комунікаційні зв'язки - це обмін інформацією та її змістом між двома або декількома суб'єктами. Система інформаційно-комунікаційних зв'язків - це замкнений контур з інформаційним зворотнім зв'язком, який включає процедури прийняття рішень. Для побудови моделей державного управління загальна концепція систем з інформаційним зворотнім зв'язком дуже важлива, тому що такі системи функціонують як єдине ціле і не можуть існувати окремо. Прийняття рішаень у системах з інформаційним зворотнім зв'язком об'єднує канали інформації та впливу. У такій структурі функція прийняття рішень включає в себе одержання інформації і управління потоком, а також резерви системи. Потік інформації безперервно перетворюється на рішення, а вони, у свою чергу - на дії. У такій структурі існує безперервний зворотній зв'язок по ланцюгу рішень.

Сама ж комунікація у державному управлінні означає обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації.

Клауд Шенон та Уоррер Вівер у праці "Математична теорія комунікацій" дають таке визначення комунікацій : "Це усі дії, за яких один розум впливає на інший".

Комунікаційні зв'язки утворюють комунікаційну мережу.

Комунікаційна мережа - це сукупність індивідів, які постійно взаємодіють між собою на основі створених та функціонуючих інформаційних каналів.

у будь-якій державній установі, у тому числі і Калуській районній раді обмін інформацією пронизує усі управлінські функції, тому комунікації розглядаються як сполучний процес. Якщо комунікації налагоджені погано, рішення можуть бути помилковими , персонал може неправильно розуміти керівні команди, міжособові стосунки можуть деформуватися. Для ефективного функціонування установи необхідно забезпечити належні комунікації. Однак управлінська практика дає можливість констатувати, що створення ефективної, надійної системи обміну інформацією, яка б відповідала вимогам повноти, достатності, оперативності, гнучкості, - це одна із найскладніших проблем в установах.

Комунікації -