захист інформації від несанкціонованого доступу;

вживання ресурсів мережними засобами (обєм оперативної і дискової памяті споживаюча частина виробничності обчислювальної системи);

Можливість використання в мережі декількох серверів;

Типи підтримки топології мережі а також можливість зміни складу мережі;

Перелік підтримуючих мережних засобів (мережних плат, прінтерів, сканерів, модемів і т. д.);

Наявність інтерфейсів з іншими ЛОМ і вихід в Internet і т. д.

Однозначна перевага в користь тої чи іншої СОС при її виборі не просто. Це пояснюється декількома причинами:

різновидом важливості тих чи інших показників якості СОС;

особливості рішаючих задач;

структурних апаратних засобів,

собівартість;

постійною появою нових версій СОС в яких поліпшені деякі параметри по зрівнянню з конкуренційними системами і т.д.

У випадку мережі територіальної роздрібненості неоднорідної по складу апаратних і програмних засобів а також з складними прикладними програмами може показатися важливим простором на базі декількох СОС.

10. В чому полягають головні функції протоколу N- рівня

Вибір протоколу. Якщо на N-рівні використовується декілька протоколів, то потрібно вибрати відповідний.

Налагодження та розривання сполучень. Перед обміном об’єкта потрібно сполучитися з відповідно віддаленим об’єктом та з’ясувати, чи готовий він до обміну. Сполучення налаштовується за згодою обох об’єктів. Розірвати сполучення може N-об’єкт за ініціативою N+1-об’єкта (якщо нормально завершилось передавання) або N-об’єкт за ініціативою N-1-об’єкта (якщо були помилки);

Мультиплексування та розчеплення сполучень. Між N+1- та N-сполученнями може бути декілька співвідношень:

одне N-сполучення використовує одне N+1-сполучення;

кілька N+1-сполучень використовують одне N-сполучення – в цьому випадку використовується мультиплексування;

одне N+1-сполучення використовує кілька N-сполучень – відбувається розчеплення.

Передавання даних. Взаємодія реалізується за допомогою N-протокольних блоків даних, які містять N-протокольну інформацію керування та дані користувача, передані N+1-об’єктом.

Керування потоком даних. Протокольне керування регулює швидкість обміну між двома об’єктами одного рівня в різних системах, його виконує відповідний протокол. Інтерфейс не керування регулює передавання даних між об’єктами двох суміжних рівнів, його описують локальні домовленості.

Сегментування, блокування, зчеплення даних. Якщо інтерфейсний блок N+1-рівня більший, ніж допустимий розмір протокольного блоку N-рівня, то треба виконати сегментування, розділити блок на частини і розмістити у блоках N-рівня. Зчеплення - операція зворотна. Блокування – це функція N-рівня, яка дає змогу об’єднати кілька N+1-блоків в один N-блок(якщо N+1-блоки малі);

Організація послідовності. Ця функція забезпечує на приймальному кінці одержання блоків у такому ж порядку, в якому їх передавали.

Захист від помилок. Цю функцію виконують протоколи багатьох рівнів. Вона підтверджує правильне передавання, виявляє помилки, повідомляє про них, повертає в початковий стан;

Маршрутизація. Функція маршрутизації на N-рівні забезпечує проходження даних через ланцюжок N-об’єктів. Під час цього процесу за певним алгоритмом будується ланцюжок N-об’єктів, через які послідовно проходить інформація;

Селекція інформації. Прослуховування каналу і відбирання з блоків, які проходять через канал, тих, що мають певну адресу.

11. Охарактеризуйте методи комутації в мережах ЕОМ

Мережа складається з сукупності вузлів та каналів зв’язку, що їх сполучають. Вузли забезпечують зберігання та опрацювання даних, а також їх комутацію. Канали зв’язку реалізують передавання даних. Комп’ютери можуть сполучатися каналами зв’язку по-різному. Спосіб сполучення комп’ютерів каналами зв’язку для передавання даних між ними називається методом комутації. Методи комутації поділяються на:

з призначеним каналом;

з комутацією.

В свою чергу методи комутації з призначеним каналом поділяються на двопунктові і багато пунктові.

Двопунктові – це сполучення призначеним каналом двох комп’ютерів. Використовують для передавання великих обсягів інформації;

Багатопунктові – це сполучення трьох або більше комп’ютерів призначеним каналом. Сам канал експлуатується в цьому випадку в режимі розподілу.

У сполучення з комутацією зв'язок не є постійним, а відбувається за запитом. Ці методи комутації поділяють на дві групи: з комутацією каналів та проміжним зберіганням;

з комутацією каналів – канал налаштовується за запитом одного із учасників зв’язку між двома комп’ютерами. Він може складатися з багатьох ланок

з проміжним зберіганням – інформація затримується, накопичується і аналізується в проміжних вузлах передавання. В проміжних вузлах необхідно мати буфери достатніх розмірів для зберігання інформації, процесори для її опрацювання. Щоб уникнути переповнення використовують механізми керування потоком. Серед методів з проміжним зберіганням розрізняють комутацію повідомлень та комутацію пакетів;

комутація повідомлень – під повідомленням розуміють інформаційний об’єкт який необхідно передати (файл, зображення). Таке повідомлення передається, як одне ціле. Оскільки, повідомлення може бути великого розміру, то використання такого методу комутації потребує великих буферів, тривалих затримок передавання (поки не буде прийняте все повідомлення в проміжному вузлі). Тому цей метод не ефективний і на практиці використовується рідко.

комутація пакетів – передбачає що все повідомлення розбивається на пакети фіксованої довжини. Кожен пакет передається незалежно від інших. Такий метод зручний так, як не потрібно чекати у проміжних вузлах приймання повного повідомлення. Одним каналом зв’язку можна одночасно передавати пакети з різних повідомлень різних абонентів мережі, що підвищує ефективність використання каналу. Методи комутації пакетів найбільш поширені. Серед них можна виділити метод комутації віртуальних каналів та передачу данограм.

комутація віртуальних каналів – полягає в тому, що перед початком сполучення в мережу надсилається спеціальний пакет, який проходячи нею, налаштовує з окремих її ланок віртуальний канал. Кожному віртуальному каналу присвоюється унікальний номер. У кожен момент часу в мережі не може бути двох віртуальних каналів з однаковими номерами. Після налагодження віртуального каналу пакети повідомлення надсилаються визначеним каналом. З адресної інформації пакети містять тільки номер віртуального каналу. Після закінчення передавання віртуальний канал розпадається.

передавання данограм – у цьому випадку повідомлення поділяються на окремі незалежні пакети – данограми. Кожна данограма обов’язково містить адреси відправника та