Розробники РауСаsh запропонували концепцію цент-рів приймання платежів. Гаманець продавця встановлю-ється на сайті цієї платіжної системи. Будь-яка фізична особа також може відкрити центр приймання платежів. У цьому випадку реальна Інтернеті-крамниця має тільки віт-рину і кнопку Купувати через PayCash. При натискуванні на цю кнопку здійснюється платіж за вже описаною схемою. У разі успішності цього платежу в Інтернет-крамницю передається повідомлення про здійснення платежу, завірене електронним цифровим підписом.

Лекції № 5-8

Реклама і маркетинг у глобальній мережі

Реклама в Інтернет

Інтернет-реклама є новим явищем, тому не набула і належного поширення.

Інтернет-реклама — поєднання традиційної іміджевої реклами з поширенням інформації і продажів через глобальну мережу Інтернет.

Реклама в Інтернет; розвивається швидкими темпами, має багато переваг порівняно з традиційною, оскільки витрати на виробництво мережевих газет і журналів в декілька разів нижчі, ніж друкованих ЗМІ, не кажучи вже про телебачення і радіомовлення. Інтернет легко перетинає кордони. Якщо вдало розташувати свій сайт й інформацію про нього, то про компанію та її товари чи послуги дізнаються в усьому світі. Найефективнішою є реклама в спеціалізованих виданнях.

Сайти — це теж спеціалізовані видання: вони присвячені певній тематиці, і користувачі, як правило, заходять на сайти від-повідно до своїх інтересів. Там і чекає їх реклама.

Перша реклама в Інтернет з'явилася у 1994 р. у спеці-алізованих комп'ютерних журналах типу «Hot Wired». Предметом реклами на початку 90-х років були комп'ю-терні технології. Серед перших рекламодавців цього виду реклами були такі корпорації-гіганти, як АТ&Т і ІВМ.

Найпоширеніші рекламні модулі в Інтернет — банери.

Банер — рекламний модуль (носій) на сайті, як правило, у ви-гляді анімованого файлу.

Клацнувши на них «мишею», можна потрапити на сайт компанії рекламодавця. Це своєрідна «пастка» для користувача: інколи можна повернутися назад, натискуючи піктограму Васk (Назад) на панелі інструментів програми-браузера, але в деяких проектах банерної ре-клами можна залишитися надовго. Такого не-має ані в друкованих ЗМІ, ані на радіо і телебаченні.

Крім графічних банерів, існують НТМL-банери, тек-стові блоки та ін.

Розцінки на рекламу пов'язані переважно з розміра-ми аудиторії. В друкованих ЗМІ це вимірюється тиражем, на телебаченні і радіо — передбачуваною кількістю гля-дачів і слухачів. У мережевих виданнях плата за рекламу залежить від кількості хітів.

Хіти на сайтах — кількість людино-відвідувань сайтів; заванта-ження будь-якого елемента Web-сайту (html-документа, графіч-ного файла, в т.ч. й банера) користувачем.

Плата за 1 відвідування — 1 гривня, 100 відвіду-вань — 100 гривень і т. д. Якщо тираж газети не роз-продався, то рекламодавець — у програші. Його інфор-мація не потрапила до тієї кількості людей, на яку він розраховував. В Інтернет реклама може знаходитися сайті доти, доки його не відвідають необхідну кількість разів. Як і на радіо та телебаченні, в Інтернет-рекламі можна стягати плату за «гарячий» час — проміжок між 12—16 і 19—23 годинами.

Інколи за рекламу беруть бартер. Скажімо, виробники комп'ютерів можуть розрахуватися технікою. Існує також обмін банерами, який діє за принципом «Ми рекламуємо вас, ви —нас».

За статистикою, в 1998 р. обсяг ринку реклами світовий мережі становив 1 млрд. доларів, в 2000 р. - 2,2 млрд. доларів, за прогнозами в 2004 р. на рекламу буде витрачено 10,5 млрд. доларів.

Інтернет відіграє особливу роль у політичній рекламі та антирекламі. В Україні його не вважають засобом масової інформації, і на нього не поширюються закони про ЗМІ. Тут оприлюднюються підслухані розмови, тексті ти приватних пейджерних повідомлень, проходить велика кількість анонімних компроматів.

Як соціальне явище, Інтернет — глобальний засіб комунікацій, який забезпечує обмін текстовою, графічною, аудіо- і відеоінформацією, і доступ до он-лайнових служб і без територіальних і національних кордонів. Це ефективний інструмент досліджень, впливу на аудиторію.

Технологічні можливості Інтернет зумовлюють швидкий розвиток світового інформаційного співтовариства. А з його розвитком змінюються і підходи до управління бізнесом і маркетингом як однієї зі складових бізнесу.

Маркетинг в Інтернет

Інтернет-маркетинг — це не самостійна галузь мар-кетингу, а лише одне з можливих джерел поширення інформації поряд з газетами, журналами, телебаченням тощо.

Інтернет-маркетинг (електронний маркетинг) — технологія маркетингу з допомогою комп'ютерних мереж і систем.

Він є однією із складових у загальній маркетинговій стратегії фірми. Звідси випливає:

1. Маркетингові завдання, які вирішуються з до-помогою глобальної мережі, повинні відповідати загаль-ним завданням маркетингової кампанії фірми. При-значення маркетингової Інтернет-кампанії часто вба-чають у збільшенні числа відвідувань корпоративного сайту фірми. При цьому основним маркетинговим за-вданням кампанії може бути просування торгової мар-ки, нового продукту або збільшення кількості дилерів. Тому господарям фірми потрібно одразу правильно формулювати завдання Інтернет-маркетологам, кон-сультантам, фахівцям, які займаються створенням і під-тримкою корпоративного сайту.

2. В Інтернет доцільно вирішувати тільки ті марке-тингові завдання, які будуть ефективними з точки зору співвідношення витрат і можливого ефекту.

Хоча за чисельністю аудиторії глобальну мережу вже можна порівнювати з багатьма традиційними ЗМІ, роз-робляючи маркетингову стратегію, необхідно знати, чи є користувачі Інтернет; частиною передбачуваної цільової аудиторії. Щодо цього слід проконсультуватися в Інтернет-маркетологів. Так, обмеженість цільової аудиторії в українському сегменті Інтернет може стати перешкодою в маркетинговій кампанії загально-доступних споживчих продуктів, потенційна аудиторія яких налічує десятки мільйонів. У такому разі ефек-тивніше використовувати традиційні маркетингові та рекламні засоби: газети, журнали і телебачення. З ін-шого боку, ця ж особливість може стати джерелом іс-тотної економії засобів при досягненні необхідної ці-льової аудиторії.

З цього приводу наведемо приклад. Усі покупці ком-п'ютерної техніки поділяються на дві нерівні групи — «комп'ютерщиків» і «чайників». Вибираючи комп'ю-терну техніку, «чайники», зазвичай, користуються пора-дами «комп'ютерщиків». Тому однією з ефективних стратегій