Реферат

на тему: «Проблеми програмування»

1.    Процедури-оператори.

Раніше були розглянути стандартні процедури та функції, які надавали досить широкий набір функціональних залежностей. Разом з тип мова ПАСКАЛЬ дозволяє користувачеві створювати власні допоміжні алгоритми. Розрізняють два види алгоритмів: процедури-оператори (далі просто процедури) та процедури-функції (далі просто функції). Вони дозволяють включати в основний програмний блок додаткові блоки команд. Процедура активізується за допомогою оператора процедури. Функція активізується при обчисленні виразу, що містить виклик цієї функції.

Як вже відмічалось, блок опису процедур та функції не має спеціального службового слова для свого початку. Цей блок завжди розташовується останнім в описовій частині програми і починається оголошенням відповідного допоміжного алгоритму.

Розглянемо оголошення процедури.

Процедура складається з таких частин:

·      заголовка процедури;

·      розділу описів процедури;

·      операторної частини (тіла) процедури.

Заголовок процедури починається службовим словом procedure, після якого вказується ім’я процедури й описується список формальних параметрів (якщо він є присутнім). Формальні параметри задають вихідні дані для процедури та змінні для результатів її роботи.

ПРИКЛАД:

procedure print(x:string);

procedure paint;

Розділ описів процедури містить опис об’єктів, які будуть використовуватись лише даною процедурою. Такі об’єкти називаються локальними для даної процедури. Їх використання поза межами процедури неможливе і приведе до появи повідомлення про помилку. Використання локальних змінних не є обов’язковим. Можна обійтись глобальними змінними, які описані в основній програмі. Однак використання локальних змінних робить і процедуру, і основну програму більш зрозумілими.

Блок операторів задає дії, які повинна виконати процедура.

Запуск процедури здійснюється за допомогою оператора процедури, який містить ім’я процедури список фактичних параметрів. Фактичні параметри задають дійсні імена об’єктів для початкових даних та результатів.

ПРИКЛАД. Розглянемо опис процедури для обчислення добутку перших k натуральних чисел (k!).

Процедура містить два формальних параметри: параметр k є вихідною величиною, параметр p результатом. Про правила оголошення параметрів буде сказано далі.

procedure fakt(k: integer; var p: integer);

{в заголовку процедури міститься два параметри: перший – k – є параметром-значенням і являє вихідні дані; другий – p –являє собою результат і оголошений як параметр-змінна}

var

integer;

{ локальна змінна i буде використовуватись як параметр циклу }

begin 

{ тіло процедури задає дії }

;

i:=1 to k do p:=p*i;

end;

В деяких випадках потрібно при оголошенні деякої процедури використати посилання на іншу процедуру, яка ще не була оголошена, але яка буде оголошена далі. В такому випадку використовують випереджальне оголошення.

Оголошенням, що випереджає, називається оголошення процедури, що задає директиву forward замість блока описів та блоку операторів. Після цього оголошення процедура повинна бути визначена за допомогою визначального оголошення, тобто такого оголошення процедури, що використовує такий же ідентифікатор процедури, але опускає список формальних параметрів і містить блок описів і блок операторів. Оголошення, що випереджає, і визначальне оголошення повинні знаходитися в одній і тій же частині оголошення процедур і функцій. Між ними можуть бути оголошені інші процедури і функції, і вони можуть викликати процедуру з оголошенням, що випереджає. Таким чином, можлива взаємна рекурсія. Як правило, такий запис процедури використовується саме при взаємній рекурсії.

Оголошення, що випереджає, і визначальне оголошення складають повне оголошення процедури. Вважається, що процедура задана в оголошенні, що випереджає.

ПРИКЛАД оголошення, що випереджає:

procedure first(k: integer;p: integer): forward;
{випереджальне оголошення}

procedure second(var n: integer; var s:real);

{дана процедура використовує процедуру first,тіло якої буде задано далі}

begin

rst(n,m); { виклик процедури, що ще не оголошена }

...

end;

procedure first;

begin  

…

; {виклик процедури, тіло якої описано вище} 

…

end;  

2.    Процедури-функції.

Функції, оголошені користувачем, також складаються із заголовка, блока оголошень та тіла функції.

Заголовок функції починається стандартним ідентифікатором function, містить ім’я для функції, формальні параметри (якщо вони присутні) і тип результату функції. Тип результату може бути будь-яким скалярним або рядковим типом. Тіло функції являє собою локальний блок операторів, аналогічний блокові для процедури. Відмінність полягає в тому, що хоча б один раз в тілі функції повинен зустрітись оператор присвоювання, який містить її ім’я в лівій частині.

Функція активізується за допомогою виклику функції або обчислення. Виклик функції містить ідентифікатор функції і необхідні фактичні параметри. Функція виконується при обчисленні виразу, а значення операнду стає значенням, що повертається функцією. Результатом виконання функції буде останнє присвоєне її імені значення. Якщо такого оператора присвоювання немає або він не виконується, те що повертається функцією значення буде невизначеним.

Якщо ідентифікатор функції використовується для виклику функції усередині блоку функції, то функція виконується рекурсивно. Такі функції будуть розглянуті далі.

ПРИКЛАД: розглянемо опис функції для обчислення добутку перших k натуральних чисел (k!).

function fact(k: integer) : integer;

{ в заголовку процедури міститься параметр– він є параметром-значенням і являє собою вихідні дані; сама функція оголошена також цілочисельною } 

var

integer;

{ локальна змінна i буде використовуватись як параметр циклу }

; { ця змінна потрібна для обчислення

результату в циклі }

begin {тіло процедури задає дії }

;

i:=1 to k do p:=p*i;

; {ім’я fact не могло використовуватись в циклі, тому що це суперечить правилам виклику функції}

end; 

Як і процедури, функції можуть бути оголошені як forward.

Як зазначалось раніше, оголошення процедури або функції містить список формальних параметрів. Кожний параметр, оголошений у списку формальних параметрів, є локальним стосовно оголошеної процедури або функції, на нього можна зробити посилання лише в блоці, пов’язаному з даною процедурою або функцією.

Існує три види параметрів: значення, змінна і нетипізована змінна. Вони характеризуються таким чином:

·       група параметрів без попереднього ключового слова var  і з наступним за нею типом є списком параметрів-значень;

·       група параметрів з попереднім ключовим словом var  і наступним за нею типом є списком параметрів-змінних;

·       група параметрів з попереднім їй ключовим словом var і без наступного за нею типу є списком нетипізованих  параметрів-змінних.

ПРИКЛАДИ:

procedure example(x:integer; var a,b:real; var s,t)

В даному випадку параметр x є параметром-значенням, a та b є параметрами-змінними, а змінні s іt є не