;

,

де bi - час закінчення виконання i –го запиту; i = 1, 2, … , n - кількість запитів; j = 1, 2, …, m - кількість вузлів; tij - час обробки запиту на j-му вузлі.

Рис. 9. Алгоритм визначення локального оптимуму

Розглянемо приклад рішення даної задачі. Спочатку слід відшукати значення Ri - кількість вузлів необхідних для виконання i-го запиту. У такий спосіб отримаємо повну систему векторів R ={Rij}, запитів, вузлів, що використовується надалі як базисне рішення.

Після цього обчислювався час обробки i-го запиту Тi. При малих значеннях Тi програма закінчувала роботу, якщо ж значення Тi не змінювалося то програма або обробляла наступний рядок або поверталася на початкову стадію.

Розглянемо систему, що складається з 6-и вузлів. Розрахуємо час виконання запиту в різних станах системи, та проведемо аналіз в залежності від різних варіантів обробки цих запитів.

Припустимо, що визначено наступні стани системи:

S1 – система складається з 6 вузлів які приймають участь в обробці 3-х запитів;

S2 – проведено реплікацію на 4-му вузлі за рахунок часткової переадресації інформації в 1-й вузол;

S3 - проведено реплікацію на 4-му вузлі за рахунок повної переадресації інформації в 1-й та 3-й вузли;

S4 - проведено реплікацію на 6-му вузлі.

Вхідними даними є кількість станів системи та матриці R для 3-х запитів (табл.4). Необхідно з можливих варіантів вибрати найбільш оптимальний за критеріями мінімуму загального часу обробки запиту та мінімуму кількості звертань до інших вузлів при обробці запиту.

Таблиця 4

Структура системи, що відповідає змінам стану входів

Стан

системи | Тип запиту | Кількість звертань до вузлів | Час виконання

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

S1 | 1 | 5 | 5 | 5 | 0 | 5 | 5 | 0,275

2 | 5 | 5 | 5 | 10 | 10 | 0 | 0,365

3 | 10 | 0 | 0 | 15 | 0 | 5 | 0,740

S2 | 1 | 5 | 5 | 5 | 0 | 5 | 5 | 0,275

2 | 10 | 10 | 5 | 5 | 10 | 0 | 0,489

3 | 20 | 10 | 0 | 5 | 10 | 5 | 0,580

S3 | 1 | 5 | 5 | 5 | 0 | 0 | 5 | 0,275

2 | 10 | 10 | 15 | 0 | 5 | 0 | 0,455

3 | 20 | 10 | 5 | 0 | 0 | 5 | 0,435

S4 | 1 | 5 | 0 | 5 | 0 | 5 | 10 | 0,270

2 | 5 | 0 | 5 | 10 | 10 | 5 | 0,410

3 | 10 | 0 | 0 | 15 | 0 | 10 | 0,421

Встановлений зв'язок між вузлами ІРБП є оптимальним лише для визначеного стану системи. Якщо досліджувати систему при зміні станів входів, що зв'язані зі зміною кількості і видів запитів, зміною обсягів інформації, зупинками в обробці запитів, то виявиться, що стан S1 зберігається оптимальнім тільки для деякої межі станів.

Для прогнозу траєкторії змін параметрів системи необхідно визначити момент зміни структури системи і дістати інформацію про зміну зв’язків між вузлами системи. Вибір зміни структури приводить до зміни загального часу обробки запиту користувача.

На практиці стан ІБДП рідко коли відповідає ідеальному стану. Тому при розрахунку очікуваного ефекту переходу з одного стану в інший необхідно враховувати початкові і існуючі в даний момент часу параметри, оцінюючи їх за допомогою критерію середнього ризику. Обидва варіанти отриманих даних порівнюються: розраховану траєкторію змін порівнюємо з параметрами, визначеними попередньо, і використовуємо при вивченні стабільності стану ІБДП.

Для обчислення очікуваного стану у визначений момент часу необхідно побудувати матрицю ймовірностей переходів. Кожному стану ІБДП Si відповідає визначена кількість вузлів, що беруть участь в обробці запиту. Матриці переходів визначають зміни, що передбачаються, у визначені періоди часу.

За результатами статистичні дані, отриманих в ході адміністрування системи побудуємо матрицю переходів ІБДП зі стану i у стан j:

S1 … Sj … Sn

,

де mij - кількість переходів зі стану i в стан j.

На їх основі вже на етапі проектування можна припустити яких змін можна очікувати і вибрати оптимальну структуру.

При цьому імовірність переходу дорівнює:

.

Припустимо, що якщо система переходить зі стану і в стан j це дає ефекти перехода (зниження часу обслуговування запиту) W1j, ...,W1n. Тоді якщо система знаходиться в i-му стані та на основі статистичних спостережень визначимо ймовірності переходів Рi1,…Рin. При переході ІБДП зі стану i в стан j ми одержимо очікуваний ефект вi = РijWij.

Зміна ІБДП може привести як до підвищення ефективності системи так і до негативних ефектів, що приносять втрати.

Кожному рішенню d, що враховує стан системи i, відповідає рядок вихідної матриці ймовірностей переходів. Якщо рішення відрізняються від прийнятих раніше, то вибираються ті, при яких настає max вi і обчислюється нова система рівнянь. Якщо рішення не відрізняються від отриманих на попередньому кроці то вони вважаються оптимальними.

РОЗДІЛ 3

ПРОГРАМНЕ ПРОЕКТУВАННЯ КОРПОРАТИВНИХ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИХ СИСТЕМ НА ОСНОВІ ЛОКАЛЬНИХ МЕРЕЖ

3.1. Розробка структури корпоративної інформаційно-аналітичної системи

Сучасні інформаційні системи, що використовуються на великих підприємствах (корпораціях, холдингах), мають тенденцію до інтеграції в єдине інформаційне середовище. Крім цього, інтегровані інформаційні середовища підприємств поширюються на великі території, що додає інформаційній системі розподілений характер.

Для наочного