1 Економічне обгрунтування розробки та впровадження програми

Розрахунок витрат на розробку програмного забезпечення

Сумарні витрати на розробку програмного забезпечення Spn визначаються за формулою

, (6.1)

де н – норматив рентабельності, що враховує прибуток установи, яка розробляє дану програму, долі одиниці;

tpoi – час, що витрачається на розробку даної програми працівником i-ої кваліфікації, люд.–міс.;

Bpoi – основна заробітна плата розробника i-ої кваліфікації, грн/міс.;

д - коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату розробникам програми, в долях від основної заробутної плати;

с – коефіцієнт, що враховує нарахування органам соціального захисту на заробітну плату, в долях від основної та додаткової заробітної плати;

н – коефіцієнт, що враховує накладні витрати установи, в якій розробляється ця програма, в долях до основної заробітної плати розробника;

tмо – машинний час ЕОМ, необхідний для налагоджування даної програми, машино–год;

eг – експлуатаційні витрати, що припадають на 1 годину машинного часу [9].

Значення коефіцієнтів, як правило, рівні:

д=0,12; с=0,08; н=0,6; н=0,14.

Приймемо tроi=2 люд.–міс., а Bpoi=100 грн.

Експлуатаційні витрати, що припадають на 1 годину машинного часу можуть бути визначені за витратами електроенергії, оскільки програма налагоджувалась в дисплейному залі:

, (6.2)

де Pcn - споживана потужність ЕОМ, Вт;

Cгод - вартість 1 кВт/год електроенергії.

Оскільки Pcn=0.04 кВт, Cгод=0.18 грн., то згідно (6.2):

eг=0,040,18=0,0072 грн/год.

Необхідний час налагодження програми становить 50 машино–годин.

Отже, сумарні витрати на розробку програмного забезпечення згідно (6.1) становитимуть:

Spn=(1+0,14)(2100((1+0,12)(1+0,08)+0,6)+500,0072)=413 грн.

Вартість розробленої програми обчислюється наступним чином:

, (6.3)

де zn – вартість, за якою продається програма, грн.,

nn – кількість установ, що придбають дану програму (nn=6).

Отже, згідно (6.3):

zn =413/6=68.83 грн.

6.1.2 Розрахунок капітальних вкладень

Додаткові капітальні вкладення Кд2/1, пов’язані з впровадженням розробленої системи визначаються за наступною формулою:

, (6.4)

де KEOM – капітальні вкладення в ЕОМ та інші складові системи;

Tм.в2 – машинний час ЕОМ необхідний користувачу для тих задач, які він розв’язує за допомогою розробленої програми машино–год/рік;

Tпол - корисний річний фонд роботи цієї ЕОМ (без врахування простоїв в ремонті);

zn – ціна нової програми, грн.

Капітальні вкладення в ЕОМ та інші складові системи визначаються за наступною формулою:

, (6.5)

де Ссер.і – вартість ЕОМ (серверів), грн;

Ском.і – вартість комунікацій, грн.

Значення капітальних вкладень становить:

KEOM=2500+500=3000 грн.

Корисний річний фонд роботи ЕОМ визначається за наступною формулою:

, (6.6)

де Др – дійсний річний фонд часу, дні;

kn – коефіцієнт, що враховує профілактичні роботи та плановий ремонт (kn=0,1);

tp – тривалість робочої зміни, год (tp=8).

Тоді корисний фонд часу ЕОМ згідно (6.6) становить:

Tпол=256(1–0,1)8=1843,2 год/рік.

Машинний час ЕОМ необхідний користувачу для вирішення задачі з допомогою ЕОМ обчислюється за наступною формулою:

, (6.7)

де tз – час, який витрачає користувач на вирішення задачі на ЕОМ, год.

Отже, машинний час ЕОМ становить:

Tм.в2=256(1–0,1)4=921,6 год/рік.

Додаткові капітальні вкладення згідно (6.4) становлять:

Кд2/1=1568,83 грн.

6.1.3 Розрахунок експлуатаційних витрат

Економія витрат пов’язаних з експлуатацією програми Ee2/1 визначається за формулою:

, (6.8)

де Boi – основна заробітна плата i-ого робітника, який розв’язував цю задачу вручну, грн/рік;

Tc – термін служби програми, роки.

Приймемо Тс=3 роки.

Економія експлуатаційних витрат згідно (6.8) становить:

Ee2/1=(1+0,08)(1+0,12)2000–(921,60,0072+68,83/3)=

=2389,62 грн.

6.1.4 Розрахунок зведених економічних показників

Термін окупності додаткових капітальних вкладень визначається за наступною формулою:

. (6.9)

Отже, згідно (6.9) отримаєм:

2/1=1568,83/2389,62=0,66 (роки).

Грошовий річний ефект, який отримує користувач при застосуванні системи визначається за формулою:

, (6.10)

де .

При 2/1<н=6,6 року використання розробленого алгоритму є економічно ефективним. Тому н=1/6,6.

Тоді грошовий річний ефект згідно (6.10) становитиме:

Wр.е.2/1=2389,62–1568.83/6,6=2151,92 грн.

В таблиці 6.1 перелічені зведені економічні показники проектованого програмного забезпечення.

Таблиця 6.1 – Зведені економічні показники розробки

Показник | Розмірність | Значення

Витрати на розробку програмного забезпечення | грн | 413

Капітальні вкладення | грн | 3000

Економія експлуатаційних витрат | грн/рік | 2389,62

Термін окупності | рік | 0,66

Річний грошовий економічний ефект | грн/рік | 2151,92

З вищенаведених розрахунків видно, що розробка та впровадження даної системи є економічно доцільним.

6.2 Сітковий графік і його характеристики

Автоматизовані системи управління користуються математично–економічними методами моделювання, науковою організацією економічної інформації, використовують обчислювальні машини. В плануванні і управлінні складними розробками високоефективними виявились сіткові методи.

Сіткове планування і керування – це системи планування комплексу робіт, орієнтовані на виконання кінцевої мети. Сітковий графік є основним документом в системі сіткового планування, що являє собою інформаційно–динамічну модель, в якій зображаються взаємозв’язки і результати всіх робіт, тобто сітковий графік – це відображення плану робіт. В сітковому графіку детально показано, що, в якій послідовності, коли, за який час, для чого необхідно виконати, щоб забезпечити закінчення всіх робіт не пізніше заданого терміну.

Головними елементами сіткового графіку є події і роботи.

Подія – це стан, момент досягнення проміжної або кінцевої мети розробки. Подія має тривалість в часі.

Робота – це розтягнений в часі процес, необхідний для здійснення події. Кожна робота має попередню подію і закінчується визначеною подією. На сіткових графіках подія відображається колом, а робота – стрілкою.

Основними параметрами сіткового графіка є: критичний шлях, резерви часу подій і резерви часу робіт.

Критичний шлях – це найбільш тривала по часу послідовність робіт, які ведуть від вихідної до завершальної події. Величина критичного шляху визначає термін виконання всього комплексу по плануванню робіт. Зміна тривалості будь–якої роботи, що лежить на критичному шляху, відповідним чином змінює термін настання завершальної події, тобто дату досягнення кінцевої мети. При плануванні комплексу операцій критичний шлях дозволяє знайти термін наступлення завершальної події. В процесі керування ходом розробки увага керівництва зосереджується на роботах критичного шляху. Це дозволяє найбільш доцільно і оперативно контролювати обмежене число робіт, що впливають на термін розробки, а також краще використати існуючі ресурси.

Резерви часу існують в сітковому