У процесі виробництва продукції, як відомо, використовуються засоби праці, матеріальні, трудові, фінансові й інші ресурси, що у свою чергу нормуються, плануються, враховуються. Разом із цим процес виробництва повинний бути керованим. Управляти ж - значить виконувати ті або інші функції. При такому підході керування виробництвом можна розглядати в двох аспектах: по функціональній ознаці, тобто з погляду основних функцій керування, і по ознаці забезпечення, тобто по основним компонентах, що забезпечує виробництво, - видам ресурсів. Тому, якщо керування виробництвом розглянути в системному порядку, то кожний аспект управління буде включати групу взаємозалежних і взаємодоповнюючих один одного підсистем або комплексів завдань.

Відповідно до основних функцій керування формуються наступні функціональні підсистеми, умовно виділені в групу А: нормування і регламентації , планування економічного і соціального розвитку, оперативно-виробничого планування, обліку і контролю, укладання звітності, економічного аналізу і прийняття вирішень, організаційно-економічної.

Взаємозв'язок зазначених аспектів керування виробництвом схематично можна зобразити у виді таблиці, у якій по вертикалі розташовуються функціональні підсистеми керування виробництвом (група А), а по горизонталі - підсистеми керування забезпеченням виробництва (група Б).

Виробництво продукції являє собою складний процес, як правило, включає наступні види (елементи) виробництва, умовно виділені в групу В: технічна підготовка виробництва, основне виробництво, допоміжне й обслуговуюче виробництво, непромислове господарство, капітальне будівництво і т.д. При цьому кожний вид (елемент) виробництва має свою специфіку і визначену міру самостійності ( при їхньому повному взаємозв'язку) як у виконанні функцій керування, так і в забезпеченні ресурсами.

Відзначимо, що взаємозв'язок підсистем забезпечується тим, що по-перше, застосовуються єдині системи класифікації і кодування всієї інформації, оброблюваної на підприємствах або у виробничих об'єднаннях; по-друге, для вирішення всіх завдань керування використовується єдина інформація, що характеризує стан виробництва і всі процеси, що відбуваються в ньому, і явища, зафіксована в масивах; по-третє, вихідна інформація, що виникає в процесі виробничо-господарської діяльності, один раз збирається і вводиться одноразово, а потім разом з умовно-постійною (нормативною, довідковою і т.д.) інформацією всесторонне і комплексно обробляється і використовується при необхідності у всіх підсистемах або всіх службах керування; по-четверте, вихідна інформація однієї функціональної підсистеми є, як правило, вхідною інформацією для інших підсистем. Наприклад, вихідні дані підсистеми довгострокового планування є вхідними при вирішенні завдань річного планування; вихідні дані річного планування - вхідними при вирішенні завдань оперативно-виробничого планування.

Розглянемо основні характеристики підсистем, що входять у запропоновану вище структуру АСКП.

До підсистем керування забезпеченням виробництва (група Б), відповідно до використовуваних ресурсів у процесі виробництва усіма видами (елементами) виробництва, відносяться наступні п'ять підсистем: виробництво і випуск готової продукції (Б-1), основні засоби і виробничі площі (Б-2), матеріальні й енергетичні ресурси (Б-3), трудові ресурси (Б-4), фінансові ресурси (Б-5). У кожній з зазначених підсистем вирішуються задачі забезпечення, розробки, виготовлення, випуску і реалізації продуктів виробництва необхідними ресурсами, що нормуються й іншим способом регламентуються, плануються і враховуються і по яким складається звітність, виробляються і приймаються рішення. Причому всі завдання вирішуються у взаємозв'язку, завдяки єдиним нормам, нормативам і регламентуючим матеріалам, сформованим у єдину базу даних.

Підсистема інформаційного забезпечення АСКП (блоки Ав, Бв, Вв, Гв) вирішує задачи визначення складу, структури і місць виникнення вихідних даних, пунктів збору і шляхів (потоків) руха на обробку цих даних. До неї відноситься організація бази даних, у тому числі, визначення переліку, складу і структури бази даних, а іноді і масивів умовно-постійної, умовно-перемінної і вихідної інформації, методів формування її на машинних носіях, визначення об'ємів інформації. Крім того, у цій підсистемі вирішуються питання кодування і класифікації інформації, видання різних класифікаторів і кодових значень економічної інформації. Відзначимо, що при розробці класифікаторів інформації необхідно виходити з того, що ряд кодових значень повинен у багатьох випадках бути єдиним не тільки по підприємству або виробничому об'єднанню, але і по галузі або міністерству.

Системи підтримки прийняття рішень.

Розвиток і впровадження систем підтримки прийняття рішень (СППР).

Сутність і компоненти СППР.

СППР виникли на початку 70-х років завдяки подальшому розвитку управлінських інформаційних систем (ІС) і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами в складних ситуаціях, пов'язаних із розробкою і прийняттям рішень. На розвиток СППР істотний вплив зробили вражаючі досягнення в галузі інформаційних технологій, особливо в галузі телекомунікаційних мереж, ПЕВМ, динамічних електронних таблиць, експертних систем. Термін СППР (DSS - Decision Support System) виник у 70-х роках і належить Геррі та Мартону, хоча перше покоління СППР мало чим відрізнялося від традиційних управлінських інформаційних систем, і тому замість СППР часто використовувався термін «системи управлінських рішень»

Нарешті, існує твердження, відповідно до якого СППР являє собою специфічний клас систем, що добре описується, на базі ПЕВМ.

Така розмаїтість визначень СППР відображае широкий діапазон різних форм, розмірів, типів СППР. Але практично усі види цих комп'ютерних систем характеризуються чіткою структурою, що включає 3 головних компонента: підсистему інтерфейсу користувача; підсистему керування базами даних (СУБД) і підсистему керування базою моделі. Специфічні особливості й основи побудови цих компонентів забезпечують у СППР реалізацію ряду важливих концепцій побудови ІС: інтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість, надійність, керуемість.

Аналіз еволюції систем СППР дає можливість виділити 2 покоління СППР:

- перше покоління розроблялося в період із 1970 до 1980 р.;

- друге - з початку 1980 р. і дотепер.

Перше покоління СППР майже цілком повторювало функції звичайних управлінських систем у