Реферат
на тему:
“Загальна характеристика Інтернету”
Непрямим поштовхом створення Інтернету став запуск Радянським Союзом у 1957 р. першого штучного супутника Землі. На той час уже почалася “холодна війна”, і Сполучені Штати, розуміючи, що супутник – це ще не вершина радянських наукових досліджень у військовій галузі, побачили для себе загрозу використання ракет СРСР, як ядерної зброї. У цьому ж 1957 р. при департаменті оборони США було створене Агентство досліджених проектів особливої складності. Одним із напрямків роботи Агентства стало створення комп’ютерних технологій для військових цілей, зокрема для зв’язку.
Перед американськими вченими Пентагон поставив нелегке завдання: створити комп’ютерну мережу, якою могли б користуватися військові при ядерному нападі на країну. Мережа повинна була використовуватися для здійснення зв’язку між командними пунктами системи оборони. Головним критерієм при створенні мережі вважалося її невразливість до часткової руйнації під час ядерної війни.
Єдиним способом формування такої комп’ютерної мережі було особливе з’єднання комп’ютерів при якому комунікація не залежала б від якого-небудь центрального сектора. При втраті одного чи декілька частин комп’ютерів, підсистеми повинні були продовжувати працювати.
Замовники вказували, що кожен будинок має систему електропроводки, при якій одна перегоріла лампочка не впливає на роботу інших. Для виконання цієї умови Поль Берн використав теорію пакетної пересилки файлів, висунуту Леонардом Клейнроном у 1961 р.. Саме тоді Л.Клейнрон опублікував статті з викладом пакетної пересилки інформації.
У 1962 р. він запропонував концепцію, що базується на двох основних ідеях:
відсутність центрального комп’ютера – усі комп’ютерні мережі рівноправні;
пакетний засіб передачі файлів по мережі.
Ще один теоретичним джерелом створення мережі стала конкуренція “Галактичної мережі” Джозефа Лікнайдера. Відповідно до цієї концепції за допомогою мережі будь-яка людина можу одержувати інформацію й обмінюватися файлами з будь-якою іншою людиною.
Л.Кленрон вважає, що перший значний внесок у створенні Інтернету був зроблений 2 вересня 1969 р. в Каліфорнійському університету, де він разом із своєю командою успішно з’єднав комп’ютер з маршрутизатором (мережний пристрій передачі даних), відомий за назвою Interphase Massage Processor, розміром з холодильник. Перша спроба з’єднати два комп’ютери в мережу закінчилася невдало. Проте початок був покладений. Спочатку мережа допомагала вченим користуватися інформацією, що знаходилась в комп’ютерних колег в інших центрах.
У 1966 р. було почате створення комп’ютерної мережі Арланет у жовтні 1967 р. англійський вчений Дональд Девіс, що досліджував питання пакетної пересилки файлів, уперше застосував термін “пакет”.
У жовтні 1967 р. для створення Арланет вирішено використовувати концепцію П.Берента і Дж.Мікнайдера.
В основу проекту було покладено три основні ідеї:
кожний вузол мережі сполучений з іншими, так що існує декілька різноманітних шляхів передачі даних від вузла до вузла;
усі вузли і зв’язки розглядаються як ненадійні – існують автоматично оновлювані таблиці пере направлення пакетів;
пакет, призначений для несусіднгього вузла, відправляється на найбільший до нього вузол, відповідно до таблиці перенаправлення пакетів, при недоступності цього вузла – на наступний.
Суть ідеї П.Берента полягає у тому, що файл, декілька частин – пакетів. Кожен пакет передається незалежно від інших. На кінцевому пункті в комп’ютері всі пакети збираються в один файл.
Щоб мережа, що складається з рівноправних комп’ютерів, працювала, кожному комп’ютерові присвоюється ім’я і в кожний комп’ютер записується таблиця імен усіх комп’ютерів мережі і таблиця з’єднань. Завдяки цим даним кожен комп’ютер “знає”, яким шляхом направити пакет.
Спочатку перевіряється найкоротший шлях, якщо він зайнятий або зруйнований, то перевіряється наявність наступного найкоротшого шляху.
Після того, як пакети потрапляють на комп’ютер отримувач, перевіряється наявність усіх пакетів, що складають файл. Якщо якогось пакета не вистачає, комп’ютер надсилає запит на комп’ютер – відповідник і повідомляє, який пакет відсутній. Потрібний пакет наново посилається адресату. Усі правила кодування і пересилки файлів записуються в мереженому протоколі.
Ці ідеї повинні забезпечити функціонування мережі у вигляді руйнації будь-якої кількості її компонентів. У мережу можна вважати працездатною навіть у випадку, коли залишається функціонувати усього два комп’ютери. Крім того створена за таким принципом система не мала централізованого вузла управління і могла змінювати свою конфігурацію.
В американській комп’ютерній індустрії 19+70-80-их р.р. різні фірми випускали різні фірми випускали різні комп’ютери з різними оперативними системами. Не дуже складно виявилось об’єднати 50 комп’ютерів ІВМ в мережу ІВМ і 50 комп’ютерів Макінтоші в мережі Макінтоші, але 50 комп’ютерів ІВМ і 50 комп’ютерів Макінтоші об’єднати в мережу, здатну на обмін інформацією, було на багато складніше.
Для мережі Арпанет був створений Інтернет-протокол (ІР), що дозволяв поділяти файли на пакет і передавати їх від вузла до вузла.
Пізніше створили протокол ТРС, що забезпечував передачу пакетів між комп’ютером – відповідником і комп’ютером – приймачем. Цей протокол дозволяв також досилати загублені пакети. Всі ці властивості протоколу ТРС дозволяли використовувати його для міжмережевого обміну файлами.
З жовтня по грудень 1969 р. чотири університети США – Каліфорнійський, Лос-Анджелоса, Санта-Барбари, Стенфордський дослідницький інститут і університет штату Юта об’єднались в одну мережу.
1969 р. – вважається роком народжується Інтернету.
Після Арлант у США й інших країнах світу створювалися комп’ютерні мережі, що з’єднували комп’ютерні центри наукових і державних організацій. Багато мереж почали використовувати протокол ІР. Він був зручний тим, що можна легко нарощувати систему, приєднуючи будь-скільки нових комп’ютерів.
У 1972 р. у Вашингтоні відбулася перша міжнародна конференція комп’ютерних комунікацій. У цій конференціях брали участь вчені з 10 країн. Учасники конференції вперше продемонстрували мережу Арланет, вона перестала бути секретною розробкою.
Мережа Арланет – перша глобальна мережа, в ній найбільш