Для виконання програми, що є на диску , входять у головне меню(F10), вибирають пункт File і підпункт Open. Щоб цю дію зробити швидко, достатньо натиснути клавішу F3. у віконці, що зявиться на екрані, набирають назву файлу і натискають клавішу вводу. Але ліпше зробити так: за допомогою клавіші Tab перейти в нижнє вікно і вибрати з меню імен файлів потрібний файл і натиснути клавішу вводу. Текст програми буде занесено у вікно редагування.

10.Вікон з програми може бути декілька. Переходити від однієї програми до іншої можна за допомогою клавіші F6. Щоб розкрити на весь екран чи згорнути вікно F5. зручно розташувати вікна на екрані можна засобами пункту Window. Щоб закрити вікно, натискають аккорд Alt-F3.

11. Якщо потрібна додаткова інформація натискають клавішу F1 і читають інформаційно-довідкові тексти про середовище і синтаксичні конструкції ТР.

11Стандартні модулі, їх аналіз та основні функції.

Підпрограми, які мають універсальне призначення та можуть згодитися багатьом користувачам варто обєднювати у бібліотеки та модулі.

Модуль – незалежна програмна одиниця. Він містить описи констант, типів даних, змінних та підпрограм. Розрізняють стандартні модулі та модулі, створені користувачем.

Є такі стандартні

Crt – для роботи з екраном і клавіатурою

System – містить найчастіше вживані п-ри та ф-ції

String – містить ф-ції для роботи з рядковими змінними

Printer- для роботи з пристроєм друкування

Graph – містить п-ри та ф-ції для графічних побудов

Overlay- модуль засобів для роботи з великими програмами

Dos, Windows – дають змогу виконувати команди ОС під час виконання Pascal-програм чи отримувати певні дані від ОС

Graph3, Turbo3 – забезпечують сумісність з попередніми версіями ТР тощо

Приєднання модулів у конкретній програмі здійснюється за допомогою команди Uses <список назв модулів>;

Процедури і ф-ції модуля System можна застосувати за замовчуванням. Саме з цього модуля компілятор бере процедури read, readln, write, writeln, стандартні sin I cos тощо.

Розглянемо по чотири корисні п-ри з модулів System I Crt:exit, halt, break, continue, delay(n), clrscr, textcolor(колір), textbackground(колір).

З поміж функцій модуля Crt часто застосовують символьну ф-цію readkey, яка отримує значення натиснутого користувачем символа на основній символьно-цифровій частині клавіатури, а також логічні ф-цію keypressed, яка набуває значення істино, якщо користувач натисне на будь-яку клавішу на основній клавіатурі.

У модулі Dos є процедури і ф-ції для роботи з файловою системою в режимі виконання Pascal-програми. Процедура exec(‘<повна назва ехе-файлу>’,’<параметри програми>’ або’’) – служить для запуску на виконання ехе- файлу іншої програми з середини програми корстувача(на початку програми користувача слід зазначити директиву{$m $2000,0,1000}).

Корисними є також дві процедури, які дають змогу хронометрувати час виконання програми користувача чи її фрагментів і опрацьовувати дати:

Gettime, GetDate.

Модулі користувача (unit). Свій модуль користувач бубує за певними правилами. Структура модуля така

Unit<назва>;

Interface{інтерфейсна частина}

<розділ описів>

Implementation{реалізаційна частина}

<тексти підпрограм користувача>

Begin

<блок ініціалізації>

End.

Назву модуля дає користувач. У розділі описів оголошують інші потрібні модулі, описують типи, стилі та заголовки підпрограм, доступні у даному модулі.

У реалізаційній частині наводять тексти підпрограм за порядком згадування їхніх заголовків у описах. Інтерфейс і реалізаційна чатсина можуть бути порожніми.

У блоці ініціалізації у разі потреби задають початкові дані, відкривають файли, чистять екран тощо. Цей блок виконується першим, тобто перд командами основного блоку головної програми, до якої приєднаний даний модуль. Якщо стартовий блок не потрібний то службове слово Begin упускають.

Модулі використовуються зокрема у візуальному програмуванні.

Щоб оформити підпрограму як модуль в меню середовища ТР в пункті Compile-Destination встановлюємо значення Disk і транслюємо її (Ctrl+F9).

На диску отримуємо файл з тим же іменем але з розширенням .tpu. Модуль створено.

Окремі модулі користувач може обєднати в особисту бібліотеку(mybibl.tpl) за допомогою програми tpumover, виконавши в середовищі MSDos команду

Tpumover<повний шлях до файлу>\mybibl.tpl/+MyModul

Загальна характеристика мови ТР. Структура програм

Програма складається із синтаксичних конструкцій які називають операторами. Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові стандартні імена та імена які користувач дає різним об’єктам.

Службові слова :

AND - і MOD - остача

ARRAY - масив NIL - нуль

BEGIN – початок NOT - ні

CASE - вибір OF - з

CONST – сталі OR - або

DIV – ділення без остачі PACKED - стиснутий

DO - виконати PROCEDURE - процедура

DOWNTO – униз до PROGRAM - програма

ELSE - інакше RECORD- запис

END - кінець REPEAT - повторювати

FILE - файл SET - множина

FOR - для THEN - то

FUNCTION - функція TO - до

GOTO – перейти до TYPE - тип

IF - якщо UNTIL - доки

IN - в VAR - змінні

LABEL - мітка WHILE – поки та інші

Стандартні імена(стандартні ідентифікатори) позначаються:

Назви типів:boolean, char, integer, real, text тощо;

Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;

Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, ln, odd, ord, pread, round, sin, sqr, sqrt, succ, trunc тощо;

Назви процедур: read, readln, write, writeln тощо;

Назви стандартних файлів: input, output тощо.

Стандартні імена користувач може використовувати для позначення інших обєктів, однак тоді вони втрачають основне призначення.

Імена, які користувач надає величинам (сталим, змінним), програмі, підпрограм тощо, мають складатися з латинських літер, цифр, символу «_». В імені цифра не може бути першим символом. Наприклад, програму можна назвати так: myprogram_1.

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ

Програма складається із:

- заголовка Program <імя програми>;

- розділів описової частини Uses- приєднання бібліотек та модулів

Label- оголошення міток(позначок);

Const – оголошення сталих

Type – опис типів;

Var –