Мережі.Історія виникнення та передумови появи комп’ютерних мереж З глибокої давнини людство намагалось винайти засоби організації зв’язку на далеку відстань. До таких засобів можна віднести димовий телеграф, сигнальні вогні. Безпосереднім провісником сучасних комп’ютерних мереж були телеграфна та телефонна мережі 19ст. Створення мереж передавання даних та розподіленого їх опрацювання було результатом науково-технічної революції та розвитку мікроелектроніки. Ще в 50-х роках 20ст., коли з’явилися потужні ЕОМ, виникла потреба сполучати їх з одним або багатьма терміналами для ефективнішого використання їхніх ресурсів. Було створено системи з розподілом часу роботи центрального процесора, де кожному терміналу по черзі виділявся квант часу. Така структура системи телеопрацювання даних показана на рис.1.1 Рисунок 1.1 – Початкова структура системи телеопрацювання даних Канали зв’язку в такій системі були досить дорогими і використовувалися терміналами неефективно. Тому згодом учені розробили спеціальні пристрої, які збирали трафік(інформаційні потоки) з розташованих поблизу терміналів для спрямування його до центрального процесора. Елементом такої системи також був фронтальний процесор, який виконував функції організації зв’язку(рис.1.2). Рисунок 1.2 – Структура системи телеопрацювання з фронтальним процесором Унаслідок еволюції мережа поступово набула сучасного вигляду (рис.1.3). Тепер вона має не один, а багато центральних процесорів, терміналів та мережу зв’язку, яка складається з вузлів. Кожен вузол мережі – це спеціалізована на виконанні комунікаційних функцій ЕОМ (маршрутизатор). Для передаваня даних між вузлами використовують призначені канали наявної телефонної мережі. Замість терміналів щораз частіше використовують персональні комп’ютери. Рисунок 1.3 – Структура сучасних глобальних мереж 1.2 Середовище передавання у комп’ютерних мережах Техніко-експлуатаційні характеристики середовищ передавання такі: час і швидкість розповсюдження сигналів, вартість, швидкість загасання на одиницю довжини кабелю з урахуванням його частоти, опір одного метра, маса одного метра, завадостійкість у різних навколишніх середовищах, випромінювання в довкілля. На даний час використовується велика кількість кабелів різних типів (більше 2200). Однак на практиці використовують 3 основні групи кабелів: 1) коаксіальний 2) скручена пара (вита пара) 3) волоконно-оптичний Коаксіальний кабель. Поряд зі скрученою парою є найпоширенішим середовищем передавання даних у КМ. Вони мають високу швидкість передавання, завадостійкість, довговічність, помірну вартість. Для них розроблені прості засоби спряження з локальними мережами. Коаксіальний кабель використовується для з’єднання комп’ютерів за топологією шина. Це з’єднання є найпростішим і не вимагає додаткового обладнання. Тонкий коаксіальний кабель використовується для локальних мереж із загальною довжиною 185м, має товщину о,5 см. Товстий коаксіальний кабель застосовується для з’єднання декількох сегментів мережі, має товщину 1см і може передавати сигнали на відстань 500м. Для з’єднання за допомогою товстого кабелю використовують додатковий пристрій Вампера. Для з’єднання використовують роз’єми: тонкий – BNC, твстий – AUI. Термін експлуатації 10-12років. Скручена пара дротів. Цей тип кабелю є найдешевшим і найпоширенішим. Максимальна відстань передавання у ньому 1,5-2,0км, максимальна швидкість – 1,2Гбіт/с. має гірший, ніж у коаксіальному кабелі, захист від завад. Тривалість поширення сигналу 8-12нс/м. Термін експлуатації – 2-6років. Канал найдешевший в укладанн. Сьогодні скручена пара є головним середовищем передаванням у локальних мережах. Розрізняють декілька типів скручених пар: неекрановану –вона найдешевша, однак під час експлуатації виникають проблеми з ЕМІ; екрановану. Волоконно-оптичний кабель. У цих кабелях як фізичне середовище використовують прозоре скловолокно.швидкість передавання сигналів кабелем 0,2-1,0 Гбіт/с. Теоретично можлива максимальна швидкість передавання – 200Гбіт/с Довжина сполучень 110км. Тут значно менше (порівняно з коаксіальним) загасання сигналів, вища швидкість передавання,широка частотна смуга передавання, вони не чутливі до електромагнітних завад. Водночас такі кабелі мають малу механічну стійкість, їх не можна гнути, терти, пересувати, вони не витримують вібрації. Сьогодні волоконно-оптичні кабелі вважають найперспективнішими для нової АТМ технології передавання даних, побудови магістральних інформаційних мереж. 1.3 Класифікація операційної системи КМ Залежно від набору класифікаційних ознак ОС та побудовані на їхній основі КМ поділяють за наявністю призначених серверів. Однорангова мережа – це об’єднання рівноправних комп’ютерів, кожен з яких може функціонувати, як в ролі сервера, так і в ролі клієнта. Сервер – комп’ютер, який має ресурси доступні для мережевих користувачів. Клієнт – це комп’ютери, які здійснюють доступ до мережевих ресурсів сервера. Тобто тут не має комп’ютера, який би відповідав за функціонування всієї мережі, кожний користувач сам визначає, які ресурси свого комп’ютера зробити загальнодоступними. Характеристики однорангових мереж: - розмір (не більше 10 комп’ютерів); - вартість – є низькою так як не потрібно виділеного сервера та складного мережевого обладнання Однорангові мережі використовують такі операційні системи Windows 98, NT, XP 2000. Реалізація однорангових мереж: - комп’ютери розміщені прямо на робочих місцях користувачів; - користувачі самі вирішують тип адміністрвання; - комп’ютери об’єднанні не складною монтажною кабельною системою. Доцільність застосування однорангових мереж: - при кількості користувачів не більшою 10; - якщо користувачі компактно розміщені у одному залі; - коли тип захисту даних є несуттєвим; - коли мережа у майбутньому не буде розширюватись. Адміністрування – це надання прав та заборон на використання спільних ресурсів. Спільні ресурси – це дані, прикладні програми. Перефирійні пристрої та ін. Вимоги до комп’ютерів є не високими і кожна робоча станція може мати свої специфічні характеристики у залежності від виконуваною нею роботою. Захист мережі відбувається при наданні ресурсів загального доступу (повний доступ, тільки читання). Рівень знань користувачів має бути приблизно однаковим. Виділений сервер – це сервер, який не використовується в якості робочої станції чи