Дистрибутив – це набір програмного забезпечення, який включає всі 4 основні складові частини ОС, тобто, ядро, файлову систему, оболонку і сукупність утиліт, а також деяку сукупність прикладних програм. Зазвичай всі програми, які входять в дистрибутив Linux, розповсюджуються на умовах GPL, тому може виникнути думка, що дистрибутив може випустити будь-хто, точніше, кожен, хто не полінується зібрати колекцію вільного програмного забезпечення. І в якісь мірі це твердження правдоподібне. Однак розробник дистрибутива повинен хоча б створити програму інсталяції, яка буде встановлювати ОС на комп’ютер, на якому ОС ще немає. Крім цього необхідно передбачити взаємозалежність і протиріччя між різними пакетами (і версіями пакетів), що є нетривіальною задачею. Тим не менше в світі існує вже більше сотні різних дистрибутивів Linux і весь час з’являються нові. Більш-менш повний список їх можна знайти на сервері .(2)
А. Федорчук в своїй статті (4) зробив спробу класифікації дистрибутивів, взявши за основу наступні критерії:
Структура файлової системи;
Програма інсталяції;
Використаний засіб установки програмних пакетів;
Склад утиліт і прикладних програм, включених в дистрибутив.
Хоча А. Федорчук і приходить до висновку, що відмінності між дистрибутивами неістотні і все більш стираються, із його статті все ж таки слідує, що на сьогоднішній день виділяють принаймні 3 групи дистрибутивів, найбільш типовими представниками яких є Red Hat, Slackware і Debian.
По якому ж критерію вибрати дистрибутив? На мою думку, для користувача нашої країни критеріїв два: дистрибутив повинен бути русифікованим (українізованим) і повинна існувати команда розробників, яка б забезпечувала підтримку дистрибутива.
Я вважаю, що на сьогоднішній день заслуговують на увагу такі дистрибутиви:
Red Hat Linux Cynllic Edition, Linux Mandrake Russian Edition ( і його нащадок ALTLinux) I ASPLinux.
Можна привести наступні докази на користь такого вибору:
Ці дистрибутиви належать до сімейства дистрибутивів, основаних на базі Red Hat Linux, що випускається однойменною американською фірмою
Ці дистрибутиви русифіковані
В кожному з них є достатньо відлагоджена процедура установки, яка автоматично розпізнає більшість компонентів апаратного забезпечення, що дуже полегшує процедуру інсталяції системи
Легко встановлюється додаткове програмне забезпечення, оскільки воно доставляється в RPM-пакетах (це така технологія розповсюдження программного забезпечення, типу програми setup під Windows)
Ці дистрибутиви підтримуються сформованими командами розробників і постійно оновлюються, тому можна розраховувати , що буде можливість працювати з останніми версіями Linux
Кілька слів про нумерацію версій. Потрібно розрізняти номери версій дистрибутивів і номери версій ядра. Коли говорять про версії Linux, то зазвичай мають на увазі версію ядра (бо приналежність операційної системи до Linux визначається тим, що операційна система використовує ядро Linux). Оскільки Лінус Торвальдс продовжує координувати розробку ядра, то версії ядра розвиваються послідвно, а не розмножуються як дистрибутиви.(1)
Версії ядра Linux прийнято позначати трьома числами, які розділені крапкою. Наприклад, дистрибутив Black Cat версії 5.2 був побудований на основі ядра версії 2.0.36, тобто це був Linux версії 2.0.36. версії ядра з пепарним значенням другої цифри зазвичай не використовуються для створення дистрибутивів, тому що є експериментальними. Вони розповсюджуються в основному для того, щоб ентузіасти могли їх протестувати і виявити всі недоліки. Версії з парною другою цифрою є стабільно працюючими.
Дистрибутив Red Hat
Цей дистрибутив вважається класичним і є одним із найпопулярніших і найбільш розповсюджених дистрибутивів. «Червона шапочка» (саме так перекладається назва дистрибутива) є своєрідним прообразом в світі Linux. Не даром же, коли порівнюють дистрибутиви, говорять про їх сумісність з Red Hat.(3)
Придбати цей дистрибутив можна купивши коробочний варіант або скачати версію безкоштовно з сайту .
Red Hat веде розробку операційної системи Linux у двох напрямках: для серверних рішень і для клієнт них комп’ютерів. Другий варіант почав все більше здобувати дружній інтерфейс і здатен вирішити будь-які домашні задачі.
Найперше, потрібно відмітити простоту установки цього дистрибутива. Програма установки Red Hat відрізняється інтуїтивно-зрозумілим інтерфейсом і багатими функціональними можливостями. При цьому, як і для багатьох сучасних дистрибутивів, установка може виконуватися як в графічному, так і в текстовому режимах. До речі, першу графічну програму установки Linux запропонувала саме компанія Red Hat. Необхідно помітити, що установка системи в текстовому режимі виконується трошки швидше, ніж в графічному.
Після установки ви отримуєте практично функціонуючу систему: все в ній налаштовано і працює, залишається налаштувати систему «під себе».
На сьогоднішній день останніми версіями є версії 7.2(7.3) і 8.0. При порівнянні з попередніми версіями програма установки стала ще більш простою, гнучкою і функціональною. Наприклад, з’явилась можливість збереження параметрів установки, що дозволяє встановлювати таку ж конфігурацію системи на інші комп’ютери мережі. При установці здійснюється конвертування файлової системи ext2 в ext3. Перехід на нову файлову систему забезпечує більш надійну її роботу.
Серед нововведень можна відмітити віконне середовище Gnome1.4 і файловий менеджер Nautilus, який істотно полегшує операції копіювання, переміщення і видалення файлів.
Всі параметри системи повністю налаштовуються. Можна навіть виставити рівень складності інтерфейсу користувача: від новачка до експерта. Також потрібно відмітити, що зникла межа між локальними і мережевими ресурсами.
Налаштування пристроїв здійснюється тепер набагато простіше завдяки новій утиліті конфігурування системи. Тепер всі конфігуратори системи зібрані в одній оболонці, яка називається Контрольною панеллю. Розширена підтримка пристроїв, в тому числі додана підтримка пристроїв USB і Firewire.
Особливу увагу виділено безпеці системи: firewall тепер налаштовується в процесі установки системи, а графічна утиліта конфігурування значно спрощує процес створення ланцюгів.
Список використаної літератури
Колисниченко Д.Н. Linux – сервер своїми руками. – СПб.: Наука и Техника, 2002. – 576 с.: