return 0;

Оператор cout – виводить повідомлення на екран;

Оператор return 0- є вказівкою для функції main () повернути значення 0 викликаючому оточенню – тобто компілятор, або операційна система.

Розділяючи знаки.

До розділяючи знаків відносяться пропуски, символи повернення ???? та переходу на інший рядок, вертикальна і горизонтальна табуляція і перевід сторінки. Ці символи не обробляються компілятором.

Вивід з використанням count.

Ідентифікатор count є об’єктом С++ і призначений для роботи із стандартним потоком виводу.

Потік – це деяка абстракція, що відображає переміщення даних від джерела до приймача.

Операція << називається операцією вставки. Вона копіює вміст змінної, яка стоїть справа від неї, у об’єкт, що міститься в її лівій частині.

У програмі first операція << направляє рядок “У кожної людини є свій вибір \n” в зміну cont, яка виводить цей рядок на екран. Ця операція << в с відома, як побітовий зсув вліво.

Рисунок 1.3 - Схема виводу за допомогою cont

Рядкові компоненти.

У вище розглянутому прикладі first фраза “У ...\n” є прикладом рядкової константи. У С++ застосовуються 2 способи інтерпретації рядків: в одному випадку рядок представляється як масив символів, в другому – як об’єкт класу.

Символ ‘\n’ в кінці рядкової константи є прикладом керуючої, або escape – послідовності. В даному випадку така послідовність означає, що наступний вивід тексту почнеться з нового рядка.

1.1.2 Директиви. Коментарі.

Перші два рядки (# include <iostreem> using namespace std;), з якої починається програма first, є директивами. Перший рядок містить директиву препроцесора, другий – директива usung. Директиви не вважаються частиною мови С++, але їх використання є необхідним.

Директива препроцесора # include <iostreаm> є вказівкою для компілятора про включення в компілювальований файл вміст іншого файлу. Іншими словами цей вміст підставляється на місце директиви # include. Аналогічно # include – Ctrl+C Ctrl+V.

Заголовочні файли.

Файл, який включається за допомогою директиви # include, називають загаловочним файлом.

У вище вказаному випадку прикладі first директива # include <iostream> - є вказівкою для виключення у вихідний текст вміст файлу iostreаm перед компіляцією коду. Файл iostream містить описи, які необхідні для роботи із змінною cont і операцією <<. Без цих описів компілятору не буде відомо, що означає ім’я cont, а вживання операції << буде вважатися некоректним.

Директива using.

Кожну програму на С++ можна розбити на декілька так званих просторів імен. Простором імен називається область програми, в якій розпізнається певна сукупність імен. Ці імена невідомі за межами даного простору імен. Директива using namespace std; означає, що всі виключені нижче імена і програмі будуть відноситись до простору імен з іменем std.

Якщо директиву using не використовувати, то до елементів програми кожний раз потрібно буде дописувати ім’я std:

std:: cout << “У кожної людини є вибір\n”;

Коментарі.

Коментарі є важливою частиною будь-якої програми. Вони слугують для допомоги програмісту розібратися із діями рогами. Компілятор ігнорує все, що зазначено в програмі, як коментар і він не впливає на виконання програми.

Перепишемо приклад first, дописавши до нього коментарі: назвемо його comments.

Приклад

//comments.cpp

//демонструє виконання коментарів

# include <iostream> // директива препроцесора

using namespace std; //директива using

int main () //функція з іменем main

{

cout << “У кожної людини є вибір\n”; // оператор

return 0; //оператор

} //кінець тіла програми

Коментарі починаються з недвійкової косої риски // і закінчуються кінцем рядка. Коментар також може починатися і на початку рядку. Коментарі ставляться за вимогою програміста, або користувача.

В С++ також існує один вид коментарів:

/* застарілий вигляд коментарів*/ - аналог коментарів у мові С.

Переваг даного коментара в тому, що він використовується для довгих коментарів:

/* Це

довгий

багаторядковий

коментар*/

Такий коментар також можна вставити в будь-яке місце рядку:

func 1 ()

{/*порожнє тіло функції*/}

1.1.3 Змінні цілого типу.

Змінні є фундаментальною частиною будь-якої мови. Кожна змінна має своє символьне ім’я і може приймати різні значення. Змінні зберігаються в певних ділянках пам’яті комп’ютера. Більшість поширених мов програмування підтримують певний набір типів змінних, в який входять цілі, дійсні і символьні типи.

Опис змінних цілого типу.

Серед існуючих типів даних, які мають різну довжину найбільш поширеним є тип int. Такиц тип змінної є системно-залежним. Наприклад у Windows (32 – розрядній операційній системі) розмір змінної int від 2147483648 до 2147483647. В MSDOS і ранніх версіях Windows тип int займав всього 2 байта (тобто значення від – 216, до 216-1). Відомості про діапазон значень змінних стандартних типів зберігаються в заготовочному файлі LIMITS, або в довідковій частині компілятора.

Приклад Програма з використанням мінних типу int.

// intvars.cpp

// робота із змінними цілого типу

# include <iostreem>

using namespace std;

int main ()

{

int var1; //опис змінної var 1

int var 2; //опис змінної var 2

var1=20; // присвоєння значення змінної var 1

vae 2=var 1+10; //присвоєння значення змінної var 2

cout << “var 1+10 рівне”; //вивід рядка

cout << var 2 << endl;//вивід значення змінної var 2

retur 0;

}

Отже, перед використанням змінної слід її обов’язково оголосити. Оголошення змінної можуть розташовуватися в будь-якому місці програми. Але для зручності, як правило, всі змінні оголошують на початку програми.

Оголошення і визначення змінної.

Оголошення змінної передбачає вказівку імені змінної (наприклад var 1) і її типу (int і т.д.).

Якщо при оголошенні змінної одночасно виділяється під неї пам’ять. То відбувається визначення змінної. Отже, оператор

int var 1;

int var 2;

У програмі INTVARS (Приклад 3) є і оголошенням і визначенням, так як вони виділяють пам’ять під змінну var 1 і var 2.

В якості імен змінних в С++ не можна використовувати ключові слова