За допомогою тестування, частіше від інших ознак, переві-ряються знання, вміння, навички й уявлення. З погляду навчальних вимірів корисно ввести два основних показники якості знань – рівень і структуру знань. Вони оцінюються за допомогою реєстрації оцінок як за знання, так і за незнання всіх необхідних компонентів матеріалу, що перевіряється. Для об'єктивізації цього

процесу всі компоненти системи повинні бути однакові. Одна-ковими є і правила виставлення оцінок. Ці умови відкривають дорогу для об'єктивного порівняння індивідуальних структур знання і незнання. Рівень знань виявляється при аналізі відповідей на всі завдання тесту. Чим більше правильних відповідей, тим вищий індивідуальний тестовий бал. Звичайно в системах дистанційної освіти цей тестовий бал асоціюється з поняттям "рівень знань" і проходить процедуру уточнення на основі тієї чи іншої моделі виміру [5]. Той самий рівень знань може бути отриманий за рахунок відповідей на різні завдання. Наприклад, у тесті з тридцяти завдань студент одержав десять балів. Ці бали, скоріш за все, отримані за рахунок правильних відповідей на перші десять, порівняно легких завдань. Властиву для такого випадку послідовність одиниць, а потім нулів можна назвати правильним профілем знань учня. Якщо тестовий бал нижчий від необхідного рівня (вимірюваного критерію), то виявлені при цьому знання, вміння, навички й представлення вказують на докритеріальний рівень підготовленості. Структура знань оцінюється на основі послідовності правильних і неправильних відповідей на завдання зростаючої складності. Формою подачі індивідуальної структури знання і незнання є профіль знань, що подається послідовністю одиниць і нулів, одержуваних кожним студентом.

Профіль знань являє собою впорядкований набір оцінок (вектор-рядок) у матриці тестових результатів. Якщо випробу-ваний відповідає правильно на перші порівняно легкі завдання, можна говорити про правильну структуру знань. Профіль нази-вається правильним, якщо в рядку балів у випробуваного всі нулі йдуть за одиницями. Якщо ж виявляється протилежна картина, (випробуваний правильно відповідає на важкі завдання і неправильно - на легкі), то це суперечить логіці тесту й тому така структура знань може бути названа інвертованою. Вона зустрі-чається рідко й найчастіше через порушення вимоги розташовувати завдання в міру зростаючої складності. За умови, що тест зроблений правильно, кожен профіль свідчить про структуру знань. Цю структуру можна назвати елементарною (оскільки є ще факторні структури, що виявляються за допомогою методів факторного аналізу).

Роль структури знань багаторазово підкреслювалася видатним педагогом А. Дістервегом, а також психологом Д. Брунером. Останній вважає, що ивиклад структури знань, оволодіння цією структурою, а не просте засвоєння фактів і технічних прийомів є центральним моментом". Розробники систем дистанційного на-вчання повинні прагнути, в першу чергу, до формування пра-вильних індивідуальних структур знань, у яких не було би прогалин (розривів у знаннях), і на цій основі підвищувати рівень підготовки. Рівень знань значною мірою залежить від особистих зусиль і здібностей тих, хто навчається за допомогою таких систем, у той час як структура знань помітно залежить від правильної організації навчальної системи, індивідуалізації навчання, рівня поданого матеріалу, об'єктивності контролю - загалом, від усього того, чого зазвичай не вистачає.

Найкращий підхід при засвоєнні знань учнем полягає у вико-ристанні дедуктивно-індуктивного підходу, що відповідає принципу змішаного екстремуму [19], який вирішує протиріччя між засвоєн-ням від простого до складного або від загального до часткового.

Класи й види класичних тестів

Традиційний тест являє собою єдність щонайменше трьох систем [10]:

3) статистичних характеристик завдань і результатів.
Традиційний навчальний тест потрібно розглядати з двох боків:

як метод педагогічного виміру і як результат застосування тесту. Обидва ці критерії характеризують тест із різних боків, тому що його треба розуміти одночасно і як метод, і як результат навчаль-ного виміру. Одне доповнює інше. Тест як метод неможливий без результатів, що підтверджують якість його самого та якість оцінок виміру випробуваних різного рівня підготовленості.

Головна ідея традиційного тесту – мінімальною кількістю завдань, за короткий час, іивидко, якісно й із найменшими витра-тами порівняти знання якнайбільшої кількості учнів. Власне кажучи, цим відображається ідея ефективності навчальної діяль-ності в напрямку контролю знань у системах дистанційного навчання. До традиційних тестів належать тести гомогенні й гетерогенні.

Гомогенний тест являє собою систему завдань зростаючої складності, специфічної форми й визначеного змісту - систему, яка створюється з метою об'єктивного, якісного й ефективного ме-тоду оцінки структури й виміри рівня підготовленості учнів з однієї навчальної дисципліни. Легко побачити, що, в основному, визначення гомогенного тесту збігається з визначенням традицій-ного тесту. Гомогенні тести поширені більше, ніж інші. Вони ство-рюються для контролю знань з однієї навчальної дисципліни чи з одного розділу такої, наприклад, об'ємної навчальної дисципліни, як фізика. У гомогенному педагогічному тесті не допускається використання завдань, що виявляють інші властивості. Наявність останніх порушує вимоги дисциплінарної чистоти навчального тесту. Адже кожен тест вимірює щось заздалегідь визначене.

Гетерогенний тест являє собою систему завдань зростаючої складності, специфічної форми й визначеного змісту - систему, створену з метою об'єктивного, якісного й ефективного методу оцінки структури й виміри рівня підготовленості з декількох н-авчальних дисциплін. Нерідко в такі тести включаються і психо-логічні завдання для оцінки рівня інтелектуального розвитку. Звичайно гетерогенні тести використовуються для комплексної оцінки випускників шкіл, оцінки особистості при прийомі на роботу і для добору найбільш підготовлених абітурієнтів при прийомі у вузи. Оскільки кожен гетерогенний тест складається з гомогенних тестів, інтерпретація результатів тестування ведеться з відповідей на завдання кожного