Всі існуючі труднощі, пов'язані з високошвидкісним обміном інформацією, зникнуть з появою мереж третього покоління (3G). Однак 3G ? це завтра, а передавати дані потрібно сьогодні в мережах, що одержали повсякденне поширення, GSM. Технологія GPRS дозволяє з мінімальними витратами (хоча все рівно мова йде про мільйони доларів) модифікувати комунікації.

Принцип дії GPRS заснований на тому, що радіоканал розбитий на часові інтервали (timeslots, будемо називати їх слоти). У кожен момент часу залишається вільною частина слотів, і виходить, їх можна задіяти для передачі даних. От цю можливість і експлуатує GPRS. Звичайний GSM-телефон завжди використовує один слот, а GPRS-апарати ? відразу декілька, що значно прискорює передачу даних. Пропускна здатність одного слота може бути від 9,5 до 21,4 Кбіт/с в залежності від схеми кодування. Теоретична межа швидкості в GPRS ? 171,2 Кбіт/с. По забезпечуваній швидкості (кількість одночасно зайнятих слотів) усі GPRS-пристрої поділяються на 12 класів (MultiSlot Class). Апарати першого покоління здатні обмінюватися інформацією зі швидкістю до 40,3 Кбіт/с.

Класифікують трубки і по іншій ознаці ? за порядком роботи з даними і голосом (GPRS Class). Пристрої Class А дозволяють одночасно передавати інформацію і вести розмову. Class В теж працює як у голосовому, так і в режимі передачі даних, однак не дозволяє робити цього одночасно (мобільні телефони такого класу поступають в даний момент на ринок). Class С підтримує або голос, або дані.

GPRS висуває підвищені вимоги до стільникової мережі. Для передачі даних використовуються ресурси, не зайняті розмовами. Голосовий трафік має пріоритет, тому якщо мережа перевантажена, то GPRS не працює. Відповідно, по швидкості передачі даних можна судити про резерви мережі.

Тестова лабораторія PC Magazine/RE досліджувала нові послуги передачі даних GPRS, надані мережею Beeline GSM.

Теоретично, як було сказано вище GPRS забезпечує швидкість передачі даних до 171,2 Кбіт/с (8 каналів 21,4 Кбіт/с на канал, при використанні схеми кодування CS4). На практиці швидкість, зрозуміло, менше, при використанні реалізованої в нині існуючих терміналах схеми кодування CS2 швидкість передачі даних в одному каналі складає 13,4 Кбіт/с, при цьому існуючі телефони можуть займати тільки три-чотири канали для прийому даних (плюс один ? для передачі).

Одна з проблем, що значно затримала розгортання мереж GPRS, ? недостатнє число GPRS-телефонів. При розробці закінчених пристроїв конструктори зштовхнулися з проблемою підвищеного енергоспоживання; оскільки термінал працює з декількома каналами, потужність передавача повинна бути більше, а виходить, більше і споживання. Незважаючи на те що в архітектурі GPRS передбачається можливість рішення цієї проблеми (наприклад, термінал не витрачає енергію на сканування ефіру по заданому частотному діапазону, відслідковуючи тільки канали сигналізації, по яких і передається інформація, на яких каналах цьому конкретному терміналу потрібно очікувати дані), проблема харчування виявилася досить серйозною. Сьогодні вона більш-менш вирішена, але відносно масовий випуск GPRS-телефонів очікується тільки восени. На момент іспитів у продажі був тільки один телефон ? Motorola T260 (максимальна швидкість 40,2 Кбіт/с).

Досліджуючи послуги GPRS у мережі Beeline GSM (поки мережа працює в режимі дослідної експлуатації). Спочатку було заплановано оцінити якість послуг, ґрунтуючись на комплекті спеціальних сценаріїв, що імітують дії середньостатистичного користувача стільникового Інтернету (перегляд електронної пошти, Web, робота з ICQ, FTP і ін.), при роботі з ноутбуком і різними моделями ручних ПК (Psion netBook, Palm IIIxe і HP Jornada 548). В ході досліджень не було виявлено помітних проблем при налаштуванні підключення ручних ПК і ноутбуків до GPRS, принаймні їх не більше, ніж при роботі зі звичайним стільниковим телефоном. Усе як завжди ? створюються "профілі" модему і "з'єднання" і в них заноситься інформація, надана оператором (IP-адреси серверів DNS і параметри керування "якістю сервісу"). Для підключення до мережі GPRS необхідно "подзвонити", використовуючи стандартні системні засоби, на номер "псевдотелефона" *99#.

Поки що будь-які кількісні оцінки не мають змісту. Номінальна швидкість зв'язку в мережі BeeLine GSM, за словами представників компанії, складає 15-20 Кбіт/с. Практика показала, що це пікова швидкість; як правило, реально вона значно менше. У мережі Beeline GSM на сьогодні голосовий трафік має більш високий пріоритет, ніж послуги GPRS, і тому параметр "середня швидкість зв'язку" мало, що говорить про якість зв'язку, занадто великий розкид значень. У цілому Web-сторінки завантажуються приблизно з тією же швидкістю, що і при роботі з мережею GSM, однак, з погляду користувача, відбувається це трохи інакше ? якщо в мережі GSM сторінка повільно, але вірно "перекачується", то при роботі з GPRS, як правило, виникає пауза (швидкість 3-4 байт/с), потім "пік" (15-20 Кбіт/с), завантажується частина сайту, потім знову пауза. У підсумку процес займає приблизно той же час, що і при роботі з GSM (вимірювався час "завантаження" сторінки www.pcmag.ru, прийнявши деякі міри для компенсації впливу графічних зображень, розміщених на інших Web-вузлах).

Необхідно відзначити дивну поведінку мережі при роботі із серверами FTP ? якщо тестовий файл має довжину більш 1 Кбайт, то шанси скопіювати його різко зменшуються. При цьому спроба "закачати" файл, використовуючи протокол http, неодмінно виявляється успішною. Практично аналогічна картина спостерігається і при роботі